Претензійні, присікальні, гарантійні та інші строки

Претензійні строки — це встановлений законом строк, протягом якого сторона, право якої порушено, зобо­в'язана перед тим, як звернутися з позовом до арбітраж­ного суду, направити порушникові претензію. Мета пре­тензійного порядку - звільнити судові органи від розг­ляду спорів, які можуть бути врегульовані сторонами са­мостійно в доарбітражному порядку.

Залежно від підстав та категорії спору розрізняють строки пред'явлення та розгляду претензій.

Чинне законодавство не обмежує потерпілу сторону часом звернення з претензією, окрім випадків, передба­чених у транспортному законодавстві. Щодо загальних строків розгляду претензій, то вони встановлені у ст. 7 АПК України. Претензія підлягає розглядові протягом одного місяця від дня її отримання. Якщо ж обов'яз­ковими для сторін правилами чи договором передбачене право перевірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, то претензії, пов'язані з якістю та комплектністю, розглядаються протягом двох місяців.

Щодо претензій до перевізника, то вони повинні бу­ти пред'явлені протягом шести місяців, а претензії про сплату штрафів чи премій — протягом 45 днів. Перевіз­ник зобов'язаний розглянути претензію протягом трьох місяців, а претензію по перевозці, здійснюваній перевіз­никами різних видів транспорту по одному документу, — протягом шести місяців, і претензії про сплату штрафу чи премії — протягом 45 днів.

При порушенні строків розгляду претензії чи зали­шенні її без відповіді арбітражний суд може стягнути з порушника штраф у розмірі 1% від суми претензії. Якщо ж позивач звертається з позовом до арбітражного суду і не подає доказів того, що ним вживалися заходи доарбітражного врегулювання спору, то арбітр відповідно до п. 7 ст. 63 АПК України повертає заяву без розгляду для усунення допущених порушень.

Строки оперативного захисту порушених прав. Зако­нодавство, практика, наука цивільного права дозволяють захищати порушене суб'єктивне право власними одно­сторонніми діями і без звернення до юрисдикційного органу. Це, зокрема, має місце при застосуванні опера­тивно-господарчих санкцій.

Так, при порушенні зобов'язань контрагентом по­терпіла сторона може відповідно на це відреагувати: ска­сувати знижки з ціни, які надавалися: відмовитися від оплати неякісної продукції, яку поставщик поставив; відмовитися від поставки продукції, строк поставки якої прострочений, і нарешті, в односторонньому порядку (як передбачено Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення) розірвати договір.

Але застосування заходів оперативного впливу по­винно бути пов'язане з необхідністю дотримання сторо­нами певного порядку й строків, що встановлюються законом чи договором. Так, при односторонньому розі­рванні договору поставки (наприклад, якщо поставщик поставляє неякісну продукцію) відповідно до Положення про поставку необхідно, щоб недобросовісна сторона Договору була письмово повідомлена про це за місяць.

Присікальні або преклюзивні строки. Це також строки здійснення суб'єктивних цивільних прав, і вони, як і строки позовної давності, мають на меті усунення неви­значеності у правовідносинах. Хоча законодавець не ко­ристується терміном "присікальні строки", він широко вживається у цивільно-правовій науці.

На відміну від строків позовної давності присікальні строки — це строки існування прав та обов'язків, на них не поширюються загальні правила щодо зупинення, пе­рерви чи поновлення строків позовної давності

Закінчення строку позовної давності позбавляє сто­рону захисту суб'єктивного цивільного права в примусо­вому порядку через суд, але це не виключає можливості, що відповідач, незважаючи на закінчення строків позов­ної давності, добровільно виконає покладені на нього обов'язки. Закінчення ж присікального строку припиняє існування самого права, оскільки присікальні строки, за загальним правилом, не можуть бути продовженими, поновленими, зупиненими.

Присікальні строки передбачені різними статтями ЦК.

Так, до присікальних строків можна віднести загаль­ний строк дії довіреності, який не може перевищувати три роки; 6-місячний строк для збереження загублених речей, після чого їх власник втрачає на них право; стро­ки пред'явлення претензій до органів транспорту, по за­кінченню яких позивач позбавляється права звернутися за судовим захистом, оскільки в цих випадках арбітраж­ний суд на підставі п. З ст. 80 АПК України припиняє провадження по справі, та деякі інші строки.

Пропонують розрізняти такі присікальні строки:

1) строки, протягом яких виконання обов'язку веде до припинення суб'єктивного права;

2) строки, протягом яких невиконання обов'язку є перешкодою для виникнення суб'єктивного права;

3) строки, протя­гом яких нездійснення права тягне його припинення взагалі.

Гарантійні строки. Ці строки встановлюють з метою збільшити відповідальність за якість продукції та товарів, які призначаються для довготривалого користування. Гарантійні строки - це строки, протягом яких продавець відповідає перед покупцем за якість товару. Гарантійні строки визначаються стандартними та технічними умо­вами. Якщо у стандартах чи технічних умовах гарантійні строки не передбачені, вони можуть бути встановлені договором.

Протягом гарантійного строку покупець або замов­ник, який виявив недоліки у товарах, має право вимага­ти від контрагента:

а) замінити товар;

б) зменшити ціну;

в) безоплатно усунути недоліки;

г) розірвати договір з відшкодуванням збитків.

Розрізняють гарантійні строки: експлуатації, збере­ження, придатності. Залежно від виду гарантійного строку змінюються і правила його обчислення: гарантій­ні строки експлуатації продукції обчислюються від дня початку використання продукції; на товари - від дня їх продажу через роздрібну торговельну мережу; на будіве­льні об'єкти - від дня підписання акта про їх прийман­ня відповідною комісією.

Гарантійні строки збереження та придатності обчис­люються від дня виготовлення продукції чи товарів.

Гарантійний строк експлуатації (використання) по­ширюється як на основний виріб, так і на комплектуючі вироби, і цей строк закінчується для них одночасно, як­що інше не передбачене стандартом чи технічними умова­ми. Гарантійний строк експлуатації продовжується на той час, протягом якого усувалися недоліки, або починається наново у випадках заміни неякісної продукції на іншу.

За своїм характером гарантійні строки є присікальними, оскільки вони визначають у часі межі відповідаль­ності продавця, поставщика, виготовлювача за якість товару.

Закінчення гарантійного строку припиняє право споживача вимагати усунення недоліків чи надання від­повідної компенсації у щойно згаданих випадках.

Строки набувної давності. Це строки, впродовж яких особа, що не є власником майна, але добросовісно, відкрито і безперервно володіє цим майном, може стати його власником.

Даний інститут відомий законодавцю багатьох країн. Так, ЦК Російської Федерації встановлено два види строків набувної давності: право власності виникає на боці безтитульного володільця, якщо він володів неру­хомим майном протягом 15 років; рухомим майном — протягом 5 років (ст. 234).

Чинне законодавство України не передбачає загаль­ного правила щодо виникнення права власності за дав­ністю володіння, але в одній із норм ЦК зазначено: як­що протягом 6-ти місяців від дня передачі сільгосппідп­риємству бездоглядної робочої чи великої рогатої худоби або протягом двох місяців, коли йдеться про дрібну ху­добу, хазяїн цієї худоби не з'явиться, то худоба безопла­тно переходить у власність її нового володільця.