Розбещення й насильство в дітей

Діапазон спрямованих безпосередньо на дитину сексуальних стимуляций досить широкий - від кокетливого загравання до спроб інцестуозного поводження, від замаскованого еротизму до прямих спокус або провокацій на вулиці, у власному будинку. Частоту таких випадків не слід переоцінювати, але кожний з них заслуговує на увагу. Знаки уваги, які зваблюють, викликають у дитини суперечливий комплекс переживань: вони льстять, збуджують, приємні, але вони ж турбують, можуть тривожити й гнітити. Дозволити це протиріччя дитині важко: він не може не відреагувати, не послабити, ні тим більше - реалізувати виникаючу емоційну й сексуальну напругу. Почуттєво - еротичні стимуляції не відповідають актуальним потребам дитини, він не готовий до цієї сторони життя й виявляється перед ризиком передчасного стимулювання сексуального поводження. Напруга зростає в міру того, як стимулюючий дорослий то обдаровує дитини своєю увагою, то відмовляє в ньому й задоволенні нових, їм же стимульованих потреб.

Дорослі не завжди усвідомлюють значення свого поводження для дітей. Прагнення матері прив'язати до себе сина, аж ніяк не пов'язане із сексуальною стимуляцією, породжує ситуацію, коли, боячись "перірізання емоційної пуповини" між собою й дитиною, вона мимоволі придушує в ньому риси маскулінності. Деякі фахівці прямо порушують питання про спокушающіх і навіть інцестуозних матерях. Термінологія представляється надлишковою, але варті за нею явища мають потребу в увазі. Найчастіше це матері, що проживають удвох із сином. Вони або ведуть досить вільне життя, або мають одного-двох "друзів", але діти при цьому виявляються залученими в усі перипетії їхнього життя. Багато хто з таких жінок емоційно нестабільні, алкоголізируються. Вони постійно проявляють до дітей почуттєву увагу багато обіймають, цілують, зайво уважні до дотримання дітьми генітальної гігієни й проявам у них статевого розвитку, не виключається тісний тілесний контакт (наприклад, спільний сон), схильні занадто наполегливо застерігати від небезпек спокушання й надто детально знайомити дітей з такими ситуаціями. Вони можуть поводитися із хлопчиком, у якого вже пробуджується сексуальність, начебто він ще "не розуміє" - роздягатися й переодягатися при ньому, недостатньо контролювати свої пози й жести. Деякі дозволяють синам допомагати їм у перевдяганні, вільно або мимоволі спонукують їх до тілесних пещень (наприклад, груди), часом використовуючи їх як засіб "розради" чимсь розстроєного сина. До генітальних контактів це не доходить, але сполучення стимуляції з неможливістю її розрядки може ввергати хлопчика в стан хронічної фрустрації. Матері ж зрозуміти цей внутрішній конфлікт не можуть, як і критично поставитися до власного поводження, гудячи сина або скаржачись іншим на його "зіпсованість", хлопчики сприймають це досить болісно, так само як і такі висловлення, як "мій маленький коханець". Контакт із матір'ю - цією єдиною близькою людиною - розбудовується або виявляється під погрозою розладу. Похмурість, недовірливість, іноді пасивність, нерідко співіснують у таких дітей зі спалахами сексуального поводження, які нерідко виражаються в соціально небажаних або конфліктних формах. Подібна ненавмисна неусвідомлювана матір'ю й дитиною, важко виявляєма й аналізована сексуальна стимуляція ставить вихователів дитини й лікарів перед нелегкими завданнями пошуку адекватних і ефективних заходів корекції.

Ненавмисну сексуальну стимуляцію можна виявити й у деяких родинах (цілком благополучних, з достатнім рівнем культури), де батьки із благих спонукань прагнуть, будь-що освоїти ультрасучасне, але далеке їм самим відношення до статті: слідуя подібного роду "прогресивним рецептам; вони можуть намагатися демонструвати свою наготу, привертати увагу до неї. Це часто приводить до наростання внутрішнього напруження з більш-менш явним сексуально-еротичним уявленням і в них, і в дитини. У дітей залежно від статті, характеру, етапу статевого розвитку й ін. це може розряджатися або в інфантильному поводженні, або в сексуально агресивних діях.

Інцестуозні відносини батьків з дочками досить рідкі, але ймовірність їх підвищена в родинах, де батьки психопатизіровани, примітивні, алкоголізируються. У період розкриття інцеста в дівчинок можуть виникати гострі невротичні й навіть психотичеські реакції. Хворобливі переживання підсилюються й розпадом будинку, пов'язаним з арештом або вигнанням батька. У випадках розкриття інцеста краще не залишати дівчинку в безпосередньому контакті з батьком, а при різко конфліктній ситуації в будинку корисніше приміщення на час у гарну установу інтернатного типу або до родичів матері. Цьому може при необхідності передувати амбулаторна й стаціонарна допомога у зв'язку із психічними реакціями й розладами. Бажано в цей період спостереження досвідченого лікаря-психіатра або психолога. Можлива медикаментозна допомога (за реальними показниками, а не "про всякий випадок") містить у собі сполучення транквілізаторів з м'якими антідепресантами.

Спроби насильства над дітьми (частіше це дівчинки 6-11 років, але іноді й хлопчики) - подія виняткова, але завжди потребуюча уваги лікаря. Фізична травматизація дитини пов'язана з генітальними маніпуляціями, що супроводжує або сексуально самокоштовну агресивність садистичного типу, первісними тенденціями. Виявлена після насильства дівчинка перебуває звичайно в стані реактивного порушення, іноді - ступору, викликаних раптовістю й жорстокістю трапившегося (сексуальний характер події усвідомлюється менше). Після декількох годин заспокоєння можуть розвиватися повторні реакції істеричного або істериформного типу: ридання, спроби ховатися або тікати, панічеські реакції на спроби допомоги. Плутаний виклад дитиною трапившогося природно й не означає, що він бреше або фантазує, згодом розповіді пережившего насильство ще менш інформативні, а інформацію можна одержати лише при вмілому й делікатному розпиті.

Постраждалій дитині треба по можливості скоріше й без госпіталізації повернути в русло його звичайного життя. Спочатку не слід надовго залишати дитину одну, але як тільки переборені реакції й переживання страху, потрібно розширювати вільний режим, прагнучи наблизити його до звичайного. Лікар повинен рекомендувати й допомогти матері підготувати дитину до зустрічі з дітьми, сусідами, навчити відповідати на питання, говорячи, наприклад, що на неї намагалися напасти, але вона втекла або закричала й що нападав утік, або що батьки заборонили говорити їй про це. У випадках серйозного потрясіння з довгим збереженням реактивних переживань, широкої інформованості про те, що трапилося, сусідів і знайомих можна рекомендувати перемінити місце проживання. Для нормалізації стану дитини дуже важлива й позиція батьків. Вони повинні бути дуже стримані й обережні в нагляді за дитиною, не висловлювати підозр на його адресу, не "застрявати" надовго на тому, що трапилося й не обговорювати це постійно з використанням осудливих і емоційних виражень. Це може викликати в дитини, особливо при наявності в його поводженні із ґвалтівником елемента деякої власної вільності, почуття тривоги й провини. Те ж стосується й дітей, які при насильстві пережили не тільки страх, але й незрозумілі приємні відчуття й емоції. Сказане не означає недоречності пояснень взагалі, але вони повинні бути адекватні по змісту й дозуванню.

Положення лікаря зобов'язує його вміти роз'яснити ситуації підвищеного ризику розбещення й насильства, якому сприяють умови (зокрема, сліпу довіру до всім підряд близьким і "гарним" людям). Батьки повинні знати й звичайні для схильних до педофільної активності суб'єктів "звички", що виражаються в увазі до чужих дітей з надлишковою схильністю дружитиз ними, організовуючи навколо себе маленькі групки з декількох дітей і прагнучи "приручити" їх для того, щоб пізніше розраховувати на їхню згоду кудись піти, поїхати й ін. Пряме насильство звичайно роблять у малолюдних місцях або у відповідний час, коли важко бути захопленим.

Батьки повинні до 5-6 років, не залякуючи, пояснити дитині, що не всі старші гарні, що в деяких може бути на думці й погане, а значить не слід бути занадто довірливим до запрошень незнайомих людей, а коли незнайома людина дуже наполеглива у цьому - треба втекти або покликати на допомогу.