Фільм: "Зелена миля"

Фільм: "Зелена миля"

 

 Виробництво: WARNER
 BROTHERS, 1999
 Режисер: ФР
ЕНК ДАРАБОНТ
 У головній ролі: ТОМ Х
ЕНКС, ДЕВІД    

 МОРС

 

 Як довго може жити людина? Звичайно все залежить від конкретного випадку, але статистика середньої тривалості  життя відміряє нам років 70 з невеликим.

Головному героєві фільму, якого кличуть Пол Еджкоб (Том Хенкс), уже 108 років, і до смерті йому ще далеко. Він сам не радий своєму довголіттю, але вибирати не доводиться, він повинен жити. Не заради життя, але для того, щоб усі, хто коли-небудь, подивиться "Зелену милю" зрозуміли, як довго можуть жити, ні не люди, - їхні справи, їхня доброта й любов.

А почалося все в часи Великої депресії, коли Полу було за 40 і він працював охоронцем блоку смертників у виправній в'язниці Cold Mountain. Це місце далеко не із приємних, адже туди привозять людей, щоб відняти у їх життя, там містять гірших зі злочинців і тому так мало любові й серцевого тепла здатно проникнути в ці стіни. На тлі безвихідного й неминучого кінця дивними яскравими іскрами виглядають прояви добра й людяності стосовно смертників. Але дійсне чудо починається тоді, коли в блок смертників привозять нового, досить незвичайного чорношкірого ув'язненого.

Його кличуть Джон Коффі (Майкл Кларк Данкан). З першого погляду він вражає своїм гігантським ростом і богатирською статурою, але ще більше вражає укладене в це величезне тіло ніжне й любляче все живе серце безневинної дитини. Він не робив злочини і його присутність у в'язниці - результат судової помилки. Але в долі Джона нічого не змінити й нам залишається лише чекати моменту виконання вироку. А поки, Джон творить чудеса, близькі до тих, які описуються в Біблії: він зцілює й повертає до життя. Він наділений дивною силою, що несе здоров'я й життя, і використовує її, щоб допомагати іншим. При цьому він готовий прийти на допомогу кожному, навіть тим, хто посадить його на електричний стілець, і не просить за це нічого. Джон Коффі допомагає тому, що це в його силах, він може допомогти, і значить він повинен це зробити. Така проста логіка, але як важко буває зрозуміти її багатьом з нас.

Джон - не рятівник миру. Він людина з дивними здатностями, але, зрештою, не це покоряє наші серця, а та глибока сердечність і чуйність до чужого болю, що живуть у цій людині. Цим він завойовує любов не тільки глядачів, але й охоронців, які вперше в житті плачуть, саджаючи людину на електричний стілець.

Вирок буде наведений у виконання, такий закон, нехай і не завжди справедливий. Страта відбудеться, хоча із цим не згодні ні глядачі, ні ті, хто приводить вирок у виконання. Згодний лише сам Джон, який утомився від людського зла, від всього того болю, що йому доводиться пропускати крізь своє серце. Він сам хоче піти з життя й це, напевно, єдиний момент, за який хочеться засудити цю людину, що залишає мир, якому він так потрібний. Але судити його, напевно, вправі лише той, хто сам зміг пройти таким же шляхом і не здався.

Це не перший ув'язнений, який розлучився з життям у блоці смертників, ми бачили як у плині фільму йшли інші, і як разом з ними йшов біль, злість, ненависть, все погане, що зберігається в людському серці. І стає ясно, що зло вмирає, а от добро й любов - залишаються. Вони живуть довше того, хто несе їхнє світло іншим людям. Вони успадковуються тими, хто був поруч із ним, пробуждаючи все добре, що є в кожній душі, проникаючи в їхні серця простим і не уходячим бажанням творити добро. Будь-яке серце один раз перестане битися й навіть наш герой, заряджений життям на багато років, колись піде із цього миру. Але поки живий рід людський, все краще й добре, що зберігається в наших серцях, залишиться на землі.