Фізкультура - для здоров'я, спорт - за рахунок здоров'я

Багато хто, на жаль, думають, що фізкультура й спорт - це однакові поняття. Хоча для спортивних функціонерів з "нових" існує вже тільки спорт, тому що фізкультура, на їхню думку, просто застаріле поняття й спадщина старого режиму. Дивуватися отут нема чому. Сьогодні культура заважає жити не тільки спортсменам, але й політикам, і бізнесменам, і держчиновникам. Навіть так називана культурна еліта замість того, щоб просвіщати людей і роз'ясняти їм що до чого, сама мало помалу втягується в спортивну діяльність. Особливо представники засобів масової інформації. Ні, не подумайте, що всі вони почали займатися спортом, пов'язаним з фізичною активністю. Кожний з них свою сферу діяльності перетворює в спорт – і освіту, і медицину, і культуру, і засоби масової інформації.  

Але незважаючи на це, фізкультура не тільки була, але і є, і буде. У всякому разі, доти, поки буде існувати здоровий глузд. Тільки фізкультура, як і будь-яка інша культура, звичайно ж не для всіх. Як і здоровий глузд. І спорт, незважаючи на своє процвітання.  

Однак людям, які думають, що фізкультура й спорт однакові, дійсно, є, від чого заплутатися, тому що й фізкультура й спорт використовують для своїх цілей ті самі засоби - в основному фізичні вправи й ігри. Тобто й в одному, і в іншому випадку люди можуть займатися бігом, єдиноборствами й всіма іншими видами фізичних вправ.  

Причому ті самі фізичні вправи для когось будуть фізкультурою, а для когось спортом. Біг, наприклад. Адже одні бігають "від інфаркту", а інші за рекордами, тобто "за інфарктом". У той же час людина якісь фізичні вправи може використати для фізкультурних занять (гімнастика або той же біг), а якісь інші для спорту (футбол або теніс, наприклад). Справа в тому, що футболісти або тенісисти, тим більше із числа професіоналів, для атлетичної й загальної фізичної підготовки, для підтримки здоров'я, для того, щоб краще грати, змушені й бігом займатися, і гімнастикою, а іноді навіть лікувальною фізкультурою.  

Різниця фізкультурного й спортивного варіантів занять будь-якими фізичними вправами не в тім, які з них робити, а в тім, навіщо і як. Усе можна використати в благо або на шкоду. Усе є ліки й усе є отрута. Так само й у випадку з фізичними вправами й іграми. Тим більше що спорт вже давно не тільки змагальна й видовищно-розважальна діяльність, але й підготовка до неї, тобто спортивний учбово-тренувальний процес зовні дуже схожий на фізкультурний. Причому дуже багато спортсменів, які особливо займаються "для себе", бажають тільки тренуватися, а в змаганнях не беруть участь. Але різниця проявляється вже в тренуваннях. Якщо у фізкультурі заняття спрямовані на виправлення фізичних недоліків, на поліпшення відстаючих якостей і систем, на їхнє вдосконалювання й загальний гармонійний розвиток, то в спортивному тренуванні розвиваються й без того виражені фізичні якості й навички, необхідні для якоїсь специфічної діяльності. Причому робиться це за рахунок і на шкоду всім іншим. І не тільки фізичним, але й інтелектуальним, і духовним. Мало того, спортивний тренувальний процес по своїй шкідливості часто навіть перевершує спортивний змагальний, тому що припускає перевантаження не менші, а навіть більші. Тому що спортивні тренування проводяться щодня, а іноді й по два рази в день, то уникнути хронічного виснаження організму й травм рідко кому вдається, тільки при правильному плануванні навантажень і з використанням відновлюючих засобів це можливо. І незважаючи на всю "науковість" тренувального процесу,  Втім, ця  спрямована саме на те, як вичавити з людини все необхідне. А там будь що буде. З іншої сторони й фізкультура припускає діяльність дуже схожу на змагально-демонстраційну. Що мається на увазі? Це виконання контрольно-нормативних тестів для визначення рівня фізичних кондицій і рухових навичок, які в деяких індивідуальних випадках можуть бути набагато вище досягнень у якихось спортивних дисциплінах. Тому тут дуже складно помітити грань між фізичною культурою й спортом. Однак, ця грань та ж, що й скрізь - мета й методи її досягнення.  

Ще одна причина, по якій багато хто не бачать розходжень між фізкультурою й спортом укладена в самих термінах. Слова фізкультура й спорт, кочуючи з однієї мови в іншу, змінили своє первісне значення й придбали нові й додаткові. Особливо це стосується слова спорт, тому що його первісне значення зовсім не те, що багато хто думають. А який зміст кожний вкладає в нього зараз - одному богу відомо. Та й то, напевно, не завжди. Як там у Маяковського? - Говоримо - Ленін - маємо на увазі партія. Говоримо - партія - маємо на увазі Ленін. Так само з фізкультурою й спортом - говорять одне, а думають інше. А вірніше навпаки - думають одне, говорять інше, а роблять третє. Спортивні функціонери-бізнесмени наприклад. Думають, як би по більше заробити, говорять, що спортом займатися корисно для здоров'я, а на ділі вичавлюють зі спортсменів всі життєві сили й до межі виснажують їхній організм. І ще на глядачах наживаються.  

У житті словами фізкультура й спорт дуже часто позначають і подібні по спрямованості види занять фізкультурою, і зовсім різні. Тому завжди намагайтеся чітко з'ясовувати значення цих слів і не допускати їхнього довільного тлумачення. Не вкладайте в них і свій зміст, не кажіть про це іншим. Інакше можна все зрозуміти навпаки самому або зовсім заплутати інших. Якщо, звичайно, не плутати людей свідомо, як самим безсоромним образом роблять багато хто "фахівці", затверджуючи, що спорт служить здоров'ю, фізичному й духовному вдосконалюванні й навіть престижу держави.  

Правда останнім часом вони вже офіційно починають визнавати, що спорт, особливо професійний і дитячий, має побічні ефекти. Спорт вимагає жертв на всіх рівнях і завжди існував за рахунок здоров'я.  

З огляду на таку плутанину, що, з одного боку, підтримується штучно, а з іншого боку - заснована на фізкультурному неуцтві основної маси людей, будьте пильні. У випадку, коли, наприклад, лікарі пропонують Вам для зміцнення здоров'я зайнятися спортом, не поспішайте відмовлятися, а уточніть, що вони мають на увазі. Швидше за все, просто групу здоров'я, загальну фізичну підготовку або щось у цьому роді, тобто оздоровчо-профілактичний або фізкультурний варіант занять фізкультурою, а не розважально-змагальний, тобто спортивний. І навпаки, якщо ті ж лікарі не рекомендують або взагалі забороняють Вам займатися спортом, це не виправдання для того, щоб не займатися фізкультурою взагалі, тому що фізкультура, особливо у формі лікувальної або оздоровчо-профілактичної гімнастики, необхідна майже всім. Більше того - чим нижче рівень фізичних кондицій людини, тим важливіше йому займатися фізкультурою.  

Но от якщо друзі запрошують Вас на яку-небудь спартакіаду здоров'я, або діти на "сімейні старти" з нагоди дня фізкультурника - відмовтися. Фізкультурою там, швидше за все, і не пахне. Це явно видовищно-розважальні, тобто чисто спортивні збіговиська. Не вірте?  

Про олімпійське кредо, відповідно до якого головне не перемога, а участь, чули? Воно вже принесло шкоди здоров'ю людей не менше, ніж наркотики. Хто тільки не страждав від таких "оздоровчих" заходів, беручи участь тільки заради участі. Як же так можна? Фізкультура - це засіб оздоровчо-профілактичний, тобто практично стосовний до системи мір здравоохоронних. Але хіба в системі охорони здоров'я проводяться які-небудь заходи без розрахунку на результат? Причому результат повинен бути, безумовно, позитивним. А Вам пропонують просто участь. Це ж провокація якась. Або спорт. Але організатори спорту, намагаючись одурачить найбільше людей, домовилися вже до того, що й у житті взагалі пропонують просто боротися, не думаючи про результат. Тобто вони хочуть, щоб у будь-якій справі для нас був важливий сам процес, а не його результати. Ідіотизм якийсь.  

Но самі ці хлопці живуть відповідно до інших, зовсім протилежним "кредо" - перемога за всяку ціну. А, вірніше, перемога за чужий рахунок. І в спорті й у житті. Точніше для них спорт - це засіб досягнення особистого успіху в житті. А для забезпечення перемоги їм всі засоби гарні - що масові старти, що дитячий спорт, що спорт професійний. Переможців не судять, а мета виправдує засоби. Заборон для них не існує й моральних норм теж. Приблизно по такому ж приводі Президент медичної комісії МОК принц Олександр де Мерод помітив, що основною погрозою Олімпійського руху ХХ століття буде саме забуття етики. Але він що, з місяця звалився? Яка в спорті етика? Хіба що спортивна. У спорті ніколи не було аморальних речей, якщо вони сприяли перемозі.  

Про цьому рідко говорять привселюдно, але вуж спортсмен-те знають, що у випадку прояву агресії або порушення правил, більшість тренерів і особливо власників команд їх не засудять (і глядачі теж) ...Для них важливо не те, як ти граєш, а виграєш ти чи ні.  

На підтвердження будь-який Фома Невіруючий може зрівняти положення й доходи тренерів і спортсменів, які працюють на перемогу за всяку ціну й тих, хто вірить в "ідеали" спорту й чесну боротьбу. Такі звичайно й програють. І в спорті й у житті.  

Розумієте, що відбувається? "Трудіться, терпіть, жертвуйте", - говорять попи. "Головну участь", - говорять спортивні функціонери.

А знаєте, що вперше олімпійське "кредо" про те, що головне не перемога, а участь, сформулював теж піп, а ніякий не барон Кубертен.  

Кубертен, щоправда, навигадував у своїй "Оді спорту" ще більше. Свідомо або по неуцтву, але в спорті споконвіків брехали так напористо, агресивно, галасливо, незрозуміло й околонаучно, що нормальна людська мораль навіть не могла допустити, що можна так брехати. Особливо це ставиться до ролі спорту в удосконалюванні й гармонічному розвитку людини й усього суспільства.  

Але де ж результат, хлопці? Народ-то в усьому світі тільки жиріє й хиріє. А колишні олімпійські чемпіони, призери Кубків світу, Чемпіонатів Європи та інших змагань високого рівня - хворі й інваліди. Так що, перш ніж вірити спортивним функціонерам і, тим більше, робити те, що вони пропонують, гарненько поміркуйте й подивіться, займаються вони самі тим, у що втягують інших. Адже зараз ті, хто розкручують спорт, роблять це дуже професійно. Не даремно основним об'єктом спортивного інформаційного терору є в першу чергу діти й молодь, для яких спорт становить найбільшу небезпеку, тому що підриває життєві сили в найбільш важливий період формування фізичних, інтелектуальних і духовних якостей, відволікає від навчання й дезорієнтує у виборі моральних цінностей. Причому в дитячому спорті діє як би природний добір навпаки. Від спорту найбільшою мірою страждають фізично здорові діти, тобто носії здорового генотипу. Хворі й слабкі, як безперспективні, швидко відсіваються й у меншому ступені піддаються тривалим фізичним і психо-емоційним перевантаженням. А здорові залишаються в спорті до кінця, тобто доти, поки з них не висмокчуть усе, що потрібно.

Поки ніхто серйозно не вивчав відстрочені наслідки тривалих фізичних і психо-емоційних перевантажень, яким піддаються діти й молодь у спорті. Тим більше ніхто не вивчав вплив цих навантажень на потомство або репродуктивні функції.  

Нас уже десятки років годують брехнею про спортивне здоров'я й молодість на довгі роки. Але де це здоров'я й де ця молодість, якщо за останнім часом різко скоротилася й середня тривалість життя, і народжуваність, а смертність навпаки збільшилася. Катастрофічно збільшується й захворюваність, особливо серцево-судинними захворюваннями. Не чи результат це занять спортом у дитячі роки й спортивні буми минулих років? Так, сьогодні визначили безліч факторів, які виснажують життєві сили людини: екстремальні кліматичні умови, космічні випромінювання, забруднене навколишнє середовище, погане харчування, гіподинамія, шкідливі звички, небезпечні умови праці тощо. Але всі ці фактори й зізнаються як шкідливі, а от спорт підносить як заняття оздоровче й загальнозміцнювальне. Хоча практично він не менш шкідливий для більшості людей, ніж та ж гіподинамія або шкідливі звички. Шкідливість занять спортом проявляється не тільки у вигляді травм і захворювань, які виникають безпосередньо на змаганнях і тренуваннях. Постійні фізичні перевантаження, особливо в період розвитку організму, тобто в дитячому і юнацькому віці, приводять до виснаження життєвих сил і проявляються не відразу. Відстрочені наслідки фізичних і психо-емоційних перевантажень переслідують людину все життя. Причому не тільки на фізичному, але й духовному рівні. У зв'язку із цим не зовсім зрозуміла позиція мінздраву, що міг би попереджати, що заняття спортом, як і паління, небезпечно для здоров'я. Поміркуйте про це.

Пам’ятайте, що крім спорту існує ще й фізична культура, яка сприяє поліпшенню відстаючих якостей і систем, їхньому вдосконаленні, виправленню фізичних недоліків й загальному гармонійному розвитку.