Любов

Любов, інтимне й глибоке почуття, спрямованість на іншу особистість, людську спільність або ідею. Найбільшу увагу звичайно залучають два аспекти любові - як чисто психологічного феномена (у ньому існують підрозділу на любов батьківську, у тому числі материнську, братнівську, дітей до батьків та ін., хоча найчастіше мається на увазі любов між чоловіком і жінкою) і як прояву фізичного потяга, еквівалента сексуальних відносин (любов фізична, або сексуальна). Термін "любов" уживається й тоді, коли мова йде про особливу прихильність до природи, тварин, музики, живопису й т.п. Багатовікові спроби дати вичерпне визначення любові дотепер не завершені, тим більше що навіть загальне розуміння любові в кожній культурі має свої особливості. Стародавні греки виділяли різні види любові: філія еретіке (дружба між закоханими), еунойа (віддавання), агапе (безкорисливе почуття), потос (любовне бажання), харіс (любов, що опирається на подяку й повагу), манія (неприборкана пристрасть), ерос (бажання).

Сучасна типологія любові, прийнята рядом дослідників, розрізняє шість стилів любові: ерос - страсна, виняткове кохання-захоплення, що прагне до повного фізичного володіння; людус - гедонічеська любов-гра, що не відрізняється глибиною почуття й порівняно легко допускає можливість зради; сторге - спокійна, тепла й надійна любов-дружба; прагма - виникаюча із суміші людуса й сторге, розумова, яка легко піддається свідомому контролю - любов з розрахунку; манія - виростає з змішання еросу й людуса, раціональна любов-одержимість, для якої типові непевність і залежність від об'єкта потяга; агапе - безкорислива любов-самовіддача, синтез еросу й сторге.

Любов, розглянута як моральне-естетичне почуття, виражається в безкорисливому й самозабутнім прагненні до свого об'єкта. Специфічним змістом почуття любові є самовідданість, самовіддача й виникаюче на цій основі духовне взаємопроникнення. Індивідуальності з їх духовними й природними розходженнями утворять у любові завершену єдність; доповнюючи один одного, вони виступають як єдине ціле. Моральна природа любові виявляється в її спрямованості не просто на істоту іншої статті, а на цілком конкретну, єдину й неповторну людину.

Потреба любові найбільш властива людині з молоду. Однак закономірний і неминучий у цьому віці сплеск страсті далеко не завжди викликається властиво любов'ю, і досить часто за це прекрасне почуття приймається закоханість. Любов припускає одиничність обранця й відповідно гармонічне злиття трьох потягів - душі, розуму й тіла. У закоханості ж цього злиття немає, емоційна прихильність ґрунтується тільки на одному (максимум на двох) з потягів: на повазі, дружбі або бажанні.

Любов - це сплав почуття й дії, спрямованих на іншу людину. При цьому люблячий випробовує радість, задоволення, доставляє радість або зменшує його страждання. Таким чином, у любові метою є не одержання егоїстичного задоволення, а випробування радості, насолоди через відображені радість і насолоду улюбленого. Формула любові проста: якщо мені добре від того, що добре тобі, і якщо я хочу, щоб тобі було краще й роблю все для цього, то я тебе люблю. Якщо прийняти цю точку зору, то слова "егоїстична любов" стають безглуздими, тому що любов сама по собі і є заперечення, подолання егоїзму, вищий ступінь розвитку людських відносин.

Симпатія й взаємна любов у більшості випадків є головною причиною виникнення й створення родини. Ніж сильніше взаємна любов подружжя, тим більше уваги, довіри й турботи вони роблять один одному, тим вище в них можливість встановлення гармонійних сексуальних відносин. Однак не слід фетишизувати роль любові в шлюбі. Крім її в стабільному й стійкому шлюбі повинна бути подружня сумісність, яка визначає успішність шлюбного союзу. Повсякденні турботи, зіткнення характерів, темпераментів і особистісних особливостей гасять силу любові, і відхід її нерідко є причиною припинення шлюбу або виправданням подружньої невірності.

Любов виникає між людьми, а не між ангелами, і тому всілякі недоліки, помилки, конфлікти, труднощі у взаємовідношенні - звичайна справа, навіть якщо людей зв'язує найглибша любов. Всі перешкоди в любові створюються самою природою людини, особистістю з усіма її позитивними й негативними якостями. Безумовно, існує мистецтво любити, однак вірно й те, що неможливо вгадати, як любов буде розвиватися. Дійсність набагато різноманітніша й непередбаченна уявленнями про те, як зробити любов щасливою, і любов у ній частіше проявляється як потрясіння.