Культура особистої гігієни.

Культура особистої гігієни.

Дотримання гігієнічних вимог у житті кожної людини зав­жди було дуже важливим чинником збереження здоров'я і підвищення працездатності. За даними ВООЗ, у загальній су­купності чинників, які зумовлюють стан здоров'я людини (ге­нетичні фактори, рівень і доступність медичної допомоги, еко­логічний стан навколишнього середовища та спосіб життя), питома вага останнього становить понад 50 %. Особливого зна­чення набуває здоровий спосіб життя в сучасних екологічних умовах, у ситуації, коли проведення первинної профілактики різноманітних захворювань, необхідність підвищення природ­ного імунітету та опірності до впливу численних несприятли­вих чинників навколишнього середовища є провідним завдан­ням всієї медичної науки.
Фундаментом здорового способу життя, ефективної первинної і вторинної профілактики різних захворювань є особиста гігієна — комплекс заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я шляхом дотримання гігієнічних вимог у повсякденному житті й діяльності людини.
Гігієна тіла, забезпечення його чистоти, догляд за шкірою і волоссям є найдавнішими елементами особистої гігієни. Сис­тематичне вмивання забезпечує чистоту і нормальне функціо­нування шкіри, що дуже важливо у зв'язку з її фізіологічною роллю.
Так, через шкіру за одну годину виділяється 10—20 мл поту. При виконанні важкої роботи і перегріванні ця кількість може збільшуватися до 300—500 мл і вище. Щодоби через шкіру дорослої людини виділяється до 15—40 г шкірного жиру, до складу якого входять різні жирові кислоти, білки та інші речо­вини, відбувається злущення до 15 г епідермісу, що ороговів.
Додавання до мила ланоліну, що входить, зокрема, у рецеп­туру «Дитячого» мила, пом'якшує подразливу дію лугів. Віднов­ленню кислої реакції шкіри, що визначає її бактерицидну дію, сприяє полоскання сумішшю, до складу якої входить оцтова кислота.
У процесі виробництва в туалетні мила, залежно від їх при­значення і товарної групи, вводять різні барвники, лікуваль­но-профілактичні та дезінфекційні засоби.
Гарячі (40-60 °С) мильні розчини знищують 80-90% мікро­флори з інфікованої поверхні. Для забезпечення високого дез­інфекційного ефекту рекомендується після намилювання рук протягом 1,5-2 хв. обробляти їх мильною піною, після чого змивати її теплою водою.
Як засіб гігієнічного догляду за тілом у населення багатьох країн світу широкого поширення набуло купання в лазнях. Виходячи з історичних описів, найпростіші конструкції лазень люди використовували ще в глибоку давнину, на стадії первісно­общинного ладу. Лазні були відомі скіфам, у Стародавній Індії, Вавилоні, Єгипті, Персії та в інших країнах. Особливо відоми­ми були лазні в Стародавньому Римі, де загальна їх кількість перевищувала 800. Багато великих римських лазень (терми Каракалли, Діоклетіана) увійшли в історію як зразки архітек­тури і будівельної техніки, включаючи до свого складу не тільки лазневі, але й гімнастичні та масажні приміщення, бібліотеки та місця відпочинку. Терми Каракалли, наприклад, мали пло­щу 16 га і могли одночасно прийняти і розмістити близько 3000 осіб.
Основний спосіб гігієнічного догляду за ротовою порожни­ною — двічі на день (вранці і перед сном) чистити зуби. Чи­щення зубів необхідне для знищення зубного нальоту, спо­вільнення процесів утворення зубного каменю, який є одним із головних чинників розвитку карієсу і пародонтозу, знищення неприємного запаху з рота, зменшення кількості мікроор­ганізмів у ротовій порожнині, в тому числі і умовно-патоген­них, для розвитку яких у ній є необхідні поживні речовини та сприятливі щодо температури і вологості умови.
Для механічного чищення зубів використовують спеціальні зубні порошки та пасти. Головними компонентами зубного порошку є очищена крейда та різні додатки. Властивості зубного порошку очищати зуби і масажувати ясна достатньо високі, однак його головним недоліком порівняно з пастами є абразивний вплив на емаль зубів: Перевагою паст, до складу яких входить значно мен­ше крейди, ніж до складу зубних порошків, є і можливість ство­рення різноманітних Композицій щодо складу, зручність та гігієнічність користування. Асортимент зубних паст включає гігієнічні та лікувально-профілактичні пасти. У рецептуру ліку­вально-профілактичних паст, на відміну від гігієнічних, з метою створення протизапального, фторзамісного позитивного впливу на зуби і ясна вводяться різні біологічно активні речовини: вітамі­ни, рослинні екстракти, мінеральні солі, мікроелементи тощо.
Чистять зуби спеціальними зубними щіточками, що відрізня­ються одна від одної розмірами робочої поверхні, матеріалом (із свинячої щетини або синтетичних волокон) та формою. Зручніше застосовувати щітки з увігнутою робочою поверх­нею до 3—3,6 см для дорослих і до 2,5—3 см для дітей.
 Досить ефективним способом утримування зубних щіток у чистоті і запобігання сильному їх бактеріальному обсіменінню є добре промивання проточною водою після використання і покриття робочої поверхні мильною піною, яка легко змивається перед наступним використанням.
Збільшення зайнятості населення трудовою діяльністю, що не вимагає фізичних навантажень і рухової активності, меха­нізація побуту, розвиток транспорту та засобів зв'язку сприя­ють зниженню енерговитрат і, натомість, підвищенню нерво­во-психічного навантаження, появі несприятливих наслідків нераціонального харчування. За таких умов постійні заняття фізичною культурою і спортом стають дуже важливим еле­ментом особистої гігієни і здорового способу життя кожної людини. Значення цих занять різноманітне: вони дозволяють збалансувати енерговитрати, стимулюють діяльність серцево-судинної і дихальної систем, сприятливо впливають на функціо­нальний стан ЦНС та інших органів і систем, ослаблюють гіпоксичний стан, пов'язаний із застоюванням крові в органах ма­лого таза, активізують обмінні процеси, підвищують рівень працездатності та ступінь опірності до несприятливого впли­ву чинників навколишнього середовища.
Основними компонентами фізичної культури є ходьба, біг, ранкова гігієнічна гімнастика, плавання, різні види спортив­них ігор і занять. Найпростішими видами фізичної культури повинні займатися всі практично здорові дорослі й діти. Обов'язковим елементом режиму дня мають бути адаптовані фізичні вправи і для більшої частини осіб, хворих на будь-які хронічні захворювання.
Фізичне навантаження, як правило, має бути індивідуаль­ним і виходити з реального стану здоров'я, віку й підготовле­ності людини.
Загартовування — це підвищення стійкості організму до впливу коливань температури повітря і води, вологості повітря, атмос­ферного тиску, сонячної радіації та інших фізичних чинників навколишнього середовища. У фізіологічному відношенні загар­товування розглядається як адаптація, що досягається тривалим тренуванням, впливом того чи іншого загартовуючого чинника або комплексу чинників. Загартовування підвищує адаптаційні можливості організму не тільки до кліматопогодних, але й до фізико-хімічних, біологічних і психологічних чинників, знижує чутливість до респіраторних та інфекційних захворювань, підви­щує працездатність, сприяє формуванню позитивного психоемо­ційного стану, забезпечує позитивні морфологічні і функціональні зміни: більш динамічними стають процеси терморегуляції, підви­щується бар'єрна функція шкіри, відбувається стовщення епі­дермісу, збільшується місткість води в тканинах.
Обов'язковою умовою здорового способу життя є відмова
від шкідливих звичок, зокрема паління, вживання алкоголю, наркотиків, статевих збочень тощо.
Паління підвищує вміст у крові карбоксигемоглобіну, зумовлює гіпоксію тканин, негативно впливає на функції шлун­ка та ендокринних залоз, кровоносні судини, зуби, ротову порожнину, погіршує пам'ять і увагу, знижує розумову пра­цездатність. Середня тривалість життя тих, хто палить, на 5-7 років коротша, ніж тих, хто не палить.
З'явившись на ранніх етапах зародження людського су­спільства, одяг пройшов значну еволюцію.
Нині основними компонентами пакету одягу вважають такі шари: білизна (1-й шар), костюми і плаття (2-й шар) та верхній одяг (3-й шар).
За призначенням і характером використання розрізняють одяг повсякденний побутовий (у тому числі дитячий), професій­ний (сцецодяг), спортивний, військовий, лікарняний, обрядовий тощо.
До повсякденного побутового одягу ставляться такі гігієнічні вимити:
  Забезпечувати оптимальний підодяговий мікроклімат і спри­яти установленню теплового комфорту людини.
   Не утруднювати дихання, кровообіг і рухи людини, не зміщу­вати і не стискувати внутрішні органи та частини опорно-рухового апарату.
   Бути достатньо міцним, легко чиститися від зовнішніх і внутрішніх забруднень.
   Не містити токсичних домішок, що виділяються в навко­лишнє середовище, не мати фізичних і хімічних властивос­тей, які несприятливо впливають на шкіру і людський організм у цілому.
Взуття має відповідати таким загальним гігієнічним вимогам:
   Мати малу теплопровідність, забезпечувати оптимальний мікроклімат взуттєвого простору та його добру вентиляцію.
   Бути зручним у користуванні, не порушувати кровопоста­чання, ріст і формування кістково-м'язових елементів ступні, не утруднювати рухів під час ходьби, занять фізичною куль­турою і під час виконання трудових операцій.
   Забезпечувати захист ступні від несприятливих фізичних, хімічних і біологічних впливів.
   Не виділяти у внутрішньовзуттєвий простір хімічних ре­човин у концентраціях, здатних у реальних умовах експ­луатації мати несприятливий вплив (шкіроподразливий, алергічний та ін.) на шкіру ступні і організм у цілому.
   Відповідати віковим, статевим та іншим фізіологічним особ­ливостям організму.
   Легко чиститися і висушуватися, тривалий час зберігати
вихідні форму та гігієнічні властивості.
Гігієнічні властивості взуття залежать від матеріалу, з яко­го воно виготовлене, відповідності розмірів конфігурації ступні, конструктивних особливостей та експлуатаційних якостей.