Масові соціально-психологічні явища

Поняття про масові соціально-психологічні явища

Одним з аспектів соціальної психології, який привертає до себе багато уваги, стала проблема вивчення проявів психічної діяльності в умовах груп та колективів. Взагалі ми звикли до думки, що свідомість у всіх своїх якостях та особливостях безумовно індивідуальна. Звісно, це відповідає дійсності, але можливо також і інше.

Одночасний прояв однієї зі сторін свідомості великої кількості людей називають масовими психічними явищами. До них відносять громадську думку, колективне переживання, змагання, наслідування та різноманітні групові заходи.

Масові психічні явища, проходячи крізь найближче соціальне середовище людини - колектив, групу, починають активно впливати на особистість, її спілкування та стосунки.

Багато хто з політиків приділяв особливу увагу вивченню психології мас. Підвищеним інтересом до цієї галузі знань був відомий Гітлер. Він цікавився науковими працями відомих психологів та практичним досвідом їх роботи стосовно цих питань, навіть створив декілька науково-дослідних інститутів, що вивчали методи впливу на людську психіку для створення стратегій і тактик підкорення світу.

Завдяки науковим розробкам у галузі масових соціально-психологічних явищ постійно розкриваються та вдосконалюються механізми впливу на різноманітні спільності людей, закономірності розповсюдження моди, чуток, загальновизнаних ідеалів, упереджень, суджень. Вивчаються проблеми класів, націй, психологія релігії та багато іншого.

Усі ці знання стосовно психології мас використовуються у багатьох аспектах нашого життя - це політика і реклама, виробництво і війни, педагогіка і телебачення, преса і радіо.

Не можливо добре орієнтуватися у цих галузях, не маючи елементарних уявлень про специфіку та особливості масових соціально-психологічних явищ. Роздивимося детальніше деякі найбільш значимі аспекти цього питання.


Громадська думка

Громадська думка - це єдині за змістом судження, присвячені фактам соціального життя, колективної діяльності та діяльності окремих особистостей. Вона може формуватися стихійно або свідомо, набуваючи при цьому функції оцінки щодо предмета, відносно якого виникла.

Стихійні судження пов'язані з усною інформацією різноманітного характеру та чутками. Громадська думка підтримує та відображує соціально-економічний устрій суспільства, пануючу ідеологію і ґрунтується на засадах масової інформації - це преса, телебачення, кіно, радіо, збори та інше.

Певна громадська думка стосовно економічних питань, проблем міжнародної політики, а також діяльності, та життя групи або окремої особистості складається у більшості людей. Громадська думка може охоплювати як дуже велику кількість населення: державу, континент, навіть увесь світ, так і невелике коло людей: колектив університету, школи, підприємства чи мешканців області, міста, села.

В усі часи громадська думка мала велике значення і для окремих особистостей, і для суспільства в цілому. Саме тому спроби впливу на неї можна вважати закономірними. Взагалі розрізняють три стратегії психологічного впливу: імперативну, розвиваючу та маніпулятивну.

У процесі імперативного (директивного) впливу припускається, що особистість, якою намагаються керувати у зв'язку з якимись обставинами (невисокий соціальний статус об'єкту впливу, специфіка служби у військових підрозділах, екстремальні ситуації, пов'язані з ризиком для життя людей та дефіцитом часу), буде змушена сприйняти вплив.

Розвиваюча стратегія побудови впливу передбачає орієнтацію суб'єктів міжособистісної взаємодії на рівноправні і відкриті стосунки у процесі досягнення певної мети, на врахування мотивів та потреб усіх учасників взаємодії.

Маніпулятивна стратегія орієнтується на бездоганне знання та врахування психологічних станів об'єкту впливу, вміння непомітно і спритно змінити думку людини, домогтися від неї потрібних маніпуляторові дій.

У тлумачних словниках країн Європи слово «маніпуляція» пояснюється, як поводження з об'єктами з певними намірами та цілями. Наприклад, ручне управління, огляд пацієнта лікарем за допомогою рук, у техніці - пристрої для управління механізмами, які ніби є продовженням рук. Отже, цей термін є метафорою і використовується у переносному значенні: спритність рук у процесі роботи з речами перенесена у цій метафорі на спритне управління людьми.

Маніпуляція у її сучасному значенні - це програмування суджень та спрямувань мас, їх настрою і навіть психічних станів з метою забезпечити саме ту поведінку, яка необхідна тим, хто володіє засобами маніпуляції.

Важливою ознакою як імперативної, так і маніпулятивної стратегії впливу є ставлення до людей, свідомістю яких маніпулюють, не як до особистостей, суб'єктів спілкування, а як до об'єктів, свого роду речей.

Вміння маніпулювати, керувати людьми завжди було тісно пов'язано з поняттям влади. Згідно з твердженням Макіавеллі, влада тримається на силі та згоді, тому необхідно постійно здобувати та утримувати згоду підданих, тобто формувати потрібну громадську думку. Маніпулятивна стратегія впливу стала обов'язковою частиною технологій влади.

У сучасному словнику соціології маніпуляцію визначають як «вид використання влади, при якому той, хто володіє нею, впливає на поведінку інших, але не розкриває при цьому характер поведінки, котрий від них очікується». Маніпулятивної стратегії дотримуються не лише політики у своїй професійній діяльності, ця стратегія використовується також педагогами, лікарями, керівниками різних рівнів та іншими. У багатьох випадках використання маніпулятивної стратегії може виступати як оптимальний та необхідний спосіб вирішення проблеми. Але завжди поняття маніпуляції буде пов'язано з неповагою і недовірою до розуму особистості та її вміння самостійно приймати рішення.

У більшості випадків, а саме коли використовуються маніпулятивна та розвиваюча стратегії, психологічний вплив не є пасивним сприйняттям реципієнтом чужої думки, підкоренням волі іншого. Він передбачає боротьбу та самостійну оцінку важливості мотивів, свідомий вибір із цілого ряду можливостей. Якщо сприймати систему цінностей як основу поведінки особистості, тоді психологічний вплив необхідно спрямувати на зміни саме у цій системі цінностей.

Виділяють три способи досягнення цієї мети:

1. Ввести у поле значень реципієнта нові значення, тобто повідомити йому такі знання стосовно невідомих йому елементів дійсності, на основі яких він змінить свою поведінку чи як найменше своє ставлення до цієї дійсності. Найширше цей спосіб використовується в процесі навчання на рівні середніх шкіл та вищих учбових закладів. У масовій комунікації прикладом такого впливу може стати газетний репортаж або випуск новин, присвячений певній події. З метою формування у людини певної думки використовується повідомлення нової, досі не знайомої інформації.

2. Змінити структуру поля значень реципієнта, не вводячи у нього нові елементи, тобто повідомити реципієнту нову інформацію стосовно вже відомих йому речей, до того ж таку, яка була б об'єктивно значима для розуміння цих речей у їх взаємозв'язку, здатна змінити уявлення реципієнта про їх взаємозв'язки та, відповідно, його відношення до цих речей (фактів, подій, елементів дійсності). Наприклад, у статті, яка присвячена популярній особі або загальновідомій події, з'являється повідомлення, що на фоні усім знайомої інформації використовує і дещо нову, яка розкриває цю особу або подію з іншого боку, досі непоміченого.

3. Нарешті можливий і такий варіант: не додаючи ніякої об'єктивно нової інформації стосовно елементів поля значень, впливати одразу на смислове поле, тобто змінити спосіб входження елементів поля значень в діяльність реципієнта, змінити його відношення до оточуючої дійсності, не порушивши при цьому його абстрактне знання про неї. Ми не даємо реципієнту нової або додаткової інформації, але, спираючись на те, що йому відомо, намагаємося змінити мотиви його діяльності, його оцінку цієї інформації. У часи Великої Вітчизняної війни відомство Геббельса використовувало цей прийом, створюючи одну з пропагандистських листівок. На ній була зображена молода жінка з двома дітьми, які питали: «Мамо, чому татко загинув?». Таким чином німці намагалися відвернути французьких солдат від війни та примусити їх зробити вибір на користь сім'ї. Використовувалося протиріччя між двома мотивами: обов'язком захищати Батьківщину та обов'язком перед родиною.

Маніпуляція - це не насильство, це спокуса. Люди раптом змінюються і вже не сприймають розумні доводи, вони ніби бажають бути ошуканими. Щоб вміти протистояти технології керування поведінкою людей, треба знати можливі способи психічного впливу.

Відомий російський психофізіолог В. М. Бєхтєрєв ще у 1903 році пов'язав процес навіювання з маніпуляцією свідомістю. Навіюваність або сугестія - це готовність сприймати ідеї, почуття, емоції і змінювати під їх дією поведінку не шляхом логічного переконування, а завдяки безпосередньому впливу на психічну сферу без відповідної переробки. Завдяки цьому відбувається прищеплення ідеї, почуття, або того чи іншого психофізичного стану. В учбовій роботі навіюваність як спосіб впливу розрахована на некритичне та безвідмовне сприймання інформації та наступні за нею дії. «Ефект навіювання» далеко не завжди несе позитивне навантаження у процесі педагогічного спілкування. Він може негативно впливати на розвиток мислення та вміння учнів будувати логічні послідовності.

Стосовно виробничих відносин можна стверджувати, що такі характеристики, як відсутність у підлеглих стійкої точки зору, підвищена вразливість та високий авторитет керівника, сприяють досягненню обраної мети за допомогою навіювання. Процес навіювання стає особливо важливим, якщо підлеглі знаходяться у стані перевтомлення, розгубленості чи під дією страху, у таких випадках керівникові потрібні переконливість та оптимізм.

Навіюваність часто пов'язують з таким поняттям, як гіпнабельність - це здатність людини впадати у гіпнотичний сон. Якщо навіюваність - це властивість швидше психологічного характеру, то гіпнабельність - фізіологічного. Схильність до гіпнабельності вища у здорових людей, ніж у хворих неврозами, бо залежить від стану нервової системи та базується на звичайних фізіологічних реакціях людини. Гіпнабельність є спадковою ознакою, яка частіше буває властива жінкам, ніж чоловікам.

Переконання - це обґрунтоване упровадження у свідомість особистості логіки механізму продуктивних дій та поведінки. На відміну від навіювання, переконання передбачає активну участь суб'єкту у процесі впливу, йому пропонується ряд доводів, котрі йому потрібно усвідомити, а після цього сприйняти або відхилити. За допомогою переконання можна досягнути перебудови змісту свідомості, мотивів діяльності, сформувати потрібні бажання та мотиви, що змінять напрямок діяльності на потрібний.

Важливо пам'ятати, що на виробництві переконання є одним з провідних методів підвищення продуктивності праці. Адже вирішення виробничих проблем та забезпечення плідного спілкування керівника з підлеглими, з точки зору психологічної науки, базуються на трьох важливих умовах: новій цікавій інформації, доведеності потрібних у роботі знань, експресивності у спілкуванні.

Ще один добре відомий спосіб психічного впливу -«зараження». Це процес, що створює умови для активного спілкування у потрібному напрямку для передавання емоційного настрою. Діє він підсвідомо, однак дає знати про себе завдяки зміні орієнтацій особистості на потрібний лад. Будь-яка відносно масова аудиторія, наприклад, кіноаудиторія, буде піддаватися «зараженню», навіть якщо безпосередньо емоційно впливати лише на частину цієї аудиторії. Завдяки соціально-психологічній природі аудиторії це забезпечить вплив на всю аудиторію, у крайньому разі на її більшість. Особливо яскраво цей вид психологічного впливу проявляється у натовпі.

Соціальне зараження характерне для особистостей зі слабкою волею та веде до закріплення необхідних настанов шляхом приведення цих людей у певний психічний стан за допомогою емоційного співчуття. Масова афективна напруга веде до обмеження свідомості та переважного сприйняття найбільш емоційних образів. Ефект «зараження» може носити і позитивний характер, на фоні цього процесу посилюється людське співчуття. Оточуючі швидше та краще заражаються ідеями і в змозі проявити найвищі почуття, які властиві людям: моральні, інтелектуальні та естетичні.

На виробництві своєрідне емоційне збудження позитивно впливає на продуктивність праці, спілкування та на прискорення процесу мислення. Відомий спеціаліст у галузі управління С. Паркінсон стверджував, що у динамічному суспільстві мистецтво керування зводиться до уміння спрямовувати у потрібне русло людські бажання. Той, чиї вміння у цьому мистецтві досконалі, зможе досягти надзвичайного успіху. За допомогою різноманітних способів психологічного впливу можна спробувати дещо деформувати, а можливо і повністю змінити громадську думку.

Взагалі громадська думка відчутно впливає на життя колективу, групи, особистості, на спілкування та міжособистісні відносини. У виробничих колективах на судження стосовно певної особистості багато в чому впливає думка лідера, керівника. Негативною є тенденція до незмінності громадської думки відносно певної людини. Якщо особистість сприйняла свою оцінку (позитивну чи негативну), погодилася з нею, цим вона обмежує себе. Підлеглий може чи «відпочивати на лаврах», бо всі впевнені, що він талановитий, чи навпаки, після негативної оцінки відмовитися від перспектив подальшого розвитку. Хибна громадська думка, яка не відповідає дійсності, теж веде до небажаних змін у психологічному кліматі колективу. Розглянемо цю тенденцію на прикладі шкільного або класного колективів. Якщо судження стосовно будь-якого учня реально відображують факти стосовно його вчинків та дій - це добре впливає на дитину і на психологічний клімат у класі. Якщо ж ні, і уявлення про школяра сформувалося на основі хибної інформації - це призведе до погіршення взаємовідносин з однолітками та вчителями.

Під впливом громадської думки можуть різко змінюватися уподобання людини та сфера її спілкування. Важливо враховувати і пам'ятати: у будь-якому віці людина внутрішньо незавершена, вона зберігає здібності до розвитку та самовдосконалення.


Змагання

Змагання - це взаємодія особистостей, колективів або груп, у процесі якого виникає та реалізується прагнення сторін перевищити результати інших. Поняття змагання має соціальинй характер, тобто його зміст пов'язаний з потребами суспільства.

Завдяки змаганню може підвищитися якість навчання, спортивні результати, кількість та якість продукції, що, випускається. Це обумовлено здатністю процесу змагання, формувати у людей стан емоційної насиченості, впливати на сферу їх діяльності, бо феномен змагання - протиборство, прагнення кожної зі сторін вийти вперед, зайняти більш високе місце.

В одному з цехів на підприємствах американського сталевого магната Чарльза Швеба виникла проблема. Робітники не виконували виробничих норм. Різноманітні способи впливу від прохань до погроз звільнення не діяли. Вихід зі складної ситуації знайшов особисто Ч. Швеб. У кінці дня він довідався від працівників денної зміни, яку кількість плавок вони зробили, і крейдою вивів цю цифру («6») на підлозі. Наступна вечірня зміна звісно поцікавилася, що це за цифра. Вже покидаючи робочі місця, вони стерли її, змінивши на «7», саме таку кількість плавок їм вдалося зробити. Виходило, що вечірня зміна вважає себе кращою за денну. Такого висновку дійшли працівники наступної зміни. Після закінчення їх зміни на підлозі залишилася велика хвалькувата цифра «10». Продуктивність роботи цеху почала швидко зростати, і незабаром він став найкращим на всьому підприємстві. Ч. Швеб стверджував: «Щоб домогтися виконання складної роботи, потрібно пробудити дух суперництва. Я маю на увазі суперництво не з корисливими цілями - отримати більше грошей, а змагання, яке пов'язане з бажанням довести власну неперевершеність».

У колишньому Радянському Союзі організація змагань на виробництві також була широко розповсюдженим явищем. Змагання вважали доцільним використовувати як засіб підвищення продуктивності праці. На жаль, підхід до організації змагань був виключно формальним. Процес протікання змагань не зачіпав сферу людських переживань і, відповідно, його результати були не високі.

Змагання - це одна з форм взаємозв'язку людей, у процесі якої виявляються міжособистісні стосунки та характер спілкування, що склалися у колективі. Якщо між членами колективу встановилися теплі, дружні стосунки, то загальна емоційна атмосфера не зміниться у процесі змагання. Правильно організоване змагання може лише виявити і закріпити їх. Але якщо у групі склалися неприязнені стосунки, то змагання, прагнення кожного перевершити інших може призвести до їх погіршення. Отже, у процесі змагання характер спілкування суттєво не змінюється, а лише набирає нових відтінків.

У колективному спілкуванні майже завжди існує елемент змагання і своєрідного збудження, що викликає емоції людей і що збільшує продуктивність людської праці. Змагання вимагає концентрації та напруження емоційних, розумових, фізичних сил людини. Напруга, особливо емоційна, збільшується, якщо на боротьбу відведено небагато часу або якщо виникає розрив між результатами сторін, що змагаються.

Якщо у боротьбі приймають участь два або більше колективів, груп чи команд, особливо важливим стає взаєморозуміння та спрацьованість їх окремих членів. Прихильники футболу добре знайомі з таким феноменом: збірна команда країни на змаганнях виступає нижче своїх можливостей, не справджуючи сподівань своїх уболівальників. У збірний команді грають найкращі вітчизняні футболісти, які зібрані з усієї країни, але за той недовгий термін, що вони тренуються разом, в них не встигають сформуватися почуття спаяності та взаєморозуміння. Без цього не можливе виникнення у команді єдиного прагнення, єдиного пориву, єдиної емоції, саме тих компонентів, що ведуть команду до перемоги. Розлад, відсутність домовленості у діях, взаємні непорозуміння та різнотипні емоції не допомагають у досягненні успіху.


Наслідування

Процес наслідування ґрунтується на імітації людиною якихось зовнішніх проявів, рухів, дій, поведінки інших людей, для яких характерна певна емоційна та раціональна спрямованість, корисність та цінність. Наслідування - це усвідомлене або неусвідомлене повторення (копіювання) зразка або приклада.

Наслідування - широко розповсюджений процес у суспільному житті. Діти захоплено імітують поведінку, манеру спілкування, стиль одягу, жести та міміку свого улюбленого героя кіно чи відомого спортсмена, політика чи ведучого шоу. Розвиток та поширення моди так само ґрунтуються на процесі наслідування. Наслідують не лише відомих людей, а і друзів, знайомих, сусідів. Одяг, зачіски, меблі, стиль оформлення інтер'єру квартир, архітектурна своєрідність будинків, манера спілкування - все це може виступати у якості об'єкту наслідування. Існує три варіанти здійснення наслідування зразку.

• Відповідно інструкції. Цей вид наслідування використовується в офіційних групах. Наприклад, у військових та міліційних підрозділах.

• Завдяки домовленості між особами. Цей варіант наслідування може виявитися у процесі виробничих відносин, якщо досвід роботи та ділові відношення певної бригади стають об'єктом вивчення та розповсюдження. Люди, які переймають досвід, роблять це за допомогою наслідування.

• Стихійно. У цьому випадку імітують поведінку, прийоми розумової діяльності, стиль спілкування відомої людини, авторитетної особи чи колективу.

У процесі наслідування людина може повністю не усвідомлювати або усвідомлювати лише частково, що займається імітацією. Так, дехто може наслідувати манеру жестикулювати відомої людини, майже не усвідомлюючи цього. Так само більшість дітей непомітно для себе повторюють (копіюють) поведінку та стиль спілкування своїх батьків. Інші, особливо це стосується дітей, потрапивши у дещо відмінне від звичного мовне середовище, через деякий час починають вимовляти слова так, як їх чують, навіть не бажаючи цього.

Наслідування, як соціально-психологічне явище, що може мати масовий характер, найчастіше використовується у рекламі. Саме ця психологічна властивість людей враховується, коли для реклами товару запрошують відому людину (актора, співака, спортсмена), або збирають відгуки цих людей стосовно речей, що рекламуються. Якщо потенційним покупцям подобається ця знаменитість, можна сподіватися, що вони захочуть наслідувати їй, бути схожими на неї, а отже придбають речі, від яких вона у захваті і якими вона нібито користується.

Не менш вдалий рекламний прийом, що так само пов'язаний з процесом наслідування - це створення образу товару. Згідно із дослідженнями психологів «ідеальний товар» - це товар, який асоціюється з певною людиною, при цьому вказуються її вік, професія, стать, соціальний статус, ціннісні орієнтації та особистісні характеристики.

Якщо ви бажаєте бути схожим на цю людину (образ) - ви купуєте товар. Спеціальними дослідженнями встановлено, що тільки незначна частина покупців автомобілів цікавиться їх технічними якостями. Для більшості він має соціальне і психологічне значення, як символ їх індивідуальності та достатку. В одному досліджені був навіть встановлений зв'язок між маркою машини та найбільш відповідними на думку дослідників особистісними та суспільними характеристиками можливого покупця. Тому для кожної марки автомобіля створюється певний образ, образ її майбутнього власника. Так, у свій час Девід Огілві створів образ чоловічої сорочки у вигляді вусатого чоловіка з чорною пов'язкою на оці. Цей образ справжнього морського вовка, джентльмена удачі повторювався багато разів у рекламі фірми, навіть без тексту і завжди мав великий успіх.

Для найбільш відомих марок товарів вже складені «портрети» їх споживачів, це дозволяє співвідносити можливі у майбутньому образи нових марок із вже існуючими їх конкурентами та шукати вільні ниви у суспільній свідомості. «Люди дивно віддані своєму виду сигарет, але під час спеціальних досліджень не можуть відрізнити його від інших. Вони палять цілком його образ». Такий висновок зробили автори одного дослідження у галузі реклами (адже лише шість чоловік із 300, які брали участь у дослідженні, змогли розрізнити види трьох запропонованих їм сигарет). Таким чином, задача реклами це створити для покупців такий образ товару, який би в умовам конкуренції спонукав їх придбати цей товар.

Про величезну роль у рекламі образу товару, образу гідного наслідування, свідчить вже той факт, що протягом багатьох років залишались незмінними деякі марки сигарет, напоїв, одягу у той час, як образи цих товарів були підвладні безперервній динаміці.

Про успішну заміну одного стереотипу (образу) на інший свідчить приклад нового зразка марки сигарет «Мальборо». Спочатку вони рекламувалися як сигарети для жінок, і не мали успіху. Пізніше, залишивши сигарети без змін, виробник створив нову обгортку та новий образ для реклами (такі собі мужні ковбої, справжні чоловіки). Новий образ мав успіх, і досі сигарети «Мальборо» - одні з найпопулярніших у світі.

Наслідування, як і інші соціально-психологічні явища, стає змістом та формою спілкування, міжособистісних відношень і взаємодії у групі, колективі, навіть суспільстві.


Колективне переживання. Натовп

У XX і на початку XXI ст. значення впливу мас, масових настроїв на усі сфери життя суспільства значно збільшилось. Сприяє цьому, перш за все, небувале до цього збільшення концентрації населення. Кожен день сучасна людина опиняється у центрі щільного натовпу: у транспорті, у великих магазинах, на площах під час святкувань або політичних виступів. Одним з психічних явищ, що може охопити великі маси людей, є колективні переживання.

Колективне переживання - це особливий психічний стан, що охоплює значну кількість людей, емоції та настрій, які тотожні між собою. Колективні переживання об'єднують людей і, відповідно, лежать в основі масових суспільних рухів.

Виділяють два види колективних переживань за змістом: позитивні і негативні. Позитивні, прогресивні переживання прискорюють розвиток людського суспільства. Негативні, реакційні, навпаки, гальмують його рух.

В історії розвитку людства багато прикладів того, як використовувалися і впливали значні маси людей, об'єднані певними переживаннями, на соціально-політичні події. Найбільш помітним вплив мас на суспільство, на розвиток держави стає у період соціальних потрясінь, коли суспільство деструктурується (війни, соціальні революції, політичні перевороти або значні соціальні реформи).

Головні ознаки маси - це тимчасовість її існування та стихійний характер поведінки індивідів, що складають її. Виділяють три основні різновиди маси: натовп, зібрана публіка (глядачі в театрі, учасники політичних мітингів) та незібрана публіка (маса прихильників одного з сучасних кумирів).

Найбільш цікаві психічні явища та процеси властиві такому різновиду маси, як натовп. Натовп можна охарактеризувати, як тимчасове об'єднання великої кількості людей, що мають безпосередній контакт між собою та майже ідентично реагують на певні стимули.

Поведінка індивіда у натовпі змінюється, вона суттєво відрізняється від тієї, що властива йому зазвичай. Це пов'язано з цілим рядом факторів. У масі в індивіда підвищується емоційне сприйняття усього, що він бачить або чує, зростає схильність до навіюваності, заражуваності, різко зменшується здатність до критичної переробки інформації. Інтелекту, послідовності, логічній аргументації немає місця у психології мас.

Людина впевнена у своїй безкарності (завдяки анонімності), у своїй силі (адже маса здатна на те, що не під силу індивіду), втрачає почуття відповідальності за власну поведінку. Ставши часткою натовпу, людина перестає усвідомлювати себе, як особистість, в ній починає переважати несвідоме, а також бажання негайно здійснити навіяні ідеї.

Г. Лебон - вчений, що одним з перших зацікавився питанням психології мас, писав: « ... якого б роду не були індивіди, що складають масу, якими б схожими або не схожими не були ці індивіди, їх стиль життя, заняття, характер та ступінь інтелектуальності, лише одним фактом свого перетворення у масу вони здобувають колективну душу, завдяки якій зовсім інакше відчувають, думають та роблять, ніж кожний з них окремо відчував би, думав та робив». Антиіндивідуальна маса як би заманює у себе індивідів, руйнуючи при цьому їх психіку.

Відносно моральності мас можна сказати, що на відміну від окремого індивіда, який керується перш за все власними інтересами, маса нейтральна. Масі може бути властиве прагнення до руйнування, так само, як і дії в ім'я певних ідеалів.

В основі виникнення певної маси лежать ситуаційні, та, головне, внутрішні фактори. До ситуаційних відносять самозахист та прагнення до вигоди. Внутрішні фактори - це індивідуальна потреба в ідентифікації себе з великою кількістю людей заради регуляції власних емоційних станів.

Протягом історії розвитку людства окремим індивідам було властиве прагнення до розвитку індивідуальної свідомості та самовизначення, потреба сформуватися, як особистість. При цьому людині властива і протилежна, регресивна потреба - потреба розчинитися у масі. Цю відмову людини від індивідуальної свободи та пов'язаної з нею індивідуальної відповідальності Е. Фромм назвав «втечею від свободи». Ця потреба актуалізується у тих ситуаціях, з якими індивід не може впоратися і йому стає необхідною особлива ідентифікація: не лише психологічне ототожнювання себе з іншими людьми, а й фізична єдність з ними, ідентифікація себе з великою кількістю людей.

Не дарма існують такі вирази, як «почуття ліктя», «плече до плеча», «зімкнути ряди», об'єднання індивіда з масою дає йому впевненість у своїх силах, навіть могутність. Сила маси передається окремій людині і заспокоює її найсильніші страхи.

У більшості культур на поховання людини рідні запрошують певну кількість людей - це допомагає їм розрядити або знизити власний негативний емоційний стан. Належність людини до маси так само послаблює емоційну напругу, коли вона не може гарантувати своєї безпеки індивідуальними зусиллями, внутрішня потреба існує і у зв'язку з бажанням посилити позитивний емоційний стан. Це виявляється у святкуванні особистісних та сімейних свят, у різноманітних народних гуляннях, карнавалах, релігійних святах.

Ще одним важливим феноменом маси є підвищення афективиості у кожного окремого її члена. Спочатку індивіди зі схожими емоційними потребами завдяки своїм переживанням утворюють масу, а потім маса починає активно виливати на них, і схильність індивідів до афективиості значно збільшується.

До змін, пов'язаних з впливом мас на індивіда, потрібно віднести і ретроградну амнезію - часткову втрату пам'яті на минулі події, що супроводжується знесиленням після серйозного емоційного стресу. Ці показники відповідають стану «фізіологічного афекту». Відповідно карному кодексу багатьох країн, якщо людина діє у стані «фізіологічного афекту» - цей фактор пом'якшує її правову відповідальність за скоєне.

Експерти в області неправових дій доводять, що майже неможливо встановити міру відповідальності конкретної людини у скоєнні групового злочину. Ще складніше з діями маси. Філософ М. Хайдеггер, у процесі вивчення «почуття провини» німців за злочини, що були скоєні під час другої світової війни, запропонував особливе визначення цього феномену. Він створив новий іменник із безособистісного обороту Das man - це всі взагалі, і ніхто конкретно. Неможливо засудити або покарати усіх людей, масу. З цією ж проблемою зіткнулася американська поліція у процесі розслідуваний випадків лінчування негрів. Існує факт злочину, але хто перший вдарив, хто конкретно вбив, з'ясувати неможливо. Вбивала маса, ніхто з якої пізніше не міг напевно пригадати послідовність подій та хто саме що робив.

Ще одним цікавим фактором масової поведінки, який згадується у багатьох описах дій натовпу, є однаковий вираз обличчя у людей. Це пояснюється тим, що сильне переживання певного емоційно-афективного стану впливає на мускулатуру обличчя та веде до напруження одних і тих самих м'язів у багатьох людей. Обличчя стають схожими, з'являється узагальнене обличчя маси. Завдяки цьому явищу виникає багато складностей під час спроб провести ідентифікацію учасників масових заворушень.

У сучасній психології виділяють чотири основні види натовпу: випадковий, експресивний, конвенційний та діючий.

Випадковий натовп можна спостерігати на місці дорожньо-транспортної аварії. Він складається з зацікавлених перехожих, які затрималися на деякий час. Такий вид натовпу може зберегтися навіть після від'їзду винуватців аварії. Це пов'язано з процесом «емоційного кружляння» - натовп по колу відтворює одну й ту саму розповідь, додаючи до неї свої емоції та свій погляд на ситуацію.

Експресивний натовп - це сукупність людей, що відкрито виражає свої емоції: радість, горе, гнів, заперечення. Одним з варіантів експресивного натовпу є екстатичний натовп, він може виникати під час релігійних обрядів, шалених карнавалів чи концертів музикальних кумирів, коли індивіди молитвами, ритуалами або іншими спільними діями доводять себе до стану шаленства.

Конвенційний натовп складається з людей, що поєднані спільними інтересами та дотримуються ряду правил. Але лише до певного моменту конвенційний натовп діє відповідно правилам. Прикладом цього виду натовпу можна назвати групи болільників - «фанатів» футбольних команд, що підтримують своїх кумирів, вболіваючи за них на стадіонах.

Діючий натовп. У соціальній психології вивченню саме цього виду натовпу приділяється особлива увага. Він вважається найбільш значимим у соціально-політичному відношенні. У свою чергу, діючий натовп поділяють на чотири підвиди: агресивний, панічний, здирницький та бунтівний.

Агресивним натовпом рухає ненависть та гнів. Це маса людей, яким притаманна жага вбивств та руйнувань.

Панічний натовп поєднує людей, що намагаються уникнути небезпеки, реальної або вигаданої.

Люди, що входять у склад здирницького натовпу, прагнуть до надбання певних матеріальних цінностей - це можуть бути звичайні мародери або ошукані вкладники фінансових пірамід, їх головна особливість - емоційна єдність, але при цьому неминучий конфлікт: цінностей, за які бореться натовп, не вистачить на всіх.

Бунтівний (у разі перемоги - революційний) натовп -обов'язковий атрибут усіх революційних потрясінь. Найчастіше він характеризується класовою однорідністю та єдністю переконань.

 

Рис. 24. Типологія натовпу


Між різними видами натовпу існують суттєві розбіжності, при цьому реальним є факт швидкої трансформації натовпу з одного виду у інші. Прикладом такого переходу можуть бути події в Ірані в період краху шахського режиму та приходу до влади режиму аятоли Р. Хомейні. В якийсь момент у декількох десятках місць Тегерану сталися дорожньо-транспортні аварії. Виникли перші, нібито «випадкові» натовпи, які трансформувалися у експресивні, що виражали своє невдоволення організацією роботи дорожньої поліції. Поступово натовпи продовжили своє перетворення. Від слів маса перейшла до відповідних дій: руйнування поліцейських дільниць та різноманітних сутичок з представниками правопорядку. Після погромів поліцейських відділків маса легко могла набути стану здирницького натовпу, якби почався грабіж. Взагалі, для подібних трансформацій потрібні лідери, здатні повести за собою людей. При відповідному зовнішньому впливі та правильному керівництві з їх боку такий натовп швидко перетвориться у діючий, а конкретніше, у його підвид - бунтівний натовп.

Таким чином, крок за кроком настрій натовпу, емоції, якими він був охоплений, піддавалися поступовій трансформації. У залежності від рівня, якого досягнула емоційна напруженість натовпу, змінювався і його вид.

Особливості поведінки маси, її сила, залежить від психологічних якостей та індивідуальності лідерів (поняття «лідер» походить від англ. to lead - вести). Лідерство - це один з проявів влади, здатність індивіда впливати на людей, спрямовувати їх зусилля на досягнення певних цілей. Коли мова йде про масові соціально-психологічні явища, то для позначення людини, що має владу над натовпом, частіше використовують термін «вождь», аніж «лідер».

Натовп має схильність до крайнощів, збуджують його лише сильні подразники. Почуття маси завжди дуже прості та надмірні. Відповідно тому, хто бажає впливати на масу, не потрібна перевірка логічності та послідовності своєї аргументації, йому потрібно перебільшувати та постійно повторювати теж саме. Від вожака натовп вимагає сили, навіть насилля, доброта ж сприймається, як різновид слабкості. Вождь повинен мати сильну волю та бути фанатично відданим ідеї, яку намагається донести до інших, саме це дає йому можливість впливати на масу. До жахливих наслідків може привести надання влади людині, що наділена привабливістю у поєднанні з твердими переконаннями та вузькістю розуму. Така людина легко може перетворити натовп із аморфної маси у руйнівну матеріальну силу.

У залежності від психологічних якостей лідерів Г. Лебон поділяв їх на декілька типів:

• апостоли певних вірувань: релігійних, соціальних або суто політичних. Такі лідери - прообраз натовпу, їм властиві його основні якості (елементарна логіка, примітивний розум, цілковите несприйняття всіляких пояснень та законів, потреба у руйнуванні).

• фанатики однієї ідеї - ці люди можуть бути достатньо розумними при звичайних для них умовах, але вони втрачають здатність мислити та аналізувати, в них прокидається особлива несамовитість і навіть манія, коли справа зачіпає якісь певні питання. Фанатики однієї ідеї найчастіше стають вірними та відданими помічниками апостолів.

• природжені вороги суспільства, люди, не здатні пристосуватися у суспільстві. Досить мстиві та меркантильні невдахи, особистості з комплексом неповноцінності. Найчастіше це пов'язано з фізичними або розумовими проблемами.

• тирани або диктатори, вони добираються до влади, використовуючи результати роботи своїх попередників, вміють примусити натовп любити їх та боятися водночас.

Безсумнівним політико-психологічним фактом є те, що вплив на маси мають лідери особового типу - незвичайні, а по багатьом категоріям аномальні індивіди.

Структурні особливості натовпу. Усі натовпи на початку їх утворення та у стані відносного спокою мають тенденцію набувати колоподібної форми. При цьому характерно існування двох протилежних напрямків руху людей: від периферії до центру та навпаки. Такий безперервний рух у натовпі допомагає швидкому розповсюдженню інформації та розподілу людей за ступенем їхньої активності. Індивіди, які готові прийняти участь у діях маси, концентруються ближче до центру, більш пасивні - на периферії. У випадку виникнення серед учасників натовпу почуття страху або невпевненості люди починають концентруватися у центрі натовпу.

Кордони натовпу мають рухливий характер, відповідно місце положення окремих індивідів постійно змінюється. Таким чином, випадковий спостерігач раптово може опинитися у центрі натовпу.

Забезпечити контроль над поведінкою натовпу майже неможливо. Оптимальний варіант вирішення цієї проблеми -не допустити формування діючого натовпу, створити умови, що будуть сприяти виникненню почуття соціальної захищеності. Якщо натовп з безумовно агресивними намірами вже почав формуватися, необхідно прийняти міри інформаційного, організаційного та тактичного характеру з метою припинення подальшої концентрації людей.

Потрібно блокувати підходи до натовпу, аби запобігти його поповнення; не намагатися витиснути масу з місця, на якому вона розмістилася; максимально тягнути час, аби люди втомилися та рівень їх активності знизився; пам'ятати про надмірну імпульсивність натовпу і не відповідати на погрози та образи; повідомляти про заходи, що вжито з метою усунення проблем, у зв'язку з якими зібрався натовп; сприяти виходу людей з натовпу крізь вказані коридори з організованими там фільтраційними пунктами, постійно інформувати масу про цю можливість; намагатися безперервно вести переговори, щоб ізолювати неформальних лідерів та організаторів заворушень.

Масова паніка. У більшості випадків під поняттям «паніка» розуміють як раз масову панічну поведінку. Взагалі, слово «паніка» майже ідентичне у багатьох мовах, і походить від імені грецького бога Пана, покровителя пастухів, пасовищ та отар.

За легендою, завдяки саме його гніву з'являлася «паніка» - безумство отар, що кидалися у прірву, вогонь чи воду без очевидних причин.

Паніка є одним з найбільш важливих видів поведінки натовпу. Паніка - це своєрідний емоційний стан, що виникає як слідство дефіциту або надлишку інформації стосовно якоїсь ситуації та проявляється в імпульсивних діях.

Паніка виникає, коли маса розкладається. Рветься зв'язок між лідером і масою, його наказам вже не надається уваги, як правило, рвуться і взаємозв'язки між масовими індивідами; зникає відчуття масової сили та непоборності, кожен залишається з небезпекою один на один, хвилюється лише за себе незважаючи на інших.

Виникнення паніки найчастіше пов'язано з дією сильного стимулу, який повинен бути інтенсивним, довготривалим або повторюватися певний час (вибух, серія сигналів). Позначення небезпеки за допомогою слів теж може виступати у якості стимулу паніки. Так, у першій світовій війні солдати реагували втечею на крик: «гази!», не чекаючи його дійсної появи.

Аби вплинути на панічну поведінку маси, необхідно знизити інтенсивність емоційного зараження, спробувати індивідуалізувати їх психіку. Велике значення має те, яка поведінка стане зразком для натовпу та ритм, що буде кимсь заданий. Широку відомість набув випадок, що стався у Парижі після масового мітингу на зимовому велодромі. Люди, що поспішали до виходу утворили затор, почали штовхатися, і ледве не сталася трагедія. Запобігла цьому група психологів, що випадково опинилася на велодромі. Вони зрозуміли, що може незабаром статися, і почали ритмічно скандувати: «Не штовхай». За ними цей лозунг почали повторювати інші, і паніка припинилася.

Схожий випадок стався у паризькій Гранд-опера. Під час вистави почалася пожежа. Натовп ринувся до дверей, змітаючи усе на своєму шляху. Ледве не сталася трагедія. Перешкодили цьому декілька глядачів другого ярусу. Вони встали у повній зріст, в одній із лож, і почали викрикувати (співом це назвати було не можливо) слова національного гімну. Публіка почала якщо не підхоплювати спів, то зупинятися, все ж таки, звучав національний гімн. Пожежних театр зустрів дружнім виконанням гімну, до якого приєдналися і рятівники. Після цього усі глядачі театру були поступово і організовано евакуйовані.

Активно впливає на регуляцію масової поведінки і ритмічна музика. Так, спів солдат на марші є важливим фактором у формуванні позитивних емоцій та підтримки бойового духу людей. Існують прийоми і протилежного за значенням впливу ритму на свідомість людей. Наприклад, якщо поряд з місцем, де проводять мітинг ваші політичні опоненти, транслювати мінорні мелодії або мелодії, в яких присутній реквієм, це призведе до формування у натовпі песимістичних і навіть панічних настроїв, суспільний захід буде зірвано.

Масова агресія. За весь період розвитку людства і у наш час неодноразово виникали проблемні ситуації, що вирішувалися за участю діючих (агресивних, бунтівних) мас.

Агресія - це емоційна реакція на неможливість подолати якісь бар'єри, досягти певних цілей, що виражається у руйнівних діях з метою заподіяти матеріальну, фізичну, психологічну шкоду, або навіть знищити інших людей.

Є декілька основних умов виникнення та розвитку агресії:

• фізіологічні (алкоголь, наркотики);

• психологічні (неможливість досягти мети, стан фрустрації);

• ситуаційні (наявність лідерів та можливостей прояву агресії);

• провокаційні дії з боку влади або якийсь привід, що підтверджує безнадійність ситуації;

• конкретний об'єкт агресії.

Найефективніший механізм впливу на діючий натовп -позбавлення його учасників анонімності: фіксування облич людей за допомогою теле- і відеозйомок, активне демонстрування їх у репортажах з місця подій, а також на великих екранах, встановлених поблизу місця розташування натовпу; або позначення учасників натовпу за допомогою фарби, яку не можна змити. Ці та подібні заходи помітно знижують активність та агресивність натовпу.

Розпад маси. Потреби (ситуаційні та внутрішні), що привели індивідів у масу, раніше чи пізніше реалізуються, натовп стає менш енергійним, маса починає поступово розпадатися. Почуття єдності між окремими людьми, яке здавалося незмінним, зникає, кожен згадує про власні справи та проблеми.

Із натовпу індивід виходить емоційно втомленим, не в змозі напевно пригадати, що з ним сталося, та скільки минуло часу. Ці відчуття аналогічні у людей, що вийшли з будь-якої маси і не залежать від того, якими саме емоціями була охоплена маса: позитивними чи негативними. Після виходу з маси індивіду потрібен час, аби повернутися до реальності, почати адекватно сприймати навколишню дійсність.

Розпадається натовп поступово, с початку поділяється на декілька окремих, все ще великих фрагментів, що поступово трансформуються у невеликі за кількістю членів групи, котрі трохи пізніше остаточно розпадуться на окремих індивідів. Взагалі, майже завжди психологічна маса є утворенням тимчасовим.


Парламент. Засоби масової інформації

В різні часи, в різних народів у складі та особливостях діяльності парламенту виявлялися численні сходні риси. Це пов'язано з тим, що будь-які парламентські збори мають ті ж особливості, що і звичайний натовп. Парламентські діячі будь-якої країни схильні до підвищеної емоційності, агресивності, зайвої збудженості, спрощених ідей, надмірної підпорядкованості догмам та легко підпадають під вплив лідера. Вони можуть за незначний відрізок часу декілька разів змінити свою думку з певного приводу і, відповідно, додати до закону ряд виправлень. Саме завдяки цим виправленням закони іноді бувають сформульовані нечітко та суперечливо.

Але навіюваність парламентських діячів має чіткі кордони. Яким би блискучим не був виступ оратора, депутати не будуть голосувати проти інтересів впливових груп своїх виборців або проти точки зору керівника своєї партії.

У більшості випадків парламентаріям вдається зберегти свою індивідуальність і, відповідно, прийняти раціональні технічні закони. Незважаючи на всі недоліки парламентських зборів, у наш час саме парламент є кращим способом самоврядування народів та можливістю вберегтися від тиранії.

Засоби масової інформації (радіо, телебачення, преса) ефективно впливають на різноманітні спільноти людей, на формування загальноприйнятих смаків, громадського настрою та соціально-психологічних установок. У процесі такого впливу засоби масової інформації (ЗМІ) дотримуються певних правил: враховувати особливості зору, слуху, пам'яті та мислення можливої аудиторії глядачів; постійно поліпшувати умови сприйняття і засвоєння інформації та прагнути отримати максимальне співчуття з боку глядачів.

У наш час практично всю інформацію людство отримує за допомогою телебачення, радіо, преси або Інтернету. ЗМІ стали основним джерелом розповсюдження повідомлень, що впливають на громадську свідомість. Отже, з процесу отримання інформації виключається діалог, котрий є найважливішим фактором захисту від маніпуляцій свідомістю. Саме тому ЗМІ активно використовують для впливу на глядачів. У арсеналі ЗМІ існує ціла система прийомів, спрямованих на маніпуляцію громадською думкою.

Фабрикація фактів.

Вибірковість інформування. Широко розповсюджується лише бажана інформація, а небажана замовчується.

Спрощення інформації. А. Моль сформулював правило, на яке спираються усі ЗМІ: «повідомлення завжди повинно мати рівень зрозумілості, відповідний коефіцієнту інтелектуальності приблизно на десять пунктів нижче середнього коефіцієнту того соціального устрою, на який розраховано повідомлення». Підсвідомо людина тягнеться до спрощеного пояснення складних проблем.

Стереотипізація інформації. У. Ліппман (колишній журналіст №1 у США) вважав, що процес сприймання - це лише механічна підгонка ще невідомого явища під сталу загальну формулу - стереотип. Взагалі, незважаючи на велику кількість видань та передач, різноманітні погляди та стилі, у ЗМІ утворюються та використовуються одні й ті ж самі стереотипи, пропагується той самий набір основних поглядів та бажань.

Принцип демократії шуму. Якщо якийсь факт неможливо замовчати, то його просто гублять у масі іншої хаотичної, безглуздої та неважливої інформації.

Маніпулятивна семантика - «конструювання» повідомлення з фрагментів висловлювань чи відеоряду. Окремі частинки повідомлення правдиві, але те ціле, що з них утворили репортер чи редактор, не має нічого спільного з дійсністю.

Маніпулятивна риторика. Створення спеціальної мови для позначення тих чи інших явищ та дій, аби вони справляли на читачів потрібне враження. Цей маніпулятивний прийом активно використовувався американськими журналістами під час війни у В'єтнамі: військові дії - миротворча програма, масові бомбардування - захисна реакція, напалм - м'який заряд, концентраційні табори - стратегічні поселення.

Постійне стверджування та повторення певних фактів. Спрощення дозволяє представити головну думку, яку необхідно навіяти аудиторії, у формі короткого та енергійного твердження. Така форма вимагає відмови від роздумів, беззастережної віри. А повторення завжди було головним методом закріплення потрібних стереотипів у свідомості індивіда. Г. Лебон стверджував, що повторення укорінюється у глибинах підсвідомості, там, де зароджуються мотиви дій людини. Повторення надає твердженням більшої ваги, перетворює їх у нав'язливу ідею, в яку в решті решт починають вірити. Ствердження та повторення - це маніпулятивні прийоми, що постійно і дуже активно використовуються у комерційній рекламі.

Розподіл проблеми на окремі фрагменти. Розподіл цілісної проблеми на окремі фрагменти, так, щоб було важко, а, краще, неможливо поєднати їх та усвідомити проблему у цілому. Створено багато технічних прийомів, що сприяють цьому: статті у газетах діляться на частини і розміщуються на різних сторінках, текст чи передачу переривають рекламою та інше.

Підкреслена терміновість повідомлень. Цей прийом також активно посилює маніпулятивні можливості ЗМІ. Повсякчасне поновлення інформації позбавляє її будь-якої постійної структури. Людина не має часу усвідомити та зрозуміти повідомлення, бо постійно з'являються нові, не менш «термінові» та «важливі».

Сенсаційність. Сенсація - це повідомлення про події, що є надто важливими та унікальними і тому на них концентрується та утримується увага публіки. Під прикриттям сенсації можна замовчати важливу інформацію чи відволікти увагу людей від неї. Цікаві критерії відбору інформації, що здатна стати сенсацією. Вони виражені у відомому афоризмі: «Якщо собака вкусила людину, це не новина, а якщо людина вкусила собаку, то це вже сенсація».

Як це не парадоксально, але у владі сучасних ЗМІ перетворювати людей у величезний, не зібраний в одному місці натовп. Сучасній людині необхідно пам'ятати про існуючи прийоми маніпулювання її свідомістю і вчитися протидіяти тому впливу, який намагаються на неї вчинити. Масова та індивідуальна свідомість існують поряд багато тисяч років, доповнюючи одна одну. Цим процесам розвитку психіки людства властива періодичність. Домінування масової свідомості змінюється розквітом індивідуальної, а потім знов, у свою чергу, з'являється «масова людина».

Від масової свідомості не потрібно відмовлятися чи боятися її, потрібно лише знайти можливості комунікувати з нею, впливати на неї. Масова поведінка не лише революції і війни, це також масові свята, карнавали та дискотеки. Масова свідомість допомагає людині звільнитися від негативних емоцій, з якими їй важко а часом неможливо впоратися самостійно. Ці фактори ще раз підтверджують велику функціональну значимість психології мас та масової поведінки.