Застосування анаболічеських стероїдів

У сучасних умовах на міжнародній арені при помітно дорослій конкуренції між провідними спортивними державами найбільших успіхів домагаються, як правило, представники тієї країни, де краще використовуються новітні досягнення науки й техніки.

Зовсім очевидний факт, що в підвищенні ефективності процесу підготовки спортсменів міжнародного класу поряд з удосконалюванням засобів і методів спортивного тренування найважливішу роль грають фактори, які сприяють росту працездатності й прискорюють відбудовні процеси після значних м'язових навантажень. До числа подібних факторів у першу чергу варто віднести масаж, електростимуляцію, а також анаболізатори - речовини різної хімічної природи, які підсилюють біосинтетичеські процеси, які відбуваються в організмі й, насамперед синтез білка.

За останні роки в практиці підготовки кваліфікованих спортсменів знайшли застосування похідні андрогенних гормонів - анаболічеські стероїди. Їхнє застосування в спорті почалося в 1960 р. у США й зберігалося в найсуворішій таємниці. Ефект не змусив себе довго чекати: Г. Коннолі, який застосовував діанабол, став призером Олімпійських ігор 1960 р. і рекордсменом світу в метанні молота, позбавивши цього звання радянського спортсмена.

В 1964 р. за повідомленнями американської преси, всі американці - призери Олімпійських ігор у Токіо в штовханні ядра застосовували анаболіки. Незабаром анаболіки почали застосовувати в Європі, і на Олімпійських іграх 1968 р. п'єдестал пошани в штовханні ядра був уже наполовину європейським. Зараз анаболіки використовують такі відомі усьому світу спортсмени, як дискобол Р.Брух (Швеція), уперше у світі послав диск за оцінку 70 м, штовхальники ядра Н.Стейнхауер, Д.Вудс, Д.Лонг, Р.Матсон, П.О.Брайен (всі США), А.Роу (Англія), Бірленбах (ФРН).

Їхні високі досягнення - свідчення ефективності застосування анаболіков. Зокрема, Р.Брух додав у вазі за 5 місяців 22,5 кг; один з американських штовхальників ядра за 15 місяців поліпшив у присіданні зі штангою результат з 172, 5 кг до 262, 5 кг, тобто на 44,7%, у жимі лежачи з 127, 5 кг до 177, 5 кг, тобто на 39,3%, і за це ж час додав більше 3 м у штовханні ядра, поліпшивши результат на 15%.

Перші дослідження дії діанабола на підвищення спортивних результатів були початі в 1960 р. у Франції. Досліджувалися 19 студентів. В осіб, які приймали діанабол, виявили, крім швидкого підвищенні ваги, меншу частоту серцевих скорочень (ЧСС) під час дозованого зусилля й більш швидке відновлення, чим у випробуваних контрольної групи. В 1961 р. у США були  досліджені 30 студентів. Дані цих досліджень не привели чітких доказів поліпшення результатів під впливом діанабола, але підтвердили явне збільшення ваги тіла в період прийому препарату. Подібні дослідження, але без відома осіб, які беруть участь у них, - 28 молодих спортсменів, були проведені в 1964 р. у США. Приріст ваги й окружності м'язів були більше в групі які приймала діанабол, чим у групі, де приймали плацебо (нейтральні таблетки). Поліпшення результатів під впливом діанабола зробило враження на експериментаторів, не було, на жаль, зафіксовано кількісно.

У роботі Альбрехта під час 25-денної експедиції в Андах на висоті до 7000 м над рівнем моря 15 з 30 учасників експедиції одержували анаболічеські стероїди. У групі, яка застосовувала анаболіки, при порівнянні з контрольною групою встановлене статистично достовірне підвищення кількості еритроцитів, збільшення ваги тіла.

Швейцарські дослідники вивчали вплив прийому діанабола й плацебо на вагу тіла, окружність плеча в розслабленому й напруженому стані, динамометрію й частоту подиху в умовах тренування по гімнастиці. В експерименті взяли участь 32 гімнаста. У групі, яка використовувала діанабол, була виявлена тенденція убік збільшення сили м'язів, однак ці дані статистично не були підтверджені.

Протягом останніх 3 років, як у Європі, так і в США були проведені ретельні дослідження з вивчення спільної дії спортивного тренування й анаболічеських стероїдів. В 1968 р. М.Штейнбах із ФРН, у минулому один з найсильніших у світі стрибунів у довжину, який зайняв 4 місце на Олімпійських іграх у Римі, досліджував дію діанабола на вагу тіла й силу м'язів здорових юнаків у віці 17-19 років. З метою дослідження було створено 5 груп по 25 чоловік у кожній: 1 і 3 групи одержували 3 рази в тиждень по 3 мг діанабола, 2 і 4 групи не одержували ніяких препаратів, 5 група одержувала плацебо; 1, 2 і 5 групи не тренувалися, а 3 і 4 групи проводили тренування 5 разів у тиждень, причому по 13 членів 3 і 4 груп тренували м'яза ніг, а інші 12 чоловік проводили тренування м'язів рук у стандартизованих умовах (в ізометричному режимі роботи при досягненні 40% від максимальної сили кожний раз протягом 3 сек.). Після 14 тижнів випробувані 1 і 2 груп показали статистично достовірний приріст ваги тіла, у той же час в 4 групі ніякого збільшення ваги тіла не було.

В 1 групі приріст сили був дуже варіабильним, що не дозволило зробити які-небудь висновки. Зате в 3 групі зафіксоване достовірне збільшення сили верхніх і нижніх кінцівок, хоча тренування були незначними. У той же час ніякого приросту сили в 4 групі не спостерігалося.

Використання завищених доз

Коли справа стосується стероїдів, принцип "чим більше, тим краще" найчастіше виявляється помилковим. Прийом надмірних доз став головною проблемою для користувачів стероїдів. Така практика не тільки небезпечна, але й не ефективна. Великі дози змушують печінку й бруньки працювати в екстремальному режимі, який може привести до їхнього захворювання. Ароматизація й придушення виробництва власного тестостерону, може виявитися надмірним під впливом надлишкових стероїдних доз. Таким чином, легко помітити, що використання занадто великих доз анаболічеських стероїдів виявляється шкідливим для Вашого організму. Організм людини може обробити тільки певну кількість синтетичних стероїдів. Він не здатний сприйняти надлишкові дози й найчастіше трансформує зайві стероїди в естрогени. Як тільки рецепторні ділянки вловлюють оптимальну можливу кількість стероїдних молекул, всі інші молекули виявляються зайвими. Таке оптимальне "заповнення" рецепторних ділянок відбувається при введенні в організм не занадто високих доз стероїдів, наприклад, оптимальна доза діанабола, яка достатня для максимального насичення рецепторів - це 35-50 мг у день. Всі розповіді про те, що нинішні чемпіони приймають до 50 таблеток діанабола в день і до 2500 мг тестостерону в тиждень, нехай залишаться на совісті оповідачів.

Погане харчування

Стероїди найбільш ефективні, якщо їх використовують у сполученні з висококалорійною їжею й більшим змістом білка. Єдиний стероїд, який якоюсь мірою проявляє анаболічеський ефект при низькокалорійній дієті - це прімоболан. Оптимальною кількістю, споживанних протягом дня калорій, при використанні стероїдів, є 4000 - 7000 кілокалорій. Ця кількість повинна на 60% складатися зі складних вуглеводів, на 20% з повноцінних білків і на 20% з жирів. Для досягнення цього, можливо, знадобляться додаткові зусилля. Багато спортсменів занадто мало їдять, щоб як варто змусити стероїди працювати, а якщо й споживають достатню кількість калорій, то частіше за рахунок занадто великої кількості жирів у дієті. Використання анаболічеських стероїдів і без того може підвищити рівень холестерину в крові й кров'яний тиск, які можуть привести до захворювань серця. Якщо спортсмен серйозно вирішив скористатися перевагами, які забезпечують стероїди, він повинен засвоїти, що правильне харчування є частиною стероїдної програми. Варто завжди намагатися уникати включення в дієту жирів, щоб не збільшувати ризик серцевого захворювання, яким і без того чревате вживання стероїдів. У той же час потрібно обов'язково стежити за тим, щоб у дієті були в потрібній кількості білки, і щоб по калорійності вони відповідали тому рівню, який допомагає досягти максимальної ефективності стероїдів.

Неправильні тренування

Тренування з обтяженнями повинні бути інтенсивними, щоб викликати в організмі стан катаболізму. Саме при наявності цього стану стероїди проявляють найбільшу активність. Спортсмен може домогтися такого стану організму регулярними напруженими тренуваннями. Варто пам'ятати, що тренування з обтяженнями є стимулом для "усмоктування" анаболічеських стероїдів клітинами кістякових м'язів. Без інтенсивної стимуляції стероїди не зроблять на Ваші м'язи належного впливу. Тренування повинні мати прогресуючий характер і орієнтувати Вас на роботу з максимальними обтяженнями.

Неправильна періодизація циклів

Стероїди найбільш ефективні й безпечні, коли вони використовуються при правильній циклічності й правильному сполученні декількох стероїдів. Виявлено, що одночасне використання двох стероїдів у помірних дозах може виявитися досить ефективним і безпечним. Шляхом тестування вдалося також установити, що для підтримки споконвічного позитивного азотистого балансу необхідно поступово збільшувати дозування стероїдів. Також було виявлено, що позитивний азотистий баланс повертається до норми після 6-8 тижнів використання стероїдів. Ці факти вказують на те, що в ході стероїдного циклу варто використовувати модель із поступовим наростанням дозування, і ще найкраще міняти типи стероїдів з інтервалами не більше 8 тижнів. Дослідження також показують, що побічні ефекти, втрати в силі й вазі, які мають місце при припиненні стероїдній терапії, можуть бути зведені до мінімуму при використанні правильного спадаючого циклу. Такий цикл має на увазі поступове зниження дозування прийнятих препаратів до кінця періоду. Це робиться для того, щоб поступово повернути до норми вироблення організмом власного тестостерону. За стероїдним циклом повинен завжди випливати тривалий період без прийому стероїдів. Дуже багато користувачів роблять перерви тривалістю тільки в кілька тижнів, а потім знову "сідають" на стероїди. Наявні дані говорять про необхідність більше тривалого періоду без використання стероїдів; оптимальним буде перерва в 3- 4 місяця. Така кількість часу необхідна для того, щоб дати можливість організму прийти в норму й позбутися від супутнього стероїдного циклу стресу. Рецепторні ділянки, які вловлюють стероїди, проявляють набагато більшу активність, якщо користувач чергує стероїдні цикли зі значно тривалими періодами без прийому стероїдів. Більшість опитаних заявляють, що, ніж довше вони не приймають стероїди, тим вище їхній ефект при поверненні в режим циклу.

Відсутність регулярності в проходженні аналізів крові

Первісний аналіз крові варто зробити для того, щоб установити індивідуальні показники крові даного користувача, а пізніше порівнювати з ними можливі зміни крові під впливом стероїдів. Якщо ці зміни будуть занадто серйозними, цілком логічним може виявитися повна відмова від стероїдів. Якщо перший аналіз показує, що Ви цілком здорові й можете використовувати стероїди, то наступний аналіз робиться приблизно через 6 тижнів від початку циклу. Протягом декількох тижнів на самому початку стероїдного циклу багато показників крові змінюються в гіршу сторону, але потім через пару тижнів повертаються до норми. Здача другого аналізу через 6 тижнів після початку циклу дозволяє переступити через цей період тимчасового відхилення від норми показників крові й одержати більше точну картину. Якщо ж другий аналіз показує подальше збільшення відхилень показників від норми, можливо виправданим буде припинення циклу, щоб уникнути більш серйозних ускладнень. У випадку якщо даний аналіз не виявляє ніяких відхилень від норми, наступний аналіз варто пройти через місяць після закінчення циклу, для того, щоб подивитися, як організм переборює наслідки прийому стероїдів. І, нарешті, ще один аналіз потрібно зробити перед самим початком наступного стероїдного циклу. Цей аналіз повинен продемонструвати повне повернення всіх показників крові до норми; тільки в цьому випадку можна приступити до нового циклу. Результати аналізу можуть запобігти багато серйозних ускладнень, які поки не проявляють ніяких симптомів. А, зрештою, може виявитися, що Ви кинулися занадто пізно. На жаль, далеко не всі користувачі стероїдів проходять регулярні аналізи крові.

Неправильно підібрані стероїди

Багато спортсменів збільшують небезпеку одержання ускладнень і побічних ефектів, неправильно підбираючи стероїди. Анаполон, халотестін і метілтестостерон варто вважати приналежними до числа самих небезпечних препаратів. Якщо Ви вважаєте, що Вам необхідно використати саме ці лікарські препарати, ніколи не приймайте їх довше 4-6 тижнів. Крім того, при паралельному використанні декількох стероїдів не приймайте більше одного препарату із сильним андрогенним ефектом. Краще зупинити свій вибір на стероїдах для внутрім'язових ін'єкцій: вони не тільки забезпечують постійний приплив препарату в кров, але й переступають через ту стадію, проходячи яку оральні стероїди гублять більшу частку своїх потенційних можливостей. Ця стадія пов'язана із влученням стероїдів у печінку; у печінці оральні стероїди значною мірою нейтралізуються, наносячи при цьому даному органу великий збиток. Більшість спортсменів дотепер не знають, що можуть домогтися величезного приросту у силі й масі, використовуючи стероїди зі слабким андрогенним ефектом. При цьому можна уникнути багатьох небезпек, пов'язаних з андрогенним впливом стероїдів.

Для спортсменів украй неприпустима недостача яких-небудь живильних речовин

Оскільки атлети, які займаються серйозно дають великі навантаження своєму організму з метою досягнення фізичної досконалості, для них украй неприпустима недостача яких-небудь живильних речовин у програмі харчування. Харчові добавки послужать гарантією того, що у Вас не виникне такого дефіциту. Сучасна їжа не може гарантувати Вам те, що Ви одержуєте Всі необхідні нутрієнти в потрібних кількостях.

Хотілося б вірити, що звичайна дієта забезпечує Вас всіма необхідними живильними речовинами. Але, у дійсності, широке використання в сільському господарстві гормонів і пестицидів, не говорячи вже про способи обробки продуктів харчування, може значно зменшити зміст живильних речовин у цих продуктах. Не дивно, що усе більше й більше людей сьогодні вважають, що людина обманює себе, думаючи, що звичайна дієта здатна забезпечити його всіма необхідними нутрієнтами в потрібних кількостях. Недостача живильних речовин може послужити проблемою навіть для тих, хто веде малорухомий спосіб життя. А для спортсменів, які випробовують граничні навантаження під час тренувань і змагань, це вкрай небезпечно. В спортсменів вище потреба в різних нутрієнтах, ніж у людей, ведучих малорухомий спосіб життя.

Дійсність така, що сучасне харчування не може гарантувати те, що Ви одержуєте всі необхідні живильні речовини, а атлетам і іншим спортсменам, що тренуються регулярно, потрібна ще більша кількість багатьох нутрієнтов, щоб задовольнити, потребу організму, яка збільшилася в результаті занять спортом. Таким чином, навіть якби звичайна дієта забезпечувала необхідними живильними речовинами, цього однаково було б недостатньо, оскільки тим, хто багато займається спортом, потрібно набагато більша кількість різних нутрієнтов, що іноді набагато перевищує рекомендовану добову потребу (РДП). Фортифікація харчування - це прекрасний спосіб настроїти Вашу програму харчування на певний вид спорту.

Різні види спорту висувають різні вимоги до харчування (наприклад, культуристам потрібна збільшена кількість білка, а спортсменам, які займаються тренінгом на витривалість, потрібно більше вуглеводів). У багатьох випадках спортсмени приймають харчові добавки не тільки з міркувань підтримки здоров'я, але й тому, що збільшене споживання якогось певного нутрієнта поліпшить результативність. Це може проявлятися в різних формах: збільшенні енергії або витривалості, більше сухих м'язів (що відбувається при посиленні термогенного або жироспалюючого ефекту), збільшенні м'язової маси (це досягається при підвищенні рівня тестостерону) або в багатьох інших корисних ефектах, які можна забезпечити за допомогою харчових добавок. Фортифікація харчування - це ефективний спосіб збільшити прийом яких-небудь із живильних речовин, якщо Ви хочете (або якщо Вам необхідно) вживати його більше, ніж забезпечує звичайна дієта. Фортифікація харчування - це спосіб одержання у великій кількості якого-небудь нутрієнта, не вживаючи при цьому великої кількості їжі (а значить і калорій).

У ряді прикладів для одержання організмом необхідної кількості якої-небудь живильної речовини потрібно вжити таку величезну кількість їжі, що це повністю протипоказано. Або ж, як написали недавно в одному журналі: «У дійсності, навіть сама збалансована дієта не може забезпечити оптимальну кількість певних нутрієнтов - якщо тільки Ви не будете, їсти як кінь.» Таким чином, якщо Ви хочете одержувати потрібну кількість цих живильних речовин, доводиться покладатися на харчові добавки. Наприклад, для того, щоб організм одержав піруват у достатньому для надання значного ефекту кількості, Вам довелося б з'їдати вісім червоних яблук у день. Навіть Джоні Еплсід не з'їв би стільки яблук. От більше яскравий приклад, який підтверджує ту ж ідею: для одержання рекомендованої добової дози вітаміну Е, Вам треба було б щодня з'їдати по вісім склянок мигдалю або 62 склянки шпінату. Деякі живильні речовини краще засвоюються у формі добавок.

Так, застосування стероїдів у спорті прийняло загрозливі розміри. Сьогодні лікарі й вчені роблять різкі й необґрунтовані заяви, перебільшуючи небезпеку стероїдів і роздмухуючи її до всесвітніх масштабів. Таке перекручування істини ганьбить обличчя нашого спорту, яке нібито штовхає спортсменів на застосування смертельних допінгів. Давайте відразу розглянемо пару-трійку головних питань. По-перше, скільки чоловік у світі застосовувало й застосовує стероїди? Мільйон, два, а то й три. Умер хто-небудь винятково через стероїди? Скажемо, від передозування? Ні, таких випадків не було. Але ж 1-3 мільйона - це лише груба оцінка! Подивимося правді в очі: 99,9 відсотків ведучих спортсменів приймали й приймають стероїди. У США андрогени узвичаїлися наприкінці 50-х років. "Путівку в життя" їм дав Джон Б. Зіглер, лікар команди важкоатлетів. А йому про стероїди повідав лікар команди СРСР - радянські важкоатлети "вийшли" на анаболіки ще раніше.

Згодом спортсмени по усьому світі стали комбінувати різні препарати (і не тільки стероїди), щоб ефективніше нарощувати "масу" і поліпшувати свої спортивні показники. Поміркуйте: історія застосування анаболіків нараховує вже майже піввіку, і приймають їх мільйони чоловік. На сьогоднішній день немає вагомих доказів, які б підтвердили "смертельну" небезпеку стероїдів. Без сумніву, приймаючи стероїди, людина завжди ризикує. Але перш, ніж робити висновки, треба точно визначити ступінь цього ризику. Чесно говорячи, ризик загинути в автокатастрофі набагато вище, ніж від анаболіків. Адже це не виходить, що треба забороняти автомобілі або ніколи не сідати за кермо. Ризик аварії залежить від: швидкості руху, досвіду водія, технічних характеристик автомобіля. Те ж саме ставиться й до анаболічеських стероїдів. Тип стероїду, тривалість його застосування, спадковість атлета - все це впливає на ступінь ризику. А ризик у житті завжди є. Щоб звести до мінімуму побічні ефекти, лікарі повинні консультувати спортсменів, які приймають стероїди. Тактика залякування не робить честі медикам і вченим. Зловживати стероїдами неприпустимо, але заборонами ми нічого не досягнемо. Найкращий вихід - відкрита й чесна розмова про реальні наслідки застосування стероїдів.