Статевий розвиток

Статевий розвиток, процес формування статевих ознак людини, що визначають його статеву належність. Невід'ємно пов'язан з фізичним, психічним, духовним і іншим аспектами індивідуального розвитку. Головні первинні ознаки статі статеві залози (яєчка і яєчники), проводящі шляхи (сім'япроводи - сім’явиводящі шляхи) і яйцепроводи (маткові труби)), матка й копулятивні органи (половий член у чоловіків, піхва, клітор, полові губи в жінок). Всі інші ознаки, як одна стать відрізняється від іншої (особливості пропорцій тіла, ступінь розвитку молочних залоз, характер оволосіння, тембр голосу й т.п.), є вторинними статевими ознаками. Статевий розвиток людини здійснюється у двох тісно зв'язаних між собою напрямках - психосексуальном і соматосексуальном. Психосексуальний розвиток чоловіків і жінок має деякі особливості, обумовлені статевими розходженнями й поляризацією чоловічої й жіночої ролей.

Усвідомлення власної статевої приналежності повною мірою розвивається до 3 - 6 років, у процесі того, як дитина усвідомлює себе особистістю. У дітей 2 - 4 років проявляється так звана статева цікавість, що веде до прагнення розглядати й обмацувати свої статеві органи. Ознаками статевої приналежності в цьому віці є лише особливості будови зовнішніх статевих органів. У підлітковому віці проявляється вже статева цікавість у зв'язку з розумінням дітородної функції чоловіка й жінки, що припускає особливі, специфічні взаємини між особами обох статей. Здатність усвідомлювати себе носієм певної статі лежить в основі формування статевого поводження підлітка або юнака, нормальної спрямованості статевого потяга (лібідо), що, як правило, у хлопчиків розвинено сильніше, ніж у дівчинок. Виразність статевого потяга в представників чоловічої й жіночої статі однакова, але прояв  його специфічний. У дівчини, наприклад, характерними поведінковими реакціями, пов'язаними з статевим потягом, є кокетство, в основі якого лежить спонукання залучити до себе увагу, сором'язливість, яскраво виражена потреба подобатися, добре виглядати. Юнак звичайно випробовує бажання сподобатися конкретній жінці, а не взагалі, і має при цьому конкретну мету. Вищою й специфічною формою статевого потяга є любов, у якій чітко проявляється як загальний рівень розвитку людини, так і моральний його потенціал, а також його духовна зрілість. На початку статевого дозрівання в підлітків формуються своєрідні відносини, які можна визначити як платонічну закоханість, пофарбовану романтично піднесеним почуттям. Лише згодом, із завершенням процесу статевого дозрівання, пробуджуються специфічні сексуальні емоції, проявляється статева активність і формується зріла статева свідомість.

В психосексуальному розвитку виділяють кілька періодів: пренатальний, у якому відбувається морфологічна й фізіологічна дифференціровка гонад, геніталій і структур мозку; парапубертатний (1 - 7 років), коли дитина усвідомлює статеву належність, у нього виникає цікавість, спрямована на статеві ознаки, статеві органи (формується статева самосвідомість); препубертатний (7 - 13 років), що характеризується виробленням статеролевих, засвоєнням принципів спілкування між людьми різної статі, формуванням стереотипу статеролевого поводження; пубертатний (12 - 18 років) коли платонічні мрії й фантазії, залицяння, платонічне спілкування, властиві початковому етапу цього періоду, поступово розвиваються в еротичні фантазії, еротичні пещення й ігри (формування еротичного лібідо); перехідний період сексуальності (16 - 26 років), для якого характерні сексуальні фантазії, мастурбація, початок статевого життя, сексуальні ексцеси й ін. (формування сексуального лібідо); період зрілої сексуальності (26 - 55 років), що характеризується регулярним статевим життям, входженням у смугу умовно-фізіологічного ритму; інволюціонний (51 - 70 років), у якому відбувається зниження статевої активності, регрес лібідо до рівня еротичного й платонічного. На кожному із цих етапів можливий вплив несприятливих факторів, що можуть привести до різних порушень: сексуальної ретардації й передчасному психосексуальному розвитку, відхиленнями у формуванні статевої самосвідомості, стереотипу статеролевого поводження, психосексуальної орієнтації.

Соматосексуальний розвиток у нормі також має певну послідовність вікових змін статевих органів і вторинних статевих ознак. У соматосексуальному розвитку чоловіка залежно від функцій організму звичайно виділяють 6 періодів: внутрішньоутробного розвитку, дитинства, статевого дозрівання, статевої зрілості, полового зів'янення й старості. Внутрішньоутробний період пов'язаний з формуванням статевих органів, із закладкою й розвитком у черевній порожнині статевих залоз - яєчок, які починають функціонувати (тобто виробляти зрілі сперматозоїди) тільки в період статевого дозрівання. У період дитинства (від народження до 10 - 12 років) починає збільшуватися продукція чоловічих статевих гормонів (андрогенів), що відіграє певну роль у підготовці організму хлопчика до наступної фази статевого розвитку. Статеві органи повністю сформовані, але недостатньо розвинені.

Період статевого дозрівання, або пубертатний (від 10 - 12 до 16 - 17 років), характеризується появою вторинних статевих ознак і остаточним формуванням статевих органів і статевих залоз. У цей час відбувається глибока перебудова всього організму: збільшується ріст статевого члена і яєчок, змінюється форма гортані, голос стає більше грубим, низьким. Відзначається більш інтенсивне зростання тіла, збільшуються м'язи тулуба, на лобку й у пахвових западинах з'являється оволосіння, починають пробиватися вуси й борода. У цей період у юнака нерідко виникає статеве збудження, а по ночах відзначається мимовільне виверження насіння (полюції). Насінні канали в статевонезрілих хлопчиків заповнені сперматогоніями (сама рання стадія розвитку сперматозоїдів). Початок функціонування статевих залоз, здатних виробляти зрілі сперматозоїди, свідчить про настання статевої зрілості. Однак організм юнака до цього моменту ще не сформований ні фізично, ні психічно, він перебуває в стадії росту. Тільки до 23 - 25 років завершується дозрівання чоловіка, до цього ж віку збільшується й кількість насіння. Початок і тривалість пубертатного періоду піддаються значним коливанням, часто пов'язаним з явищем акселерації - прискореного розвитку й дозрівання дітей. У цей період посилено розвивається весь організм, з підвищенним навантаженням працюють внутрішні органи, перебудовується діяльність нервової системи, змінюється психіка.

У період статевої зрілості, що триває до 50 років, статева діяльність чоловіка найбільш активна, але після 40 років починає поступово слабшати. Між подружжям встановлюються взаємини, засновані переважно на почутті боргу, загальних переживаннях, інтересах, взаємоповага й ін. Характерною ознакою настання періоду зів'янення є поява певних утруднень при здійсненні статевого акту (коітуса), необхідність затрачати більше зусиль. Як правило, статеве почуття в чоловіка помітно слабшає після 50 років. Рідше виникає потреба в статевому спілкуванні. Насіння чоловіка містить менше сперматозоїдів.

З настанням старості статеве збудження припиняється, ерекція вже не досягає тої сили, що необхідна для здійснення статевого акту. У природному процесі розвитку й вгасання статевої діяльності чоловіків можуть бути певні відхилення. Статевий розвиток може починатися раніше або пізніше, діяльність активного періоду буває довше або коротше, у різний час може наступати старість. Ці особливості залежать від стану здоров'я, характеру харчування, соціально-побутових умов, клімату й ін.

У статевому розвитку жіночого організму так само, як і чоловічого, розрізняють 6 періодів. У період внутрішньоутробного розвитку в дівчинки разом з усіма органами відбувається закладка й розвиток статевої системи (зовнішніх і внутрішніх статевих органів). Уже до 8-го тижня внутрішньоутробного розвитку в ембріональних зачатках яєчників утворяться овогонії - майбутні яйцеклітини, які потім перетерплюють послідовні стадії змін і перетворюються в первинні фолікули (пухирці, що містять у собі яйцеклітини). До моменту народження дівчинки кількість фолікулів досягає 400 - 500 тисяч, протягом дітородного періоду жінки вони періодично дозрівають. У період дитинства (від народження до 10 - 12 років) організм пристосовується до умов зовнішнього середовища, розвиваються й удосконалюються всі органи й системи, фізіологічна функція яєчників відсутня. Зовнішні й внутрішні статеві органи сформовані, але ще не повністю розвинені, ростуть повільно й майже не змінюються до початку статевого дозрівання. Волосяний покров на зовнішніх статевих органах відсутній, вхід у піхву вистелений дуже ніжним, легкоранимим епітелієм.

Період статевого дозрівання починається приблизно в 10 - 12 років і завершується до 18 - 20 років. Він починається ростом молочних залоз, які спочатку тільки прощупуються, потім починає випинатися околососковий кружок. Поступово грудні залози збільшуються, у них відкладається жирова тканина й вони здобувають форму зрілої молочної залози. У цей час починається оволосіння спочатку лобка, потім пахвових западин, підсилюється ріст волосся на голові. Потові залози, особливо пахвових западин, починають виділяти піт зі специфічним для жіночої статі запахом. Підсилюється секреція сальних залоз особи, у результаті чого в другій половині періоду дозрівання іноді відбувається утворення вугрів, які через кілька років проходять самі по собі, без лікування. У більшості дівчинок у віці 12 - 13 років починається менструація - основний показник статевого дозрівання, що вказує на здатність організму до вагітності. Однак статеву зрілість варто зв'язувати не тільки з появою менструації, розвитком вторинних статевих ознак і здатністю до зачаття, але й зі здатністю виносити, народити, вигодувати й виховати здорову дитину без шкоди для його здоров'я й здоров'я самої жінки.

Період статевої зрілості триває від 15 до 49 років, але тут можуть бути більш-менш виражені коливання. Уважають, що тільки до 18 - 20 років організм жінки досягає повного розквіту. До цього періоду її загальний розвиток і стан статевої системи (менструальна, секреторна й інші особливості статевого апарата) цілком підготовлені до виконання дітородної функції. Це час розквіту жіночого організму - жінка може вагітніти, народжувати й вигодовувати дитину. Але нерідко саме в цей період у жінки виникають різні захворювання статевих органів, для профілактики яких немаловажне значення має строге дотримання гігієнічних заходів, особливо під час менструації.

Період статевого зів'янення починається в 47 - 49 років і триває приблизно 2 - 3 років. У цей час поступово вгасає функція яєчників. Менструації стають нерегулярними, можуть бути рясними і тривалими, потім припиняються зовсім. У цей період у неврівноважених і схильних до різних захворювань жінок часто відзначаються загальні розлади (запаморочення, припливи крові до голови, почуття жару, стомлюваність, безсоння, дратівливість). Після припинення менструацій скарги на загальні розлади звичайно зникають. З настанням старості повністю вгасає діяльність статевих органів і поступово знижується інтенсивність всіх життєвих функцій.