Незалежність китайської жінки - звільнення від самої себе: Сян Голань

Якщо говорити про звільнення китайської жінки у часи феодалізму й капіталізму, то це, насамперед звільнення від режиму, а в соціалістичному Китаю, під час реформ і відкритості зовнішньому світу, саме головне — це звільнення жінки від самої себе. Зараз створені всі передумови для звільнення жінок у соціальній сфері, які закріплені.

По-перше зупинимося на політичному аспекті. Створення нового Китаю й твердження соціалістичного режиму створили передумови для політичного звільнення жінок Китаю. Новий державний устрій захищає інтереси і права всіх трудящих, у тому числі й жінок. Що стосується жіночих організацій, то, як тільки був створений Китай, організували всекитайську федерацію жінок, а зараз є й комітет жінок і дітей при Держраді. Все це гарантує права жінкам і захищає їх від усілякого зазіхання.

По-друге, розглянемо положення жінок з погляду закону. Китайська жінка користується рівноправністю із чоловіками у всіх сферах матеріального й духовного життя. У випадку материнства в жінок є особливі права.

По-третє, це соціально-культурологічний аспект. Суспільна думка й засоби масової інформації виступають за правду, за справедливість, усяка дискримінація жінок обов'язково засуджується. А успіхи жінок у всіх областях  громадського життя обов'язково відзначаються, не менш, ніж у чоловіків.

Одним словом, зараз у Китаю, з погляду загальної обстановки, жінка практично не піддається дискримінації. Але по суті питання про звільнення перебуває не в зовнішньому, а у внутрішньому світі в самій жінці: в усвідомленні всіх цих передумов і в умінні користуватися ними. Тому, можна сказати, що питання про незалежність китайської жінки полягає в тім, щоб вона сама від себе звільнилася.

Незалежність полягає в наступних моментах:

Перше - це економічна незалежність. Це значить, жінка повинна мати роботу, а сама жінка повинна поступово в роботі збагачувати й підвищувати рівень культури, знання й досвід, зміцнювати свою самостійність, зміцнювати впевненість у собі й самоповагу. Економічна незалежність — це основа самоповаги, самостійності й упевненості. Вони поступово ростуть при незалежній економіці. Це як у периферійних країнах: якщо відсутня незалежна економіка, то такі країни можуть надати тільки сировинні ресурси розвиненим країнам. Але, з іншого боку, самоповага, самостійність і впевненість сприяє економічній незалежності.

Друге - це ідеологічна свідомість жінок. Жінка повинна протистояти цим застарілим поглядам і позбуватися від їхніх оковів. Найважливіше — це усвідомлений підхід до всього. Особливо ці пережитки проявляються в ключові моменти життя жінок, наприклад, у молодості, під час любові й материнства вони по-різному заважають жінці. Якщо аналізувати теоретично, то можна виділити три сторони: фізіологічну, психологічну й соціальну. Якщо жінка ставиться до них сліпо неусвідомлено, то вони заважають економічній незалежності, не говорячи вже й про самоповагу, самостійність і впевненість.

Третє - жінка повинна стояти обличчям до дійсності, до сучасного суспільства, свідомо перебороти себе, максимально проявляти ініціативу, активність і творчість, з одного боку, а з іншого боку - у жінок повинна переважати активна життєва позиція, на все життя й на певний період.

Після створення нового Китаю, особливо під час реформ і відкритості зовнішньому світу, переважна більшість китайських жінок вийшла з будинку в суспільство. У різних сферах є їхні видатні представники. Загальна їхня риса така: вони жадають економічної незалежності, у них сильно розвинене почуття самостійності й упевненості, вони повністю опираються на власні сили. Зараз таких жінок біля 30%.

За останнім даними ООН, положення китайської жінки, включаючи порівняльну тривалість життя чоловіків і жінок, рівень грамотності дорослих чоловіків і жінок, коефіцієнт охоплення загальною шкільною освітою і т. п., відносно краще. Зрівняємо: показник країн з низькими прибутоками становить 0,5094, показник країн із середніми прибутоками 0,773, а показник країн з високими прибутоками становить 0,946. Показник Китаю становить 0,706, дорівнює світовому середньому показнику. Ще один показник прав особ обох статей. Цей показник складається із трьох пропорцій: 1) представництво жінок у парламенті; 2) їхнє представництво серед керуючих; 3) їхнє представництво в професійно-технічній області. Цей показник у країн з низькими прибутоками становить 14,9%, показник у країн із середніми прибутоками 9,9%, а показник країн з високими прибутоками 16,3%, показник Китаю становить 21,8%, тобто є найвищим.

Однак варто помітити, що наше суспільство вийшло з надр напівфеодального й напівколоніального суспільства, а до цього було кілька тисячоріч феодалізму. І тому старі ідеологічні сліди, у тому числі й пережитки по жіночому питанню не можна недооцінювати. Тому, є серйозні підстави думати, що звільнення жінок це справа не одного дня.

Насамперед, з погляду соціології: феодальне суспільство проіснував дуже тривалий час, більше двох тисяч років. А характерна риса цього суспільства — абсолютизм. У феодальному Китаю цей абсолютизм проявлявся в підпорядкуванні імператора Богу, чиновників імператорові, батька чиновникам, сина батькові, дружини чоловіку, а після смерті чоловіка, матері синові. У цій системі підпорядкування жінка перебувала на найнижчій ступені. Вона крім підпорядкування імператорові, чиновникам, батькові, чоловіку, підкорялася навіть синові. В епоху феодалізму жінка була рабинею, її доля була в руках інших. Найменша непокора розглядалася як найтяжчий злочин. Особистість жінок жорстоко придушувалася, тому не могло бути й мови про ініціативу й творчість.

Зараз ідеологія абсолютистського підпорядкування певною мірою існує в окремих глухих селах, де, наприклад, надходження дівчинки в школу, шлюб дівчини, у тому числі й робота жінок залежать від рішення старшого покоління, або чоловіка; а в окремих містах і більше розвинених селах це абсолютистське підпорядкування перетворилося в опору на чоловіка, на батьків, родичів і на суспільні відносини. Такі дві форми старої ідеології в порівнянні зі старим феодальним часом, хоча видозмінилися, а саме абсолютистське підпорядкування якось полегшилося. Але з погляду незалежності жінок, суть справи залишилася незмінною, жінка усе ще не опирається на власні сили, на свою ініціативу й свою творчість, а в інших випадках її доля, у відомому змісті, як і раніше перебуває в руках інших. А це теж впливає на активність і цілеспрямованість жінок, і контрастує з вимогою ринкової економіки, що швидко розвивається.

В культурології, протягом ряду династій у феодальному суспільстві, пропагували, заохочували підпорядкування й відданість. Відданість державі — це правильно. Але підпорядкування й відданість припускали в собі й інший зміст: відданість і підпорядкування чиновників імператорові, сина батькові, дружини чоловіку. У мистецтвах і літературах все це пропагувалося й заохочувалося, вважалося ознакою високої моральності, незалежно від того, кого стосувалося це підпорядкування. У такій культурній атмосфері прикладом для жінок є вірна, жертвенна й доброчесна дружина й мати. Не тільки в художніх творах, але й у народних казках і сільських правилах такий приклад теж розглядали як зразок. Завдяки заохоченню держави, пропаганді в художніх творах, і тому, що оспівували народні казки й сільські правила, таким чином, у свідомості людей з покоління в покоління, складалася модель, якою повинна бути жінка. Така модель або свідомість дотепер існує в плоті й крові всього суспільства.

На данний час така свідомість проявляється по-різному: в одних міських жінок конкурентоспроможна свідомість розвинена більш слабко, їхня мрія про майбутнє така: знайти зручну, більше легку роботу, доглядати за дітьми, за чоловіком і за родиною; в інших жінок, чоловіки які багато заробляють, тільки одне бажання — бути господаркою у будинку; у третіх, популярна така концепція: краще не та, хто відмінно вчиться й хто добре працює, а та, яка вийшла заміж за багатого.

Це говорить про те, що доглядати за чоловіком і виховувати дітей, бути вірною дружиною й доброчесною матір'ю ще залишається в сприйнятті деяких людей, особливо жінок.

Крім того, пережитки в жіночому питанні мають фізіологічні й психологічні елементи.

З погляду фізіології, жінка зовні фізично слабка в порівнянні із чоловіком, різниця й у внутрішній будові тіла. Наприклад, за даними сучасних досліджень, будова мозку в чоловіків і жінок також відрізняється, і тому чоловік уміє мислити абстрактно, а в жінок ця здатність — менш розвинена. Саме фізіологічна різниця протягом тривалого часу привела до психологічних розходжень. Насамперед, це слабість і нерішучість. Це проявляється в роботі, у навчанні під час невдачі.

У вузах деякі дівчини-аспіранти дуже талановиті, але вони зовсім міняються, зазнаючи невдачі в любові. Одні з них не змогли оправитися від цього; інші повністю перемкнулися на вбрання; треті вступають у зв'язок, з ким завгодно. Невдача в любові важко вдарила по їхній упевненості, вони почали сумніватися в собі. Усе, що вони робили після, було тільки для того, щоб одержати визнання й твердження в очах чоловіків.

У жінок чуттєвість виражена яскравіше, ніж у чоловіків. Жінок легше схвилювати. Політично консервативні, звичайно вони бачать тільки локальні, і те, що поруч, перед очами, а далекі, перспективні й суспільні справи їх мало залучають. Тому, коли вони зіштовхуються в роботі й житті із труднощами, то найчастіше, не намагаються аналізувати утруднення, шукати вихід з них, а звертаються до інших за співчуттям і підтримкою.

Таке поводження, тобто просити в інших співчуття й допомоги, може привести до трьох наслідків: перше, якщо співчуття й допомога збігаються з бажанням прохального, і переборені труднощі й перешкоди, — можливість знаходження справжнього шляху; друге, якщо співчуття й допомога збігаються не повною мірою з бажанням прохального, тобто можливо між ними дистанція, це приводить до шляху не за власним бажанням, або до шляху небажаному для прохального; третє — можливо всупереч бажанню, і звідси можливо збитися із правильного шляху, зіпсувати життя.

Ці психологічні елементи, наприклад, слабість і чуттєвість і т. п., приводять до того, що багато дівчин, які були відмінницями, талановитими й перспективними під час навчання, а після того, як вони вийшли заміж, як народили дитину, значно змінилися. Звичайно вважається, що жінки працюють гірше, ніж чоловіки, як говориться, аби тільки як-небудь, ні до чого не прагнучи. Тому, коли деякі установи й підприємства запрошують на роботу, то відмовляються від жінок. Крім того, в окремих глухих селах цінують чоловіка й недооцінюють жінку, розглядаючи жінку лише як машину для народження й виховання дітей, якщо жінка народжує хлопчика, її поважають, якщо жінка народжує дівчинку до неї ставляться зі зневагою.

А в дійсності ж, різниця між чоловіком і жінкою, яка стосується як розумових здатностей, так і інших, не настільки велика, як це прийнято вважати. Різниця в уявленні людей між чоловіком і жінкою, насправді штучно перебільшена й розширена через психологічних факторів.

З вищевикладеного слідує, що пережитки по жіночому питанню ще залишаються досить серйозними на рівні суспільної свідомості не тільки з погляду соціології й культурології, але й з погляду психології. У цьому змісті можна сказати, що насправді, жінка ще не звільнена, мається на увазі ідеологічне й психологічне звільнення, у жінок немає й дійсної незалежності в повному змісті цього слова. Причини зводяться до трьох факторів:

1. Така свідомість зложилася в результаті економічного розвитку й відповідного йому соціального поділу праці й звідси суспільного режиму, який випливає. Те, що складалося в суспільній свідомості протягом тривалого часу, не можна так швидко перешикувати, як нам хочеться. І саме, зараз у нас у країні для такого подолання потрібна розвинена соціалістична ринкова економіка. Хоча така ж економіка зараз у нас ще перебуває на початку розвитку, але вона буде розвинена, і створює всі сприятливі передумови для подолання старих стереотипів у жіночому питанні.

2. Соціум, особливо жінка, не віддають собі тверезий звіт про різноманітні пережитки по жіночому питанню, і свідомо не протистоять їм.

3. Стосується мети життя, якщо в жінок є активний погляд на життя, мудрий погляд на цінності й прогресивний світогляд, можна перебороти психологічну, яка стала вже соціальною слабкістю, чуттєвість і звичку бути слабкою й залежною. Треба мати віддалену мету життя на майбутнє, і конкретну мету для кожного етапу життя. Тому що, жінка, у порівнянні із чоловіком, особливо зустрічається з неоднаковими проблемами на різних етапах життя. У їхньому рішенні відіграє величезну роль саме життєвий зміст, або мета життя, яку повинна ставити перед собою жінка.

Усвідомлення мети життя втілюється в погляді на життя, у погляді на цінності й у світогляді, а погляд на життя, погляд на цінності й світогляд роблять мету життя більше стійкою і яскравою. Вони, тобто мета життя й погляд на життя, погляд на цінності, світогляд, взаємно сприяють один одному. Ми не вважаємо, що у всіх китайських жінок немає мети життя, немає активного погляду на життя, немає наукового погляду на цінності, немає прогресивного світогляду, але певна частина жінок не відрізняється цілеспрямованістю, тому що не усвідомлює свою життєву ідею.

Не можна не відзначити, що серед цих факторів самі головні — це два останніх при умовах Китаю. Тому що вони стосуються не тільки соціуму, але й суб'єктивності самої жінки. Для подолання звички бути слабкою й залежною, жінка повинна віддавати собі тверезий звіт у цих пережитках, свідомо протистояти їм і позбуватися від них, тому що цього вимагає дві ситуації.

По-перше, цього вимагає об'єктивна обстановка економічного розвитку країни. Нове століття — це вік знань й економіки, століття швидкого розвитку науки і техніки, століття гармонії між людиною й природою, століття єдності строгої науковості й гуманітарності. У цьому столітті наша країна здійснить перехід від планового до повного ринкового господарства. Суть цього переходу така: регулюються важливі сторони всього господарства в більших масштабах, тобто кількість традиційних промислових і сільськогосподарських виробництв не множиться, а їхня структура регулюється в масових масштабах. Таке регулювання ставить перед всіма членами суспільства, у тому числі й перед жінками, питання про те, як повинен змінитися в цих умовах стиль роботи. Що значить зміну стилю роботи? Це значить перехід з нормування на ненормуваня. Це неминуча тенденція економічного розвитку. Як історичний процес, об'єктивна тенденція не залежить від суб'єкта «Я»: хочеш чи ні, однаково прийде пристосуватися до нового трудового ритму, або залишитися без роботи. Не ринок пристосовується до жінки, а вона повинна приспособитися до ринку, до нового стилю роботи. Китайська жінка становить 48% усього населення країни. І тому, посилення її ініціативи, активності, економічної, ідеологічної, психологічної незалежності багато в чому саме від того залежить, чи зможе Китай перейти від планової до повної ринкової економіки.

Однак, тут є два моменти, які варто підкреслити. Насамперед, це пристосування може бути ініціативним і пасивним. З погляду теорії, ініціативне — це підготовлене, цілеспрямоване, планове пристосування до реальності; а пасивне — це непідготовлене, сліпе, непланове. Що ж стосується практики, то результати будуть різними: перше — результативне, друге — малорезультативне або безрезультатне.

Причому, якщо більшість китайських жінок ініціативно пристосуються до об'єктивної обстановки; якщо за минулі 50 років після створення нового Китаю вже більш-менш 30% китайських жінок знайшли почуття економічної незалежності, упевненості в собі, самостійності й самоповаги, то очікується, що через ще 50 років, тобто до середини XXI століття рівноправність китайської жінки із чоловіками стане не тільки теоретичною, але й практично реальною.

По-друге, психологічна, ідеологічна, духовна й економічна незалежність жінок необхідні для шлюбу, родини й щастя самих жінок.

Уважається, що шлюб — явище безкорисливого порядку, йому потрібні віддача й жертва, які є основою любові. Ніж глибше любов, тим сильніше бажання улюбленому робити те, на що він сподівається. Але улюблені по обидва боки не повинні забувати про себе, втрачати себе в так званій віддачі. Особливо жінка. Вона легко про себе забуває. В одній древній легенді говориться про те, як один чоловік втратив зір. Тоді його гарна нерозумна дружина віддала улюбленому свої гарні очі. Знову побачив світло, чоловік був безмежно вдячний дружині, дав клятву ще міцніше любити дружину, поки моря не висохнуть і камені не згниють. Але йшов час, з кожним днем, чоловік помічав, що він ніяк не може стримувати свою клятву, він був як би світлом для своєї сліпої дружини. Вони мало спілкуються із зовнішнім миром, а побоюються того, як би не втратилася любов чоловіка, дружина постійно нагадує чоловіку, що саме вона пожертвувала собою, віддала йому все, що в нього є зараз. Але це придушує чоловіка, і йому набридло слухати це. І йому тепер навіть не хочеться дивитися на сліпу дружину, що була красунею. Зрештою,  він залишив свою дружину. Це древнє сказання щемить людську душу. Але значення незалежності жінок розкривається в цій легенді вічно: любов не тримається тільки на віддачі саможертвуванні. Це доведено сотнями аргументів і фактів про зради в шлюбі в сучасному Китаю. Це з одного боку, а з іншого боку - шлюбу потрібні мораль і відповідальність. Але шлюб не тримається тільки на моралі й відповідальності. Якщо в жінок немає економічної незалежності, а на чоловіків не можна покластися, то де можна знайти потрібну мораль і відповідальність? У кого шукати справедливість? Тоді на чому може триматися шлюб?

Сучасний шлюб опирається на загальні ідеали, на обмін думками й почуттями один з одним, на взаєморозуміння, на вміння прощати один одного й на насолоду один одним. І важливіше всього, мабуть, це загальні ідеали й обмін думками й почуттями один з одним. Тільки шляхом обміну можна зрозуміти й прийняти один одного з усіма достоїнствами й недоліками. Загальні ідеали й обмін — це головна умова інших складових шлюбів. Шлюб без загальних ідеалів і обміну думками й почуттями один з одним — це тупик. У якому змісті тупик? Вірніше, два його

варіанта: або, що життя разом, але абияк; або розлучення. У житті того й іншого чимало.

Шлюб опирається на незалежність обох сторін. Незалежність проявляється в економіці, у погляді, у духовності й у достоїнстві. Тут мається на увазі незалежність жінок.

По даним досліджень чоловіків, що мають сучасні погляди, загалом, більшість чоловіків з розумінням ставляться до незалежності жінок. Тому, якщо дивитися на питання з погляду перспективи, то чим менш залежна жінка, більше самостійна, тим краще й для родини. Це з однієї сторони. Але з іншого боку, якщо розглядати питання з погляду соціальної психології чоловіків, то чоловік хоче брати на себе більшу відповідальність і в родини, і в суспільстві, а це не так легко. Тому, звичайно він шукає спокою, відпочинку в родині; у випадку успіхів, його потрібно підбадьорювати, а у випадку невдач і утруднень, не тільки потрібно утішити, але й разом з ним аналізувати причини невдач, витягати уроки з них і шукати вихід з утруднень; найчастіше чоловіку хочеться поділитися думками й почуттями із дружиною. Все це жадає від жінок багато чого. У такій родині дружина не тільки вихована, культурна, але й незалежна й самостійна. Чоловік і дружина в такій родині опираються один на одного, підтримують один одного. За підтримкою один одного чоловік і дружина як дві ноги в людини, кожна з них сама по собі не може втримувати половину тіла, можна сказати, що родина без такої підтримки, взаєморозуміння недосконала й неповноцінна. Звичайно, дві ноги, як і два ока, і дві руки в людини, можливо неоднакові, мало-по-малу відрізняються, але в принципі це не впливає на те, щоб вони виконували свою функцію й грали свою роль, які їм призначені.

Незалежність і самостійність жінок необхідні й для виховання дітей. Сучасні діти живуть в епоху ринкової економіки, яка швидко розвивається, в епоху величезної кількості знань і інформації, особливо, зараз, коли Китай переходить від традиційного суспільства до сучасного, при тім кожній родині дозволяється мати тільки одну дитину, діти допитливі, усе хочуть знати. Удома, вони хочуть бути рівноправними співрозмовниками батьків, ділитися своїми думками, міркуваннями з ними. А мати, з погляду ролі, що вона грає в будинку, важлива не тільки для того, щоб діти були здоровими, стали дорослими, але й для того, щоб вони інтелектуально розвивалися й з них вийшли чималі люди. А якщо мати тільки доглядає за дітьми, не розмовляє з ними, мало проводить час із ними, то це для підростаючого покоління, на великий жаль непоправна втрата для дітей. А спілкування жадає від матері того, щоб вона постійно обновляла свої знання, цікавилася всім, що відбувається навколо, і при цьому зберігала незалежність, самостійність і достоїнство. Це з одного боку, а з іншого, такі якості матері, як спадкоємні риси, обов'язково передаються з покоління в покоління, підростаюче покоління обов'язково зміниться під впливом таких якостей.

Одним словом, незалежність жінок, це ключ до досягнення щастя самої жінки. Звичайно, люди з різним світоглядом, різними поглядами на життя, різними поглядами на цінності й з різними життєвими метами ставляться до розуміння щастя. Але сьогоднішнє щастя жінок полягає в її незалежності. У такій незалежності жінка знаходить цінності й сенс життя. Тому що, незалежність жінок потрібна не тільки економічному розвитку суспільства, але й шлюбу, вихованню дітей, а значить і свого щастя.

Загалом, справжнє звільнення жінок припускає не тільки економічну незалежність, але й психологічне, ідеологічне й духовне звільнення, і те, що жінка повинна опиратися на власні сили й зусилля, виявляти свої можливості, проявляти свою ініціативу. Якщо так зробити, то жінка зможе домогтися того, чого вона хоче. Тільки тоді може йти мова про те, що жінка звільниться від себе самої.