Основні компоненти їжі

Кремній – секрет нашої міцності.

Середня місткість кремнію від маси земної кори складає 29,5% (друге місце після кисню – 47%).

В.І.Вернадський пише: “Ніякий організм не може жити без кремнію”.

Вчені схиляються до того, що саме він лежить в основі енергоінформаційного обміну у космосі і на Землі.

Саме на його основі будується пам'ять комп’ютера, прекрасного напівпровідника.

В організмі людини він восьмикратно бере участь у процесах життєзабезпечення. По даним М.Г.Воронкова 38% нашого здоров'я залежить від кремнію. Його посилений обмін і нестача викликає дисбаланс 70 мікроелементів.

Він відіграє важливу роль як структурний компонент сполучної частини .

При дефіциті кремнію в організмі вміст його, передусім знижується в самій еластичній тканині – судинних стінках. Тому існує чіткий зв’язок у розвитку атеросклерозу з ростом дефіциту кремнію.

В обмінних процесах, сполуки кремнію – сильні каталізатори окисно-відновних процесів, сполуки необхідні для побудови гемоглобіну. В організмі він забезпечує міцний енергоінформаційний потенціал і забезпечує здоров'я біоенергетичного тіла, тонких Полевих структур.

Розприділення в організмі

Кремній широко поширений в природі і займає 3 місце по запасах мінералів в земній корі. Однак в організмі тварин і рослин він міститься в дуже малих кількостях. В організмі умовної людини масою 70 кг може міститися біля 2100 мг кремнію (2,1 г).

Найбільш високі концентрації кремнію виявлені в гіалуроновій кислоті пуповини, в 1 г якої міститься 1,53 мг вільного і 0,36 мг зв’язаного кремнію. Шкіра, волосся, кришталик ока теж багаті на кремінь. Велика частина присутнього в організмі кремнію міститься в сполучній тканині.

Біохімічні знання

В експерименті додавання 50 мг неорганічного кремнію на 100 г корму викликало збільшення маси тіла щурів і курят, яким кремній необхідний для правильного формування скелета і швидкості росту.

Показано, що кремній примутній в тих частинах кістки, де відбувається активна кальцинація, наприклад, остеобластах (клітинах кістки, які формують субстанцію з солей кальцію, фосфорної кислоти і колагенового білка).

В клітинах кремній допомагає “зливати” молекули в одну структуру і знаходитись в живих системах у вигляді кремнієвої кислоти.

Дує цікаві дані про те, що переломі кістки в місці її регенерації знаходиться незвично висока концентрація кремнію, яка перевищує норму в 216 разів. При цьому вже на 3-тю добу після перелому в крові відмічається зниження концентрації кремнію. Вчені Скоблін А.П. і Бєлоус  А.Ш. рахують, що шляхом впливу на обмін кремнію можна посилити фіксацію кальцію і фосфору в кістках.

Клінічне значення

1. Сприяє всмоктуванню кальцію і стимулює ріст кісток;

-          стимулює роботу імунної системи;

-          попереджає остеопороз;

-          покращує стан волосся, нігтів, шкіри;

-          зменшує ризик розвитку серцево-судинних захворювань;

-          зміцнює кровоносні судини, хрящі і сухожилля.

Обмін в здоровому організмі

Добова потреба в кремнії складає 20-30 мг.

В звичайних умовах кремній попадає в людський організм через шлунково-кишковий тракт і через легені.

Рахується, що з їжею людина споживає до 3,5 мг кремнію на добу. З’єднання, які містять кремній, широко поширені в домашньому господарстві: порошки для чищення, тальк, каолін, будівельні матеріали. Контактуючи з ними, вдихаючи з повітрям кремнієвий пил, ми получаємо в легені до 15 мг кремнію в добу.

В шлунково-кишковому тракті всмоктується до 80%. М’ясна їжа пригнічує всмоктування (К), а рослинна – посилює.

Клінічні показники порушення обміну кремнію

З віком концентрація кремнію в сполучній тканині знижується, що на думку західних вчених, можливо, приводить до розвитку пораження судин, атеросклерозу, порушенню міцності кісткової тканини.

У пильній атмосфері, накопичуючись в легенях чи перебронхіальних лімфовузлах, кремній може викликати склероз легеневої тканини (склероз легень).

При хронічному отруєнні фтором вміст кремнію в кістках різко падає  і може розвиватися розм’якшення кісток.

Харчові джерела кремнію

Морські рослини (діатолові водорості) і деякі найпростіші організми використовують перекис кремнію для побудови опорних тканин. Спікули морських губок містять до 98,3% перекису кремнію, який формує самі причудливі форми їх скелету.

У наземних тварин кремнію набагато менше, чим в організмі морських тварин. Більша кількість перекису кремнію знайдено в пір’ях птахів.

Висока місткість кремнію знаходиться в картоплі, буряці, зелені, ріпі, намбурі, мінеральних водах.

 

Фосфор – елемент думки

Розприділення в організмі

Фосфор – це металоїд, який в залежності від умов може проявляти то окисні, то відновні властивості. Очевидно. Ця його здібність привела до того, що він дуже широко розповсюджений в тваринних і рослинних організмах.

86% фосфору, який знаходиться в організмі людини, перебуває у вигляді важкорозчинного фосфору кальцію (гідроксілапатиту), який складає мінеральну частину кісток і зубів.

Таким чином, баланс фосфору в організмі середньої людини в скелеті – 700 г, в м’язах – 50 г, в тканинних рідинах  і організмах – 30 г, добове поступлення з їжею і рідиною – 1,2 – 1,4 г.

Біохімічне знання фосфору

Фосфор надзвичайно необхідний для життя. Академік А.Е.Ферсман назвав фосфор “елементом життя і думки”.

Головна функція фосфору пов’язана з ростом і підтримкою цілісності кісткової тканини і зубів.

Залишковий фосфор знаходиться в м’яких тканинах, де він бере участь у багатьох анаболічних і катаболічних реакціях:

-          в утворенні високо енергетичних сполук (наприклад АТФ);

-          входить в склад фосфоліпідів, які грають важливу роль в утворенні клітинних мембран і регуляції їх проникливості;

-          служить попередником в синтезі тематично важливих сполук і ДНК;

-          бере участь в утворенні буферної ємності рідин і клітин тіла;

-          у формуванні кісткової тканини;

-          бере участь в трансмембранному транспорті речовин;

-          підкислює сечу і понижує вірогідність утворення ниркових каменів.

Додатковий прийом фосфору, в першу чергу, необхідний: людям, які приймають великі дози антрацитів; хворим на гіперпаратиреоз; хворим на печінку; хворим на алкоголізм; людям, які приймають малокалорійну їжу, хворіючим довгий час хронічними захворюваннями.

Обмін фосфору в здоровому організмі

Добова потреба 1000-2000 мг.

Людина в середньому вживає на добу 1050 мг кальцію і 2940 мг фосфору. При цьому основна кількість фосфору поступає з молоком і м’ясом (по 550 мг), м’ясом домашньої птиці (380 мг), рибою (350 мг), борошном (270 мг), хлібом (205 мг), овочами (140 мг).

В результаті того, що жінки вживають меншу кількість їжі, вони отримують менше фосфору (в середньому 1200-1300 мг).

При штучному годуванні дитина отримує фосфору  в 5 разів більше дитини, яка знаходиться на природному вигодовуванні. Зі всього прийнятого з їжею фосфору всмоктується не більше 70%. Винятком є фосфор риби, який всмоктується в кишечнику майже повністю.

Половина фосфору, який всмоктався, відкладається в кістках. Кількість його обернено пропорційна вмісту кальцію в їжі, оскільки ці елементи складають нерозчинні солі фосфору. Однак, жири, вітамін Д, фітин і його похідні посилюють всмоктування фосфору, яке проходить головним чином в початкових відділах тонкої кишки.

Зуби і кістки потребують в особливо великих кількостях кальцій і фосфор під час росту. Співвідношення між кальцієм і фосфором в кістках дорівнює: 1 концентрація фосфору в плазмі крові в протилежність кальцію змінюється з віком, дієтою, гормональним станом. У дорослих людей вона складає 2,5-4,3 / 100 мл, а у дітей – 5,0 – 6,0 мг / 100 мл.

У склад кісток фосфор входить у вигляді фосфату кальцію. Зубна емаль – це також сполука фосфору. З сечею виводиться до 60-65% фосфору, який надійшов.

Клінічні ознаки порушення обміну фосфору

При прийомі їжі з низьким вмістом кальцію та високим вмістом фосфору і фітинової кислоти, може розвитися залізодефіцитна анемія, внаслідок різкого зниження всмоктування заліза з кишечника.

Існують відомості про фосфорне виснаження у хворих, які довгий час приймали антацидні препарати, які не всмоктуються (які понижують кислотність шлункового соку): альмагель, маалокс, фосфолюгель і ін. Ці ліки порушують всмоктування фосфору в шлунково-кишковому тракті, що призводить до гіпофосфатемії (низький вміст фосфору в крові) і гіперкальціємії (підвищення вмісту кальцію в крові через виливання його з кісток).

 При цьому у людей відмічались: втрата апетиту, загальна слабість, болі в кістках, а інколи – порушення психіки.

При високому вмісті фосфору порушується всмоктування магнію і внаслідок цього збільшується потреба організму в магнії для попередження кальцинації нирок, аорти і ін. м’яких тканин.

Харчові джерела фосфору

Найбільш багаті на фосфор ікра осетрових (594 мг), жовток яйця (470 мг), квасоля (390-460 мг), печінка теляча, вівсяна (322 мг) і гречана (297 мг) крупи, какао, грецькі горіхи і гарбуз.

 

Селен – елемент молодості

Розприділення в організмі

У людини основна кількість селену знаходиться в м’язах (905000 мкг), печінці (до 1200 мКг), крові (до 1100 мКг) і легенях (до 180 мКг).

Біохімічне і біологічне значення селену

Про роль селену, як важливого біоелемента свідчать слідуючи спостереження:

1)   в мікрокількостях він міститься практично у всіх тканинах організму, за виключенням жирової;

2)   профілактичне приймання його в їжі охороняє печінку, шкіру і м’язову тканину від токсичних пошкоджень ядохімікатами, виявленими радикалами, радіоактивним опроміненням;

3)   бере участь в передачі фото сигналів сітківки ока і в процесах світловідчуття;

4)   проявляє опорідненість до добре відомого антиоксидоліту – вітаміну Е;

5)   є сильним імуномодулятором і канцеростатичним агентом і трансформує активність імунної системи таким чином, що гальмує швидкість розвитку пухлинної тканини;

6)   входить як структурний компонент у склад анти окисних ферментів (глутатіонредуктаза, перексидаза і ін., які захищають мембрани клітин від пошкоджень вільними радикалами.

Селен здатний знизити захворюваність майже на 40% і зменшити смертність від раку на 50%.

Оптимальна потреба в селені

Добова потреба 50-200 мкг.

Для людини вагою 70 кг (середньостатистична людина) втрата селену на добу складає біля 150 мкг: екскреція з сечею – 50 мкг, з калом – 20 мкг, з потом – 80 мкг, з волоссям – 0,3 мкг. Добре відомо про існування кореляції між високим вмістом селену в раціоні і низькою смертністю від раку.

Нормальним можна рахувати поступлення селену 150-200 мкг (0,15-0,2 мг) на добу.

Перевищення цієї дози в 100 раз може викликати токсичний ефект, зменшення дози в 4-5 раз викликає симптоми недостатності селену.

Селен добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті. При прийомі рослинної їжі всмоктується до 60-80% селену, який міститься в ній.

При прийнятті їжі тваринного походження – тільки 8,5-25%, з-за важкості розщеплення сполук селена з тваринними білками.

Клінічні ознаки порушення обміну селену

Селен в природі присутній неоднорідно. В місцях біогеохімічних зон з низьким вмістом його в грунтах виявлені різноманітні масові захворювання сільськогосподарських тварин.

У людей недостатність селену проявляється слідуючи ми ознаками:

-          різким зниженням працездатності (фізичної і розумової);

-          швидким розвитком професійних захворювань людей, які працюють на шкідливих виробництвах;

-          зниження клітинного і гуморального імунітету, часті простудні чи шкірні гнійничкові захворювання;

-          повільна регенерація (за живлення ран) після травм, порізів чи виразок;

-          підвищена схильність до захворювань печінки;

-          порушення зору (гостроти, акомодації і ін. прояви);

-          виникнення статевої слабості, імпотенції.

Харчові джерела селену

Селен міститься у багатьох продуктах, особливо морських (морська капуста, устриці, креветки). Високі концентрації його виявлені також в крупах (вівсяній, гречаній), оливковій олії, маслинах, кокосі, бобових, свинячому жирі.

Активність селену підвищується в присутності антиоксиданта – вітаміна Е.

 

Кальцій – король білосніжної посмішки

Розприділення в організмі

Кальцій входить в склад скелета, зубів, нігтів, волосся.

Біохімічне значення кальцію

Катіон кальцію являється найважливішим регулятором обмінних процесів і функцій клітин:

-          активізує кальцієві канали;

-          входить в склад молекул – переносників, які транспортують поживні речовини в середину клітин з міжклітинної рідини;

-          активізує ряд життєво важливих ферментів, відповідальних за згортання крові і які беруть участь в утворенні молекул АТФ;

-          підтримує тонус судин за рахунок впливу на тонус гладкої мускулатури, яка розміщується в стінках судин;

-          контролює скорочення і розслаблення скелетної мускулатури;

-          послаблює алергічні реакції за рахунок підвищення резистентності судин;

-          являється антагоністом Na, сприяє виведенню солей важких металів і радіонуклідів;

-          сильний антиоксидант і антистресор.

Обмін кальцію в здоровому організмі

Оптимальні потреби

Добова потреба в кальції змінюється з віком:

Діти 1-5 років

800 – 900 мг

Діти 6-7 років

1000 – 1200 мг

Більшість дорослих

800 мг

Вагітні жінки

1000 мг

Кормлячі жінки

1500 мг

 

Засвоєння кальція організмом людини передоприділяється його іонізацією і залежить від вмісту в продуктах харчування рослинних кислот, вітаміна Д і жирів.

У зв'язку з цим, засвоюється тільки 20-30% від прийнятої загальної кількості кальцію. Важко задовольнити організм людини в щоденній потребі кальцію при такій низькій його біодоступності.

Клінічні признаки порушення обміну кальцію

Недостатність його проявляється самими різноманітними симптомами:

-          порушення росту у дітей;

-          рахітичні зміни пропорцій черепа внаслідок розм’якшення кісток (“баштоподібний” череп);

-          сплющенням кісток таза з змінами його поперечних розмірів, що може у майбутньому мати рокові наслідки для роділь і їх дітей, внаслідок забрудненого проходження голівки плода через родові шляхи;

-          викривлення хребта, кісток нижніх кінцівок;

-          висока пітливість, дратівливість дітей, раннє облисіння, тусклий колір волосся;

-          схильність шкіри до алергічних висипань;

-          порушений ріст зубів, раннє руйнування емалі;

-          погане згортання крові, схильність до сильних кровотеч;

-          множинні синяки на тілі внаслідок кровотеч з капілярів тканин;

-          схильність до судомних реакцій, м’язовим судомам;

-          у людей похилого віку – схильність до переломів кісток, у молодих людей  - схильність до судом гомілкових м'язів;

-          часті закрепи

Клінічне значення кальцію:

-          сприяє попередження остеопорозу;

-          заміщує запаси кальцію людей, які страждають рахітом, остеонеамецією, гіпопаратиреозом;

-          використовується при лікуванні тетанії (сильні м’язові спазми), викликані алергічною реакцією, отруєнням свинцем;

-          утворює захист від кислот у шлунку, діє як антацид;

-          допомагає регулювати ритм роботи серця, згортальність крові, скорочення м'язів;

-          лікує гіпокальциемію у новонароджених;

-          знижує концентрацію фосфатів у людей, які страждають на хвороби нирок;

-          понижує кров'яний тиск;

-          понижує ризик утворення каміння в нирках;

-          полегшує гомілкові судоми;

-          лікує токсикоз у вагітних;

-          попереджає рак ободової кишки;

-          сприяє захворюванню вітаміна В12

Харчові джерела кальцію

Це є молоко, сир, сардини, рожевий лосось, мигдаль, кунжутне  сім'я, капуста, шпинат.

 

 

Магній – самий серцевий мінерал

Магній відноситься до мікроелементів, тому що організм кожен день потребує його у великій кількості. Він також відноситься до структурних елементів організму людини, які складають 99% елементного складу (С, О, Н, N, Са, Mg, K, S, P, F, Ce).

Добова потреба дорослої людини складає 400 мг.

Науково встановлено, що магній – самий важливий мінерал для серця. Більше 300 різноманітних ферментів в організмі залежать від нього, все ж більше 80% людей не вживають магній в таких кількостях, які їх необхідні. Цього мінерала майже зовсім немає в тій “мусорній” їжі (рафінований цукор, мук, рис і ін.), яка складає більше 35% середньої людини. Крім того, сільськогосподарські культури вирощують на грунті, постійно збіднено магнієм. У саме організм витрачає більшу частину своїх скудних запасів на те, щоб очиститися від пестицидів, смогу і отруйних речовин зовнішнього середовища. Все, що після цього залишається з нас витягає потовиділення і стрес, а також діуретини і інші ліки.

По мірі того як ми старіємо, ми засвоюємо з їжі все менше і менше поживних речовин, в тому числі і магнію.

Він бере участь в обміні фосфору. Являється основним внутрішньоклітинним елементом. Його дефіцит звичайне явище для людей, які знаходяться у постійних стресах. Як магній, так і калій являються елементами синергістами – посилюють дії один одного. При дефіциті магнію виникає дефіцит калію, в цьому випадку антагоніст калію – натрій, проникає усередину клітини, що несе за собою затримку води в організмі (одна молекула Na може затримати 400 молекул води). Це веде за собою порушення вуглеводневого, а слідом і жирового обміну.

Клінічні знання

-          сприяє росту кісток;

-          регулює серцевий ритм;

-          регулює вміст цукру в крові;

-          діє як природний аналог блокатора кальцієвих каналів, що призводить до зниження підвищеного артеріального тиску;

-          благо приємний для лікування проеклампсії (ускладнення пізньої стадії вагітності);

-          покращує функцію дихання при хронічних бронхітах, астмі, емфіземі;

-          профілактичний засіб проти мігрені;

-          для лікування м’язових і суглобових болей (фіброміалгія) і синдрома хронічної втоми;

-          покращення функцій мозку при різноманітних видах слабоумства (хвороба Паркінсона, Альугеймера);

-          лікування остеопороза;

-          покращення стану при перед менструальному синдромі;

-          при ракових захворюваннях, особливо для зменшення симптомів ускладнення променевої і хіміотерапії, так як вони знижують запаси магнію в організмі;

-          зміцнює зубну емаль;

-          зменшує наслідки отруєння свинцем;

-          для комплексного лікування сечокам’яної хвороби;

Природні джерела: банани, зародки пшениці, зелені листові овочі, камбала, карп, креветки, мигдаль, молочні продукти, морський окунь, горіхи, палтус,  оселедець, скумбрія, тріска.

 

Марганець – захисник клітин

Марганець відноситься до найважливіших з необхідних мікроелементів. Він бере участь у регуляції багатьох біохімічних процесів в організмі: синтез і обмін нейромедіаторів (ЦНС), утворення кісток, імунна відповідь, перекисне окислення ліпідів, обмін інсуліну і ліпідів.

Добова потреба дорослої людини – 1-2 мг.

З їжею його має поступати 5-10 мг.

Дефіцит марганцю – одна з поширених відхилень в елементному обміні сучасної людини. Це пов’язано як з підвищеною психоемоційною нагрузкою на людину (марганець необхідний для забезпечення основних нейрохімічних процесів в центральній нервовій системі), збільшення токсичних дій (МN-cod – один з найважливіших ферментів, які перешкоджають свобідному радикальному окисленню – пошкодженню цілісності клітинних мембран), так і з значним зниженням вживання багатих на марганець продуктів (груба рослинна їжа, зелень), збільшення кількості фосфатів, які вживаються з консервованою їжею (консерви солодка вода і ін.).

Марганець бере участь в регуляції жирового і вуглеводневого обміну, утворенню кісткової і сполучної тканин, в обміні тироксину (гормон щитовидної залози).

Естрогени (головні статеві гормони) посилюють біологічну ефективність марганцю, надлишковий прийом кальцію, фосфору, заліза і міді може сповільнювати засвоєння марганцю і знижувати його дію.

Марганець приймає участь в регуляції обміну вітамінів С, Е, холіну, вітамінів групи В.

Як свідчить мікро елементарний аналіз зразків волосся людей, у багатьох в організмі менше марганцю, ніж його мА бути.

Знижений його вміст відмічається у людей зі скаргами на підвищену втомлюваністю, поганий настрій, загальну слабість, головокружіння, зайву вагу, болі у м’язах, а також серед хворих з алергозами, ревматичними захворюваннями, цукровим діабетом, бронхіальною астмою, епілепсією, розсіяним склерозом, віталаго.

У жінок дефіцит марганцю часто асоціюється з гінекологічною патологією (дисфункція яєчників, ризик безпліддя). Порушення обміну марганцю після клімакса – одна з причин остеопорозу.

Марганець необхідний для росту, відновлювання заживних ран, ефективної роботи мозку і правильного метаболізму цукрів, інсуліну, холестерину.

Без його оптимальної кількості зростає ризик ревматоїдного артриту, остеопорозу, катаракти, розсіяного склерозу і захворювань типу епілепсії.

Рахується, що він може надавати профілактичну дію у відношенні розвитку недостатності вінцевих артерій серця, діабету, патології вуглеводневого і ліпідного обміну.

Клінічне значення

-          сприяє метаболізму вуглеводів;

-          підвищує роботу нервової системи;

-          сприяє утворенню сполучної тканини;

-          бере участь в процесах антиоксидації;

-          зменшує астматичні симптоми;

-          підвищує дітородну функцію.

Марганець слід приймати разом з цинком.

Природні джерела: арахіс, бобові, крупи, горіхи, зелений чай, смородина, петрушка.