Семигал О.М. Психологічна підготовка спортсменів шкільного віку у процесі позакласної роботи (на прикладі хортингу)

Психологічна підготовка спортсменів шкільного віку у процесі позакласної роботи (на прикладі хортингу)

 

 

Семигал Олексій Миколайович

Аспірант Інституту проблем виховання НАПН України

Анотація

           У статті розглянуто вікові особливості та специфіку психологічної підготовки спортсменів шкільного віку у процесі занять хортингом,  методи спеціальної психологічної підготовки для покращення мотивації до занять спортом з одного боку та методи психологічного впливу на спортсмена притаманні  саме хортингу  з іншого. Проаналізовано методи за допомогою яких можна покращити емоційну, психічну, моральну та вольову стійкість юних спортсменів.

           

Ключові слова: психологічна підготовка, мотивація,  хортинг, фізіологічний розвиток, морфо типи, методи впливу, методика, спортивна етика.



        Психологічна підготовка спортсмена має декілька напрямків: мотиваційно-вольовий, комунікаційний, емоційний. У школярів, які займаються спортом психологічна підготовка  носить як комплексний так і вибірковий характер відповідно до вікових особливостей дитини. З іншого боку при формуванні певних якостей: емоційна стійкість, змагальна мотивація, рішучість, та інші, слід враховувати морфологічні, біохімічні,фізіологічні, психологічні та генетичні особливості індивіда. Також слід враховувати, що психічні показники знаходяться серед найбільш значимих факторів, які зумовлюють рівень спортивних досягнень, але одночасно і формуються в процесі занять конкретним видом спорту[5]. Специфіка різних видів спорту суттєво впливає на вимоги до психологічних та вольових якостей і на особливості їх прояву. Наприклад, спортсменам, які займаються хортингом  притаманні схильність до лідерства, високий рівень мотивації для досягнення поставленої мети, уміння концентруватися в потрібний момент. Одночасно в період формування психологічних якостей для них характерні впертість, прагнення не підкорятися, схильність до конфліктів. Тому надзвичайно важливим є своєчасний,компетентний вплив учителя на орієнтування розвитку тих чи інших якостей юного спортсмена. І починати слід з молодшого шкільного віку.

 Дитячий вік 6 -10 років - це один з найважливіших перехідних етапів у житті людини від раннього дитинства до свідомого. І саме у цей момент необхідно приділити увагу дитині у питанні вольового загартування та виховання наполегливості, яке може пройти з дитиною все її подальше життя. Однією з найбільш складних і значущих у вихованні є проблема волі, в основі якої лежить свідоме спрямування людиною своєї діяльності відповідно до поставлених цілей і завдань, здатність долати перешкоди на шляху їх досягнення[5;1].                                                                                                     Діти молодшого шкільного віку легко збуджуються, як правило непосидючі. Але водночас здатні логічно мислить та співставляти факти і події. Вони довірливі і здатні сприймати вимоги педагога. У них переважають миттєві емоції, вони живуть сьогоднішнім днем і тому тренер повинен створювати на кожному занятті позитивний емоційний фон.                       Здатність дітей до образного мислення у цьому віці дозволяє використовувати широкий спектр образних порівнянь при вивченні техніки. У молодшому шкільному віці природно авторитет учителя є досить високим. Тому діти прагнуть виконати всі задачі, поставлені наставником. Але постановка задачі може бути доступна для сприйняття лише тоді, коли ця задача повністю доступна юним спортсменам. Тому задачі даються в порівнянні: стрибки з тумби на вибухову силу порівнюються з м’ячиком, а полярні поняття сприймають в протиставленні (атлет-краще за п’яного).             Діти розглядуваного вікового діапазону стараються відтворювати те, що їм сподобалось і прагнуть поповнювати свої враження. Це вказує на необхідність різноплановості та різнонаправленості в тренуваннях. Одночасно діти є особистостями з тонкою психікою і тонко сприймають людські відносини. Тому похвала для дитини є необхідною умовою прогресу і головним чинником мотивації подальших занять спортом.                                Через перевагу образного сприйняття молодші школярі краще сприймають побачене чим почуте. Отже ефективності роботі з ними додадуть показові виступи,спеціальні (видовищні) фільми,робота старших товаришів і т.п..      Здатність логічно мислить та співставляти факти і події вказує на необхідність при виконанні техніки пояснювати: чому  так, а не інакше. Осмислене запам’ятовування веде до збільшення ефективності роботи. Через 1-2 роки проходе процес переходу від вибіркового мислення до абстрактного (тобто-це початок творчого мислення). Також у цьому віці учні здатні зробити більше для колективу чим для себе, а значить для покращення вольових навичок та відчуття змагального духу до 12-ти річного віку слід проводити багато командних загально-розвиваючих змагань, незалежно від обраного виду спорту.

Але слід враховувати і необхідність індивідуального фізіологічного розвитку[8]:

- з 8-и до 11 років відбувається найбільший приріст статичної витривалості тулубу та передпліччя, збільшується сила згиначів рук та литкової системи ніг;

- значно  збільшується сила розгиначів рук та розгиначів тулуба;

- покращуються  швидкісно-силові показники.

Тому вправи як змагального так і індивідуального характеру слід підбирати орієнтуючись на вікові психологічні та фізіологічні особливості.

Вже до 10-ти років можна виявити перші ознаки перспективності: ріст розміру ступні та кисті руки, здатність на довго (60-70с) затримувати дихання, здатність творчо вирішувати рухову задачу. Також важливим чинником перспективності  в молодшому шкільному віці є настирність, сміливість при вирішенні незнайомих та складних задач, здатність прогресувати. Особливо значущими ці показники є через рік і більше занять спортом[4].

З 10-ти років розпочинається перший етап технічної підготовки. Створюється перше уявлення про рухову дію і формується установка на вивчення цих дій. Інформація,що її отримує спортсмен у цьому віці подається в загальному вигляді, але чітко характеризується головний механізм руху. Увага спортсмена концентрується на головних частинах руху,  що вивчається. деталі спортивної техніки на даному етапі ще вивчати не слід, так як це може ускладнити вирішення поставлених задач: дитина ще не може так інтенсивно розподіляти увагу. Але дієвими залишаються наглядні та словесні методи із залученням  логічного та образного мислення дитини при вивченні перших базових технічних дій.

З 11-ти з половиною років розпочинається стадія формування початкового уміння. На цій стадії формується уміння виконувати основну структуру руху, ставиться завдання оволодіння основами техніки та загальним ритмом дії. Особлива увага приділяється усуненню побічних дій, зайвих напружень м»язів. Процес навчання концентрується в часі, так як великі перерви між заняттями знижують їх ефективність. Але і часте повторення одних і тих же елементів не доцільне-пригнічується функціональні можливості нервової системи. Тому основним методом практичного освоєння структури руху стає метод розділеної вправи, коли вправа ділиться на частини, виділяються характеристики певних частин, а це спрощує процес початкового уміння, так як полегшує постановку завдань, підбір засобів і методів,контроль за ефективністю навчання, профілактику і усунення грубих помилок. Також кращому засвоєнню навичок рухових дій сприяє використання методів орієнтування (світлові,звукові), механічних методів (виконання через перешкоду, легкий опір).

Отже стає видно ,що на етапі початкової підготовки тренувальний процес  несе в собі багато нового та цікавого не пов’язаний з великими навантаженнями і спортсмен постійно прогресує. Все це дозволяє підтримувати інтерес до занять.

Приблизно з 12-ти 13-ти років збільшуються навантаження та відбувається певна стабілізація результатів. Багато дітей в таких умовах не можуть зберегти сталий інтерес до занять,перестають тренуватись або змінюють види спорту, що також носить не стійкий характер.

В таких умовах тренер з хортингу повинен ставити перед спортсменом завдання,виконання яких давало б відчуття відчутного вдосконалення. Так, якщо на перших етапах підготовки забезпечувалась направленість на вивчення базових навичок та умінь, то тепер потрібно постійно орієнтувати спортсмена на вдосконалення певних компонентів підготовленості. Одночасно слід контролювати відповідність фізичних та емоційних навантажень, під які потрапляє спортсмен в ході тренувальної та змагальної діяльності, до його фізіологічних та психічних можливостей. Також все більша роль відводиться словесному методу. Особливо це стає важливим при застосуванні в процесі занять спеціальних ігор, направлених на використання базових техніко-тактичних навичок («квач» - передається певним прийомом або за певних умов). За таких умов завдання стає зрозумілим для учня і зменшується монотонність на занятті. Та слід акцентувати увагу і на тому, що саме зараз потрібно багато уваги приділяти базовій техніці та формам хортингу, пояснювати де і як той чи інший прийом використовується. Бажано до 14-ти років ідеально виконувати „ФОРМИ” 1-9-го ранків[1]. В цей же час укріплюються м’язи, що фіксують та утримують хребет, тому в процес вивчення  додається широкий спектр техніки боротьби. Це робить тренування більш різноплановими і зменшує їх монотонність. Вже зараз збільшується роль індивідуальної роботи із спортсменом - адже виділяється частка учнів схильних до переваги у використанні техніки ударів і частка з перевагою у використанні техніки боротьби. Завданням тренера є по-перше правильно виділити позитивні техніко-тактичні схильності кожного спортсмена, а по-друге – зорієнтувати учня на вдосконалення його слабких місць у техніці, фізичній підготовці та тактиці.

Якщо брати до уваги момент покращення мотивації до тренувань-то слід зазначити, що вагомим фактором впливу на цей процес стає орієнтування на свій гарний фізичний стан поряд із орієнтуванням на результат. Ближче до 15-тирічного віку для юнаків стає не байдужим їхній зовнішній вигляд, гарні форми тіла, їхня популярність після перших перемог. Тому тренеру необхідно спрямовувати мотиваційну орієнтацію в таких напрямках: орієнтація на процес вдосконалення,орієнтація на успіх та орієнтація на невдачу. Залежно від рівня підготовленості спортсмена психологічна установка може бути переважно зв’язаною з тим чи іншим напрямком. Принциповим моментом в підтримці стійкого інтересу до занять є постійна сумісна робота спортсмена з тренером[6;7]. Залучення спортсмена до творчого процесу планування і реалізації тренувальних планів приводе не лише до підтримки в нього інтересу до занять, але й прискорює техніко-тактичні вдосконалення та ріст спортивних результатів. Водночас тренер повинен бути компетентним і являтись авторитетом для спортсмена,що забезпечить обов’язкове виконання тренувальної програми та змагальних установок, а також дозволить системно збільшувати навантаження.

У 16-17 років поряд із вище наведеними методами покращення мотивації все більше значення набуває змагальний метод. Саме в цей час відбувається стабілізація навичок, дії автоматизуються і стабілізуються. Вдосконалюються певні деталі техніко-тактичних дій. Саме з цією метою при використанні змагального метода використовуються різні прийоми: змагання з установкою на якість виконання,змагання – на кількість виконаних дій, змагання – на ускладнення умов. Таким чином вирішуються завдання не лише стабілізації, а й набуття варіативності роботи, психологічної стійкості, фізичної витривалості. Сам тренувальний процес  несе більше відповідальності за результат, що формує у спортсменів аналітичні здібності та відповідальність за якість виконаної роботи. Для досягнення вказаної  мети використовуються такі методи:

- заняття за ускладнених умов (тренування на снігу чи під дощем, доцільно проводити заміну спаринг-партнера декілька разів протягом двобою на відпочившого, спарингова робота з ваговими тягарами);

- збільшення ризику(зміна партнера в поєдинку на сильнішого, важчого, вищого, слід використовувати вправи, виконання яких потребує уваги, контролю за ситуацією: обмежений майданчик двобою, навчальний двобій з двома суперниками, двобій із зав'язаними очима, гра у регбі двома м'ячами тощо);

- застосування відволікаючих сенсорно-емоційних факторів (зміна освітлення під час тренування або спарингу,використання шумових відволікаючих ефектів);

- ускладнення змагального впливу (початкова фора супернику в 2-3 бали; штучно створена ситуація необ’єктивного суддівства, несподівано збільшений час двобою) та ін..

Виходячи з того, що в юнацькому віці посилюється відповідальність за результат, тренеру необхідно підключати до робочого процесу і методи спеціальної психологічної підготовки[4;6]: продумування наступних техніко-тактичних дій (прийомів) двобою; зміна настанови на двобій з пасивного на активний; аналіз подумки негативних емоцій, станів, внаслідок якого стає зрозумілою необгрунтованість, незначущість переживань, які турбують спортсмена; переключення на діяльність, здатну відволікати від думок про наступний двобій; уникання обставин, зустрічей, що можуть порушити рівновагу, спричинити неприємні переживання (під час підготовки до двобою,а особливо у день змагань); моральна підтримка хортингіста тренером. Саме спеціальна психологічна підготовка спрямована на створення переддвобійного стану психологічної готовності (бойової готовності), щоб запобігти виникненню негативних переддвобійних станів - стартової лихоманки, стартової апатії та самозаспокоєння[3;4]. Також спеціальна  психологічна підготовка дозволяє вийти з позитивним настроєм із стадії змагань і у випадку невдалого результату (обґрунтований, але доведений до спортсмена в дружній формі аналіз його дій; відволікання від негативних емоцій, спільна побудова планів направлених на покращення результатів) [2;6].

В процесі психологічної підготовки юнаків особливу увагу слід звертати на морально – етичне виховання. Спортивна етика включає в себе як загальні вимоги моралі, що виробило суспільство, так і специфічні вимоги поведінки спортсмена: дотримання правил змагань, повага до суперників, суддів та глядачів, виконання спортивних ритуалів. У зв’язку з цим специфічних рис набувають і загальні категорії моральності: добро, зло, відповідальність, спортивний обов’язок, честь, гідність, дисциплінованість, критичне відношення до себе та інших, піклування про долю партнера та суперника, відданість ідеалам спорту[1;4].

Список використаної літератури

1.    Єрьоменко Е.А.  "Принципи виконання й методика вивчення базових технічних елементів хортингу", Методичний посібник, Київ, 2009 р.

2.    Ильин Е.П. «Психология спорта». Питер. 2008. -352с.

3.    Ильин Е.П. «Психология физического воспитания», М.: Просвещение, 1987.- 256с.

4.    Платонов В.М. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте,  К: «Олимпийская литература», 1997. – 585с.

5.    Пуни А. И. и др. Психология: учебник для техникумов физической культуры. - М.: Физкультура и спорт,1984.- 255с.

6.    Родионов А.В. Психическая подготовка спортсмена - М.: СААМ, 1995- с.194-212.

7.    Родионов А.В. «Проблемы психологии спорта» - Научно-теоретический журнал №6- 2006.

8.    Сергієнко Л.П. Тестування рухових здібностей школярів- К.: Олімпійська  література, 2001.- 438с.

9.    Ханин Ю.Л. «Психология общения в спорте».- М.: Ф и С. , 1980.

 

           Аннотация

 В статье рассмотрены возрастные особенности и специфика психологического воспитания спортсменов школьного возраста в процессе занятий хортингом, методы специальной психологической подготовки для улучшения мотивации к занятиям спортом с одной стороны и с другой- методы психологического влияния на спортсмена присущие именно хортингу. Проанализированы методы с помощью которых можно улучшить эмоциональную, психическую, моральную и волевую стойкость юных спортсменов.

         Annotation

 

The article deals with the age-specific features and psychological training of athletes of school age in the course of employment horting, special methodspsychological training to improve motivation in sports on one side and the other methods of psychological influence on the athlete's inherent horting it. The methods by which to improve the emotional, mental, moral and volitional strength of young athletes.

Keywords: Psychological preparation, motivation, hortynh, physiological development, morphological types, methods of influence, method, sports ethics.