Співпраця вчителів і батьків, громадськості в вихованні дітей

 

Сім'я є незамінним, глибоко специфічним соціальним інститутом розвитку особистості. Протягом усього життя родина є найважливішим компонентом мікросередовища, а для дитини, особливо в перші роки її життя, вплив сім'ї домінує над усіма іншими впливами, значною мірою визначаючи її життєвий шлях у майбутньому. Саме в сім'ї закладаються основи ціннісно-мотиваційної сфери особистості, формується її характер.
Вплив сім'ї на розвиток особистості залежить від її складу, морально-психологічного клімату, соціальної орієнтації, загальної та педагогічної культури батьків, часу і характеру спілкування кожного з них з дитиною, єдності чи суперечливості вимог до-неї, кола сімейних інтересів тощо. Особливе значення для розвитку особистості дитини мають наступні умови:
1. Батьківське тепло, взаємна повага в сім'ї, довіра до дитини. Моральний розвиток дитини можливий лише в сімейній атмосфері взаємної поваги і довіри Діти, які емоційно залежать від батьків і відчувають до них велику прихильність, виростають більш совісними в порівнянні з тими, хто не знав таких відносин. Довірливі, щиросердечні стосунки сприяють тому, що діти поважають батьків, захоплюються ними і прагнуть бути схожими на них, що в кінцевому рахунку формує в них позитивні моральні якості. Діти, які відчувають турботу, любов і довіру батьків, вчаться так само ставитися до інших. Підлітки, які живуть в атмосфері ворожості і нерозуміння, хоча й бояться своїх батьків, але переймають їхні негативні риси.
2. Частота и інтенсивність стчкування батьків з дітьми. Те, в якій мірі дитина ідентифікує себе з одним із батьків, залежить від частоти, інтенсивності і близькості їхнього спілкування. Для сина, що проводить більше часу і батьком, вплив останнього буде вирішальним. Аналогічно, дівчинка, якій бпижче товариство матері, скоріше ідентифікує себе саме з нею Завдяки частому й інтенсивному спілкуванню з батьками (особливо якщо воно демократичне) дитина переймає і засвоює батьківські цінності та норми. Однобічний авторитарний вплив батьків веде до більш слабких емоційних зв'язків з дітьми і знижує ефективність виховання.
3. Сімейна дисципліна, методи виховання, які використовуються батьками
Сімейна дисципліна впливає на моральний розвиток дітей, коли проводиться в життя не хаотично, а послідовно; коли підтримується за допомогою довірливого спілкування і переконування, а не зовнішнього контролю; коли між дітьми і батьками складаються демократичні стосунки, а не процвітає вседозволеність чи деспотизм
Одним з найважливіших аспектів дисципліни є послідовність дій батьків та їхня взаємна узгодженість Непослідовність вимог створює в сім'ї нестабільну, нервову обстановку, що, природно, не сприяє моральному розвитку дітей, а іноді призводить до їх ворожості і навіть протиправних вчинків.
Батьки, які надають перевагу методу переконування і порадам, справляють більш позитивний вплив, ніж ті, хто суворо контролює дітей. Використовуючи методи, спрямовані на розуміння і внутрішнє прийняття певних цінностей, батьки домагаються їх засвоєння дітьми. Пояснення і заохочення з метою направити чи виправити поведінку дитини сприяють моральному розвитку, у той час як фізичні покарання і постійні дорікання призводять нерідко до антисоціальної поведінки і правопорушень.
Батьки, що покладаються на каральні методи, не досягають справжньої мети: формування у дітей совісності, уміння плідно спілкуватися і взаємодіяти з навколишніми. Жорстокі покарання, особливо на тлі негативних у цілому відносин, ведуть до того, що дитина виростає черствою, байдужою, недисциплінованою. Замість того щоб виховати чуйність, такі методи послаблюють чутливість, діти звикають боятися і ненавидіти, вони не хочуть піклуватися про інших, не прагнуть заслужити схвалення. Підлітка можна змусити підкоритися, але як тільки загроза покарання ззовні зникає, його поведінка стає потенційно антисоціальною.
Зайва поблажливість з боку батьків також веде до відставання в соціалізації і моральному розвитку дитини, оскільки дітям не допомагають учитися контролювати себе При відсутності зовнішнього регулювання дитина залишається мов би поза мораллю Дітям необхідне батьківське керівництво. Без нього вони можуть вирости "зіпсованими" і швидше за все будуть зазнавати репресій з боку ровесників за відсутність поваги до інших людей, самоконтролю, витримки, внутрішнього стрижня.
4. Приклад батьків.
Важливо, щоб батьки самі були моральними людьми, якщо вони прагнуть прищепити своїм дітям моральні норми і цінності. Багаторічні дослідження дорослих, які у підлітковому віці були засуджені за антигромадську поведінку, свідчать, що в період становлення на них найсильніше вплинула антисоціальна поведінка батьків.
На жаль, є родини, де складаються несприятливі умови для виховання дитини. До них належать сім'ї, уражені алкоголізмом, з аморальною поведінкою батьків, низьким культурним та освітнім рівнем, поганими житловими умовами та недостатнім матеріальним забезпеченням, конфліктністю у взаєминах між членами родини. До неблагополучних зараховують і зовні благополучні родини, у яких систематично припускаються серйозних помилок в сімейному вихованні внаслідок несприятливих взаємин між членами родини, педагогічної неосвіченості, низького рівня педагогічної культури. Діти з таких сімей, незважаючи на матеріальний "достаток, виростають озлобленими, замкненими, з порушеною вольовою активністю.
У деяких сім'ях батьки цікавляться лише успішністю дітей у школі. Питання морального виховання, поведінки дітей, взаємин із товаришами, статусу їхньої дитини в класному колективі таких батьків не хвилюють.
Ні про які контакти у стосунках батьків і дітей не може бути і мови у сім'ях, де переважає надмірна суворість у ставленні до дитини, застосовуються антипедагогічні засоби впливу. Деякі батьки не враховують вікових та індивідуальних особливостей дітей, їхніх інтересів, здібностей. Особливо гостро це відчувається, коли діти переходять у підлітковий вік. У таких родинах дитина почуває себе чужою, страждає від браку взаєморозуміння з батьками.
Найбільш поширеними помилками сімейного виховання є невміння батьків знаходити адекватні вікові дитини прийоми і методи виховання, неузгодженість виховного впливу дорослих членів сім'ї, а також впливу сім'ї і школи, вчителя. Ці помилки часто не усвідомлюються батьками, і тому виправлення їх вимагає від класного керівника високої професійної майстерності, такту і терпіння.
 
Форми співробітництва школи і сім'ї у вихованні дітей
 
Досягнення єдності педагогічних вимог сім'ї та школи покладено на педагогічний колектив. Для цього використовуються різноманітні форми співробітництва: індивідуальні, групові, колективні.
Індивідуальні форми роботи дозволяють встановити особистий контакт вчителя з усіма батьками, з'ясувати сутність педагогічної позиції сім'ї, тактовно допомогти батькам зрозуміти і виправити помилки, якщо вони є, або використати, зробити надбанням усіх кращий досвід сімейного виховання, або вжити рішучих заходів щодо оздоровлення виховної ситуації в сім'ї.
Найбільш поширеними формами індивідуальної роботи з батьками є бесіди і консультації в школі або при відвідуванні учителем сім'ї учня. Класний керівник проводить і групову роботу. До групи підбираються батьки зі схожих родин. Зокрема, це можуть бути неповні сім'ї, сім'ї, де батькам бракує певних педагогічних знань, родини із стійкими сімейними конфліктами, сім'ї, батьки в яких дуже суворі й надмірно вимогливі, або такі, де немає єдиних вимог з боку батька й матері, тощо. З такими родинами розробляється конкретна програма ліквідації прорахунків у вихованні.
Велику роль у розв'язанні спільних завдань навчання і виховання відіграють батьківські комітети школи і класу. Обирають їх на відповідних батьківських зборах, і працюють вони у тісному контакті з класними керівниками.
Класні і загальні батьківські збори є основною формою колективної роботи з батьками. Добре підготовлені і проведені батьківські збори сприяють створенню єдиного колективу педагогів і батьків, мобілізації його на розв'язання конкретних проблем життя і виховання дітей у сім'ї.
Величезна роль у вирішенні цих завдань належить батьківським комітетам школи і класу. Вони обираються на відповідних батьківських зборах і працюють у тісному контакті з класними керівниками. До шкільного батьківського комітету обираються представники батьківських колективів усіх класів. Голова цього комітету входить до складу педагогічної ради школи.
Корисно запрошувати батьків на уроки, залучати їх до підготовки і проведення ранків, політінформацій, виховних годин тощо. Все це сприяє кращому взаєморозумінню між вчителями і батьками, дітьми і дорослими, формує єдину спільну шкільно-сімейну систему впливу на дитину.
Виконання батьками громадських доручень з виховання дітей у школі або за місцем проживання - найбільш перспективна форма підвищення педагогічної культури батьків, озброєння їх педагогічними знаннями і досвідом. Саме така допомога школі особливо цінується дітьми і підлітками, сприяє зближенню учня з батьками і на цій основі - успішному розв'язанню багатьох складних питань виховання. Класному керівникові необхідно знати можливості і бажання батьків у цьому плані і повсякчас заохочувати їх до громадської роботи з дітьми і підлітками. Дуже добре, якщо постійне педагогічне доручення батька чи матері узгоджується і враховується за місцем їхньої роботи.
Громадська виховна робота з дітьми неминуче розширює коло особистих інтересів батьків, надає життю сім'ї яскраво вираженої суспільної спрямованості. До такої роботи бажано залучити всіх батьків.
Крім названих форм взаємодії педагогічного і батьківського колективів, у школах широко практикуються конференції з обміну досвідом сімейного виховання, дні відкритих дверей, усні журнали, вечори запитань та відповідей, відкриті уроки для батьків.
Провідною формою організації педагогічної освіти батьків є народні університети, які діють при школах, клубах і Будинках культури, підприємствах. Завдання їх полягає в тому, щоб дати слухачам систематичні педагогічні і загальнонаукові знання. Поряд з університетами широко розповсюджені педагогічні лекторії, школи молодих батьків, наставників тощо. До читання лекцій запрошуються вчені, педагоги і психологи, керівники шкіл, кращі вчителі, медичні працівники, юристи, громадські діячі. Широко запроваджуються активні форми навчання, зокрема, розв'язання педагогічних задач, ситуацій, диспути, обмін досвідом сімейного виховання.
У школах або в трудових колективах створюються консультпункти, де батьки можуть одержати кваліфіковану консультацію з питань, які їх хвилюють.
Поширені й такі форми як педагогічні семінари для батьківського активу, гуртки з вивчення окремих проблем педагогіки та дитячої психології, школи матерів, тематичні батьківські збори, вечори запитань і відповідей, педагогічні вечори для молодих батьків і матерів, батьківські конференції (шкільні, міжшкільні, районні, міські), педагогічні читання для батьків, обговорення статей на актуальні теми сімейного і суспільного виховання, опублікованих у періодичній пресі, передачі по радіо і телебаченню.
Застосовуючи різні форми і засоби педагогічної' пропаганди, необхідно знайомити батьків з новою літературою, присвяченою проблемам сімейної педагогіки, залучати батьків до обміну кращим досвідом виховної роботи, демонструвати кінофільми на педагогічні теми, влаштовувати виставки учнівських робіт, тематичні виставки-консультації ("Одяг дітей різного віку", "Що читати дітям" та ін).
Всі згадані форми потрібні для активізації педагогічного всеобучу, мета якого - подолати педагогічну та психологічну неграмотність значної частини батьків, сприяти виробленню умінь та навичок сімейного виховання.
 
Підручники Харламов М.В. Педагогика. –М.
СОВМЕСТНАЯ ВОСПИТАТЕЛЬНАЯ РАБОТА ШКОЛЫ, СЕМЬИ И ОБЩЕСТВЕННОСТИ
1. Сочетание общественного и семейного воспитания как важная предпосылка повышения его эффективности.
2. Социально-экономические факторы повышения роли школы в организации воспитательной работы семьи и общественности.
3. Основные вопросы совместной работы, семьи и школы по воспитанию учащихся.
4. Организационно-педагогическая работа школы с родителями. Органы родительской общественности в школе.
5. Педагогическое просвещение родителей.
6. Индивидуальная работа школы с родителями учащихся.
7. Привлечение родителей к оказанию помощи школе в проведении внеклассной учебно-воспитательной работы.
1. Сочетание общественного и семейного воспитания как важная предпосылка повышения его эффективности. При рассмотрении в предыдущих главах вопросов обучения и воспитания неоднократно подчеркивалось положение о необходимости совместных усилий школы, и семьи по воспитанию учащихся. В частности, при раскрытии сущности и закономерностей воспитания речь шла о том, что его успех во многом зависит от единства и согласованности воспитательного влияния семьи и школы.
Не меньшее значение имеет данное положение, если рассматривать его с более широких социальных позиций. Воспитание детей — конституционная обязанность родителей. Они призваны всемерно укреплять авторитет школы и учителя, воспитывать детей в духе уважения и любви к труду, подготавливать их к общественно полезной деятельности, приучать к дисциплине, заботиться об их физическом развитии и укреплении здоровья, стимулировать к учению и осознанному выбору профессии. Естественно, что школа должна использовать эту помощь со стороны семьи.
Школа не может не считаться также с тем, что влияние семьи на развитие и формирование детей во многом связано с эффектом раннего воспитания. Многие педаго ги и психологи отмечали, что основы, личностного разви тия человека закладываются в раннем детстве, до пя тилетнего возраста. Вместе с тем влияние родителей и семьи продолжается и в годы последующего формирования человека, что также не может не учитываться в процессе школьного воспитания.
Значение воспитательной деятельности семьи оказывает большое влияние на ее собственное укрепление. Дети цементируют семью, вносят в нее дух согласия и здорового сплочения. Отсюда следует, что чем лучше семья воспитывает детей, тем более успешно происходит их личностное развитие, тем больше радости приносят они родителям и способствуют поддержанию здоровых отношений между ними, что в свою очередь укрепляет их воспитательный потенциал.
Не стоит в стороне от воспитания детей и общественность — коллективы промышленных предприятий и государственных учреждений. Они содействуют проведению разнообразной внешкольной воспитательной работы с детьми, организуют шефство над школами, оказывают влияние на родителей, побуждая их к улучшению воспитания детей в семье.
Учитывая большую роль согласованной воспитатель ной работы школы, семьи и общественности, эту работу необходимо умело координировать и направлять. Справиться с данной задачей в состоянии только школа. Но с чем же связана роль школы в координации воспитательной деятельности семьи и общественности?
2. Социально-экономические факторы повышения роли школы в организации воспитательной работы семьи и общественности. Повышение роли школы в воспитании подрастающих поколений и ее влияние на воспитательную работу семьи теснейшим образом связано с теми социальными и производственно-экономическими сдвигами, которые происходят в развитии современного общества. Укажем на важнейшие из них.
Интенсивное развитие науки и техники и совершенствование всех отраслей производства повлекли за собой необходимость введения всеобщего среднего образования и повышения научного уровня образовательно-воспитательной работы.
Школа, таким образом, стала выполнять основные функции в общеобразовательной подготовке и всестороннем развитии молодежи.
Школа располагает квалифицированными кадрами педагогов и строит учебно-воспитательную работу на научно-педагогической основе.
Учитывая то, что в ряде случаев родители не обладают необходимыми знаниями в области педагогики и психологии, учителя призваны оказывать им надлежащую научно-методическую помощь, способствовать повышению культуры семейного воспитания Еще П П Блонский отмечал, что нельзя воспитывать детей, не воспитывая их родителей
Наконец, необходимость влияния школы на воспитание учащихся в семье обусловливается тем обстоятельством, что почти все родители вовлечены в общественное производство, многие из них занимаются самообразованием, повышением своей квалификации, активно участвуют в деятельности общественных и культурно-массовых организаций. Все это так или иначе сказывается на их воспитательной работе и, в частности, ослабляет традиционные контакты между родителями и детьми. По данным социологических исследований, с 1929 года свободное от работы время трудящихся увеличилось у нас в три раза, но это не повлекло за собой пропорционального увеличения времени домашнего общения родителей с детьми.
3. Основные вопросы совместной работы семьи и школы по воспитанию учащихся. Объединяя педагогические усилия, учителя и родители должны хорошо знать те проблемы, над решением которых им следует работать совместно. Круг этих проблем довольно широкий и с некоторой долей условности их можно разделить на три основные группы.
К первой группе следует отнести те проблемы, которые связаны с целями и содержанием образовательно-воспитательной работы школы и семьи.
Вторую группу составляют проблемы методики стимулирования учащихся в семье к работе над своим личностным развитием и формированием.
К третьей группе относятся проблемы учета возрастных и индивидуальных особенностей учащихся в процессе семейного воспитания.
В чем же заключается сущность этих проблем и какой должна быть совместная работа школы и семьи по их решению?
Как уже отмечалось, одной из существенных сторон совместной деятельности семьи и школы является единый подход к реализации целевых установок и повышению содержательности образовательно-воспитательной работы с учащимися. Семья должна помогать школе готовить образованных и инициативных граждан нашей страны, формировать у них принципиальность и прогрессивные убеждения. Контакты между семьей и школой в этом направлении должны охватывать следующие вопросы.
Весьма важно, чтобы родители хорошо осознавали целевые установки воспитания, в основе которого лежит необходимость гражданско-патриотического формирования личности, и не просто обращали внимание на учебную работу детей, но и проявляли повседневную заботу об их трудовой и технической подготовке, физическом, нравственном и эстетическом воспитании. Не секрет, что некоторые родители основные усилия сосредоточивают лишь на повышении успеваемости детей и не придают должного значения другим сторонам их развития.
Воспитание предполагает развитие и формирование творческих склонностей и способностей учащихся. Поддерживая связи с семьей, учителя имеют возможность глубже изучать интересы и увлечения детей и способствовать их развитию. В то же время школа нуждается в том, чтобы родители поощряли творческие занятия детей, с пониманием относились к их участию в работе кружков по интересам, технического моделирования, помогали им в создании домашних рабочих уголков и т.д.
Особенно большую роль в решении этой проблемы играет влияние матерей, и их усилия в данном направлении необходимо всячески поддерживать. Английский историк-социолог XIX века Томас Бокль писал: "Поразительный факт, что у большинства замечательных людей были замечательные матери, что они гораздо больше приобрели от матерей, чем от отцов."
Большое значение имеют проблемы побуждения активности учащихся к работе над своим личностным развитием. Практика показывает, что наиболее интенсивно развиваются те учащиеся, родители которых умеют поддерживать в семье благоприятный психологический микроклимат и служат примером трудолюбия, доброжелательности и высокой общественной деятельности. Л.Н.Толстой в дневниковых записях отмечал: "Воспитание представляется сложным и трудным только до тех пор, пока мы хотим, не воспитывая себя, воспитывать своих детей Я не знаю ни одного действия воспитания детей, которое не включало бы воспитания себя два правила дал бы я для воспитания: самому не только жить хорошо, но и работать над собой, постоянно совершенствуясь, и ничего не скрывать из своей жизни от детей."
Если родители пользуются у детей авторитетом, показывают им пример нравственной культуры и постоянной работы над собой, в таких случаях их слова и дела имеют большой вес и побуждают учащихся к добросовестному выполнению своих школьных обязанностей. Те же школьники, в семьях которых нет согласия между родителями и царит обстановка недоброжелательности и нервозности, часто приходят в школу с плохим настроением, с трудом сосредоточиваются на восприятии изучаемого материала, не имеют нормальных условий для домашней учебы.
Задача родителей — развивать у учащихся здоровые духовные потребности и интересы. В этом смысле большое значение имеет нравственная атмосфера, которая складывается в семье. Если у родителей превалируют "вещные интересы" и заботы о поисках материальных выгод, если личный расчет заслоняет гражданский долг и чувства, это весьма отрицательно сказывается на воспитании детей. Вот почему школе следует проводить работу по обогащению духовных потребностей родителей, знакомить их с вопросами развития искусства и литературы, науки и техники и направлять их внимание на всемерное развитие здоровых духовных потребностей учащихся, побуждать к овладению знаниями, к чтению, приобщать к искусству и художественному творчеству.
Высокий эффект в семейном воспитании дает умелое использование принципа требовательности в сочетании с уважением и гуманным отношением к детям. Как уже отмечалось в главах о детском коллективе и методах воспитания, требовательность не имеет ничего общего с окриками родителей и постоянным понуждением детей к тем или иным формам поведения. Главное в ней — установить рациональный порядок жизни и поведения детей, разумные формы их взаимоотношений с другими членами семьи. Нужно, например, детям разъяснять, когда они должны утром вставать, каким должен быть режим их работы и отдыха, в каком порядке они должны содержать свои вещи и рабочее место, как относиться к родителям и другим членам семьи и путем побуждения (просьб, напоминаний, указаний на допускаемые недостатки, одобрения хороших поступков и т.д.) к соблюдению этих требований формировать соответствующие привычки поведения. Если же дети не знают своих обязанностей в семье и не приучены к их выполнению, родителям то и дело приходится понуждать их к той или иной работе, что нередко порождает сопротивление и конфликты.
Требования должны сочетаться с проявлением уважительного отношения к детям. Окрики и различного рода угрозы плохо действуют на детей, травмируют их психику и нередко приводят к неврозам. Задача щколы — ориентировать родителей на ласковое и внимательное отношение к детям, учитывать их запросы и интересы, связанные с чтением книг, посещением кинотеатров, а также с участием в художественно-эстетических и спортивно-оздоровительных мероприятиях.
Действенным стимулирующим фактором личностного развития учащихся является создание трудовой атмосферы в семье. Семья должна быть организована по типу трудового коллектива, в котором дети вносят свой посильный вклад в создание материального благополучия и умеют соизмерять свои потребности с материальным достатком. А.С.Макаренко насчитывал, как уже отмечалось, более 20 видов труда детей в семье. Дети могут убирать свою постель, содержать в порядке свой стол и рабочий уголок, чистить обувь и одежду, ухаживать за цветами, складывать в определенном месте получаемые газеты и журналы, ухаживать за младшими братьями и сестрами, помогать родителям в уборке квартиры, приготовлении пищи и т.д. Лучшим средством стимулирования детей к труду в семье Макаренко считал умение родителей ставить трудовые задачи, давать трудовые поручения, а также совместно выполнять намеченную работу. Вместе с тем родителям необходимо помнить, что в народе всегда стремились приохотить, а не принуждать детей к труду. Неумение некоторых родителей стимулировать и расширять сферу применения сил детей в практических делах (особенно это относится к подросткам и старшим школьникам) приводит к тому, что они не приучаются ценить труд и формируют у себя иждивенческие настроения.
Немаловажную роль в побуждении учащихся к выработке и совершенствованию своих личностных качеств играет контроль семьи за их поведением. Родительский контроль помогает учащимся более ответственно относиться к выполнению своих обязанностей и преодолевать влияние отрицательных соблазнов. Родителям нужно следить за выполнением учащимися режима дня, знать, с кем они дружат, где проводят свой досуг, побуждать к аккуратному выполнению школьных заданий.
Наконец, много сложных вопросов включает проблема учета возрастных и индивидуальных особенностей учащихся в процессе совместной работы семьи и школы. К сожалению, далеко не все родители с пониманием относятся к тем изменениям, которые накладывает возраст и индивидуальные черты характера на поведение детей и их работу. Так, иногда в семье не учитывают того, что подростки уже тяготятся излишней родительской опекой и стремятся к проявлению самостоятельности, что происходящие в их организме физиологические процессы периодически сопровождаются повышением нервозности и раздражительности. Бывает и так, что в отдельных семьях не в меру удовлетворяют все запросы учащихся в отношении к сверхмодной одежде, ограждают их от участия в труде, что формирует у них потребительское отношение к жизни.
Серьезные вопросы встают перед родителями в деле учета индивидуальных особенностей и интересов детей. Не все родители бережно относятся к склонностям учащихся, когда речь идет о кружковых занятиях, литературных увлечениях и участии в спортивно-массовой работе, проводимой школой. В отдельных семьях не создают условий для трудовых занятий детей, не поощряют их стремления к практической деятельности в сфере материального производства. Между тем правильный подход родителей к этим вопросам создает хорошую основу для интенсивного развития и воспитания учащихся как в семье, так и в школе.
Какой же должна быть помощь школы семье в решении этих проблем?
Основными формами этой помощи являются: организационно-педагогическая работа с родителями, осуществление их педагогического просвещения и проведение систематической индивидуальной работы по улучшению обучения и воспитания учащихся. Рассмотрим содержание и формы этой работы.
4. Организационно-педагогическая работа школы с родителями. Органы родительской общественности в школе. Свое влияние на воспитание учащихся в семье школа осуществляет через разнообразные формы организационно-педагогической работы с родителями. Одной из таких важных форм являются родительские собрания и конференции. Они проводятся как в общешкольном масштабе, так и по отдельным классам.
На общешкольных родительских собраниях или конференциях обсуждаются наиболее актуальные проблемы совершенствования учебно-воспитательной работы семьи и школы, а также текущие вопросы обучения и воспитания учащихся. Так, родительские собрания посвящаются обсуждению задач и мероприятий по повышению качества знаний учащихся, улучшению трудового воспитания и профессиональной ориентации школьников и др. Нередко на общешкольных родительских собраниях ставятся научно-педагогические вопросы воспитательной работы в семье, например: о роли авторитета родителей в воспитании, об акселерации развития учащихся и ее влиянии на воспитание и т.д. Общешкольные родительские собрания проводятся обычно два-три раза в год.
Более оперативной формой организационно-педагогической работы с семьей являются собрания родителей учащихся отдельных классов. На них классными руководителями делаются сообщения о состоянии успеваемости и дисциплины учащихся, обсуждается информация родителей об опыте воспитательной работы с детьми, а также решаются вопросы, связанные с улучшением учебной работы и поведения отдельных школьников. Особенно важны такие собрания для установления единой линии в воспитательной работе семьи и школы. Речь идет о том, что, когда классный руководитель выдвигает перед классом ту или иную воспитательную задачу, ему необходимо привлечь к ее решению также родителей. Например, у учащихся не ладится дело с соблюдением режима дня или налаживанием доброжелательных отношений в классе. Классный руководитель, естественно, ставит перед учащимися соответствующую задачу и разрабатывает систему воспитательных мероприятий по ее решению. С этой целью созывается специальное родительское собрание класса, на котором классный руководитель знакомит родителей с поставленной перед учащимися задачей и договаривается с ними о той конкретной помощи, которой он ждет от них. В частности, родители должны хорошо знать режим труда и отдыха детей, создавать условия и осуществлять контроль за его соблюдением. Если родители будут знать, какие воспитательные проблемы решаются в классе или школе, и хорошо представлять себе, какая конкретная помощь требуется от них, они будут работать в одном направлении с учителями.
Родительские собрания иной раз полезно проводить вместе с учащимися. В таких случаях создается особая психологическая атмосфера, повышающая ответственность как детей, так и родителей за решение поставленной задачи. Вообще следует подчеркнуть, что влияние школы на воспитательную деятельность семьи во мно гом зависит от того, в какой мере школа ставит перед родителями конкретные воспитательные задачи и дает методические советы и рекомендации по их решению. К сожалению, далеко не во всех школах это делается.
В системе организационно-педагогической работы школы с семьей большое место занимает деятельность родительских комитетов — общешкольного и классных.
Родительские комитеты оказывают помощь школе в решении довольно широкого круга вопросов. Они способствуют установлению связей родителей со школой, организуют их педагогическое просвещение, участвуют в расширении материальной базы для трудового и технического обучения, профессиональной ориентации школьников. Они также организуют обмен опытом семейного воспитания, популяризуют педагогическую литературу среди родителей, вместе с руководством школы проводят родительские собрания.
Организационно-педагогическая работа школы включает в себя также поддержание контактов с домоуправлениями по месту жительства учащихся, с промышленными и сельскохозяйственными предприятиями, где работают родители, и созданными в них комиссиями содействия семье и школе.
5. Педагогическое просвещение родителей. Действенным средством оказания помощи семье в воспитании детей является организация педагогического просвещения роди телей, так как многие беды семейного воспитания обусловливаются незнанием элементарных педагогических истин работы с детьми. Например, ребенок начинает резвиться: беспорядочно бегает, кричит, разбрасывает домашние вещи... Мать или отец, повышая голос, требуют, чтобы он прекратил излишнюю резвость. Но ребенок продолжает свое. Для него это — игра, деятельность, удов летворение потребности в движении. Снова следуют окрики и требование успокоиться. Если же это не помогает, родители переходят к угрозам, берутся за ремень, стремясь воздействовать страхом. Но страх делает ребенка безвольным, подавляя его деятельность и лучшие наклонности.
Знание педагогики подсказало бы родителям, что в данном случае нужно прибегать не к угрозам и страху, а переключить ребенка на другой, более спокойный вид деятельности. К сожалению, подобных примеров, когда в семье ощущается педагогическая беспомощность, встречается немало. Вот почему оказание помощи родителям в этом отношении — важная задача школы, учителей.
В последние годы сложился так называемый родительский всеобуч, основной целью которого является проведение научно-методической работы и который охватывает разнообразные формы популяризации психолого-педагогических знаний среди родителей. Широкое распространение, например, получили "школы молодой матери", в которых основами педагогических знаний овладевают женщины, готовящиеся стать матерями или имеющие маленьких детей. Они изучают вопросы физического раавития и санитарно-гигиенического ухода за детьми, овладевают методикой развития их речи, выработки навыков и привычек поведения и т.д.
Педагогическое просвещение осуществляется также на промышленных предприятиях, в колхозах и совхозах, по месту работы родителей. Для рабочих, служащих и колхозников читаются лекции, делаются доклады по важнейшим вопросам воспитания детей, проводятся научно-педагогические конференции, оформляются стенды и специальные уголки, посвященные проблемам работы с детьми. Активное участие в этой работе принимают учителя школ, классные руководители и организаторы внеклассной и внешкольной работы с учащимися.
6. Индивидуальная работа школы с родителями учащихся. Существенным фактором влияния школы на семейное воспитание является индивидуальная работа с родителями. Она охватывает различные стороны учебных занятий учащихся, их нравственное формирование, организацию трудовой деятельности и профессиональную ориентацию.
В индивидуальной работе с родителями в первую очередь следует указать на создание необходимых домашних условий для учебных занятий и трудовой деятельности школьников, а также осуществление контроля в семье за их поведением и соблюдением режима дня. Некоторые родители не уделяют этим вопросам должного внимания, что отрицательно сказывается на успеваемости и нравственном развитии учащихся. В отдельных семьях родители не заботятся об организации досуга детей и воспитании у них здоровых духовных потребностей. В частности, обнаруживается, что некоторые учащиеся мало читают, не проявляют интереса к музыке и изобразительному искусству и слишком много времени проводят у телевизора. В ряде случаев родители без должного внимания относятся к удовлетворению запросов учащихся в области технического творчества, не помогают им в создании "рабочих уголков". Не изжиты также факты, когда некоторые родители стремятся снять с себя ответственность за воспитание детей даже тогда, когда отдельные учащиеся совершают серьезные шалости в школе, не выполняют домашних заданий и т.д., и полностью переложить ее на учителей. Все это, естественно, требует соответствующей индивидуальной работы с родителями.
Формы этой работы и ее влияние на родителей чаще всего требуют принятия соответствующих мер со стороны семьи и школы по улучшению воспитания учащихся. В этих случаях учителя совместно с родителями анализируют причины недостатков в учебе и поведении школьников и намечают пути их преодоления. Если, например, ученик часто не выполняет домашних заданий и не учит уроков, а в семье никто не следит за их выполнением, учителя договариваются с родителями об усилении контроля за домашним учением школьника. Такие же приемы работы с семьей используются школой и тогда, когда учащиеся тратят слишком много времени на просмотр телевизионных программ или нуждаются в контроле за поведением в свободное время и т.д.
Индивидуальная работа зачастую носит характер педагогических консультаций родителей и дачи им практических советов по улучшению семейного воспитания. Например, отдельные учащиеся отличаются повышенной нервозностью или упрямством. Не все родители достаточно компетентны в подходе к таким детям и нуждаются в квалифицированной помощи педагогов.
Очень важной является индивидуальная работа с родителями учащихся, которые проявляют интерес и способности к изучению отдельных учебных предметов или особую одаренность в области искусства. Контакты школы с родителями таких учащихся выражаются в том, чтобы родители, заботясь о развитии творческих задатков детей и создавая для этого необходимые условия, обращали внимание на вовлечение их в другие виды деятельности, и в особенности в общественно полезную работу. Все это будет содействовать их правильному нравственному формированию.
Оказывая индивидуальную помощь и влияя на родителей в целях улучшения семейного воспитания, учителям следует проявлять необходимый педагогический такт.
Особенно критической оценки заслуживает такой метод, когда учителя жалуются родителям на тех детей, которые "плохо ведут" себя в школе. Такие жалобы, как правило, не дают положительного эффекта, а иногда приносят и прямой вред. На это, в частности, указывал еще А.С.Макаренко: "Вы прекрасно понимаете,что обычно вызывают родителей и говорят "Ваш мальчик не учится и плохо себя ведет Примите какие нибудь меры Поговорите Боже сохрани - не бейте" - "Хорошо, до свидания."
Каждый понимает, в чем дело иной родитель после такого разговора прямо берется за ремень, а другой про сто ничего не делает, и все идет по прежнему А.С.Макаренко придерживался мнения, что школа должна воздействовать на улучшение семейного воспи тания через учащихся. Он говорил: "Что же касается школы и семьи, я никогда не вызывал родителей Я педагог и считал, что если дети у меня воспитываются, я квалифицированный воспитатель, так я детей заставлю вносить положительное влияние в семью."
Попробуйте стать на эту точку зрения, и вы увидите, как будет легко, когда вы научите детей чувствовать ответственность за семью Нужно детей в школе так воспитывать, чтобы они вносили в семью какую то дополнительную здоровую струю не то, чтобы перевоспитывали семью, а чтобы они шли в семью как представители государственной школы и несли эти идеи в жизнь.
Идея A.C.Макаренко о влиянии на семью через учащихся заслуживает серьезного внимания. Автор этих строк, работая в школе, не раз убеждался в ее плодотворности. Когда мы, например, занимались проблемой развития читательских интересов учащихся и рекомендовали им создавать домашние библиотечки, мы оказывали необходимое влияние на родителей, и те включались в эту работу. То же самое относится к трудовой деятельности учащихся в семье, к соблюдению режима дня и т.д. Когда эти задачи мы ставили перед учащимися и проводили с ними соответ ствующую работу, это оказывало положительное влияние также на воспитательную деятельность родителей. К сожалению, положение о влиянии на воспитательную работу семьи через учащихся пока еще не получило глубокого освещения в педагогике и слабо используется в школе.
[Макаренко А С Соч Т.5 С.457-458 2 Там же: Т.4 С.480-481]
7. Привлечение родителей к оказанию помощи школе в проведении внеклассной учебно-воспитательной работы. Одной из форм связи школы с семьей является организация помощи родителей в проведении внеклассной учебно-воспитательной работы с учащимися. Среди родителей есть специалисты в различных областях науки и техники, работники искусства, ветераны труда и др. Их участие во внеклассной учебно-воспитательной работе с учащимися придает ей разнообразие и повышает ее содержательность.
Воспитательная деятельность родителей в школе осуществляется прежде всего в форме бесед с учащимися, проведения докладов и лекций.
Они посвящаются вопросам развития науки и техники, ознакомлению школьников с производственными успехами людей. Тематика этих выступлений включает в себя вопросы медицины, искусства, рассказы о жизни и творческой деятельности выдающихся людей и т.д.
Распространенной формой участия родителей во внеклассной работе школы является проведение экскурсий учащихся на промышленные предприятия и в научные учреждения, а также организация краеведческой работы.
С помощью родителей школы имеют возможность расширять содержание работы ученических кружков, а также факультативных занятий. Родители нередко руководят кружками "Умелые руки", авиамоделирования, технического творчества. Специалисты-инженеры и научные работники проводят факультативные занятия по химии, физике, математике и другим предметам.
Наконец, совместно с семьей и общественностью школа проводит профориентационную работу. Родители помогают учителям знакомить учащихся с особенностями различных профессий, участвуют в проведении встреч с производственниками, в создании витрин и стендов о людях различных видов труда.

 Форми й методи роботи вчителя з батьками учнів

Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є співробітництво школи і сім'ї, яке передбачає належний рівень педагогічної культури батьків. Саме цьому підпорядковані програми школи молодих батьків та педагогічної культури молодої сім'ї, які спираються на систему перевірених досвідом багатьох поколінь найважливіших сімейних цінностей (здоров'я, любов та взаємоповага членів сім'ї, матеріальне благополуччя і духовність). Ці програми ґрунтуються на особистісно-орієнтовному підході, найбільш коректному та ефективному в роботі з сім'єю, який враховує конкретні життєві та індивідуальні особливості. Відповідно орієнтовані й програми з етно- та родинної педагогіки.

Тісний взаємозв'язок школи та сім'ї може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до виховної роботи.
Педагогічна освіта батьків

Рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім'ях, в яких виросли вони, набутих знань, життєвого досвіду, здатності до саморозвитку. Майже завжди, на сучасному етапі особливо, у зв'язку з переходом до нового типу суспільства, утвердження нових суспільних, етичних цінностей, а також із процесами глобалізації, одним із свідчень якого є Інтернет, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому школа має дбати про постійний розвиток їх педагогічних знань, вдаючись до різних методів роботи, найпоширенішими серед яких є:

Педагогічний лекторій. Передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід.

Позакласний педагогічний всеобуч. Спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп, починаючи роботу з першого класу. Заняття проводять керівники школи.

Університет педагогічних знань. Передбачає більш серйозну підготовку з теорії виховання. Заняття відбуваються у формі лекцій та семінарів. Батьки беруть участь в обговоренні проблем.

Підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання. Учасники визначають найактуальнішу проблему сімейного виховання («Трудове виховання», «Найкоротший шлях до добра — через прекрасне» тощо), протягом року вивчають її. У виступах батьки підбивають підсумки теоретичних і практичних досліджень, діляться особистим досвідом.

День відчинених дверей. Головна мета — показати роботу школи, привернути увагу батьків до проблем виховання. Вимагає серйозної підготовки: оформлення школи, організації програми свята (концерту, зустрічей у класах, відвідання виставок, спортивних змагань тощо).

Класні батьківські збори. Традиційна форма роботи. Один з варіантів — формування проблемної тематики («Чи можна спізнитися з вихованням у дитини доброти, чуйності?» тощо). Проведенню зборів допомагає заздалегідь складений питальник («Пригадайте, які життєві труднощі загартовували Ваш характер, зміцнювали волю», «Охарактеризуйте стан Вашої дитини (мовлення, вчинки, почуття, настрій, результати дій), коли вона зустрілася зі справжньою трудністю», «Чи часто Ви спостерігаєте за дитиною під час подолання нею труднощів?», «Які труднощі найчастіше вдається подолати дитині, а які їй не під силу?» та ін.).

Відвідування батьків вдома. Це сприяє налагодженню контактів із сім'єю, з'ясуванню її загальної та педагогічної культури, умов життя учня, консультуванню щодо єдиних вимог до дитини, обговоренню відхилень в її поведінці, вжиттю необхідних заходів щодо їх запобігання, залученню батьків до участі в роботі школи тощо. Відвідувати батьків учнів можна, маючи запрошення від них або домовившись заздалегідь. Несподіваний прихід вчителя викликає ніяковість, збентеження батьків. Під час зустрічі педагог має підкреслити позитивне в дитині, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як усунути їх. Дуже важливо створити атмосферу довіри і доброзичливості.

Листування. Передбачає періодичне надсилання батькам листів про успіхи учня в навчанні, старанність, уважність та відповідальність за доручення. Можна повідомити про певні його труднощі, попросити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за хороше виховання дитини. Лист передають батькам через їх дитину, попередньо ознайомивши її із змістом. Найчастіше листування використовують, коли класний керівник не може зустрітися з батьками вдома або запросити їх до школи.

Консультації батькам. Передбачають надання конкретних рекомендацій, порад з актуальних для батьків питань.

Запрошення батьків до школи. Найчастіше це роблять для конфіденційної розмови про шкільні проблеми дитини (погана поведінка, неуспішність тощо). Під час бесіди важливо дотримуватися педагогічного такту, створити атмосферу довіри. Педагог висловлює свої міркування, відповідає на запитання батьків, надає корисні поради. Необхідно пам'ятати, що надмірне звертання уваги на недоліки учня викликає в батьків неприязнь, насторогу, навіть якщо учитель має рацію.

Тематичні вечори запитань і відповідей. Сприяють глибокому пізнанню методики сімейного виховання. На них запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів, психологів, соціальних працівників, фахівців, які опікуються проблемами виховання молоді.

Ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою. Передбачає відбір і надання рекомендацій щодо психолого-педагогічної, науково-популярної літератури для батьків відповідно до проблем, які є в учнів певного класу, чи в окремої дитини.

Для забезпечення форм і змісту співпраці школи і батьків використовують усні журнали; педагогічний десант (виступи педагогів на підприємствах). Ефективними є спільні тематичні заходи «дерево родоводу» — зустрічі поколінь; «у сімейному колі» (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями, психологами, юристами); «родинний міст» — зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання; «народна світлиця» — звернення до народних традицій у сімейному вихованні; «день добрих справ» — спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей; «дискусійний клуб» — обговорення проблемних питань виховання; «аукціон ідей сімейного виховання», «батьківський ринг», «дні довіри», «сімейні дні в класі» тощо.
Залучення батьків до виховної роботи

У виховному процесі школи, крім педагогів, беруть участь батьки, працюючи в класних та загальношкільних батьківських комітетах, виконуючи рекомендації, прохання вчителів.

Батьківський комітет класу. Створюють з метою демократизації управління виховним процесом, налагодження зворотного зв'язку сім'я — школа, для поточного коригування управлінських рішень, забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім'ї у вихованні та навчанні дітей. Діє відповідно з положенням про батьківські комітети загальноосвітніх шкіл. До роботи в ньому залучають найактивніших батьків, авторитетних людей з високою громадянською свідомістю, які виявляють інтерес до справ класу, школи. Їх обирають на батьківських зборах класу. На засіданні батьківського комітету обирають голову, відповідальних за окремі види роботи. Батьківський комітет працює у тісному контакті з класними керівниками.

Загальношкільний батьківський комітет. Обирають на загальношкільних батьківських зборах із представників батьківських комітетів класів. Тоді ж обирають голову батьківського комітету школи, створюють комісії: навчальну, культурно-масової роботи, господарську, трудового виховання і професійної орієнтації, педагогічної пропаганди. Комітет пропонує рішення, які потім обов'язково розглядаються адміністрацією школи. До сфери його діяльності входять піклування про групи подовженого дня, санітарний стан школи, допомога в ремонті школи, організація літнього відпочинку дітей, їх харчування та ін.

У роботі з батьківськими комітетами вчителі, адміністрація школи повинні виявляти тактовність, доброзичливе, уважне ставлення до їх пропозицій, своєчасно реагувати на них, розуміти, що їх діяльність сприяє спілкуванню, зближенню педагогів з батьками і на цій основі успішному вирішенню багатьох складних питань виховання.

Виконання батьками практичних рекомендацій, прохань. Сприяє підвищенню культури батьків, озброєнню їх педагогічними знаннями і досвідом. Налагодження контактів, спілкування батьків з дітьми, класним керівником у процесі виконання педагогічних рекомендацій сприяє зближенню дітей з батьками.

Адресовані батькам рекомендації, прохання найчастіше стосуються таких аспектів шкільного життя:

— проведення безпосередньої роботи з дітьми: індивідуальної (наставництво, шефство), групової (керівництво гуртком за інтересами);

— надання організаційної допомоги вчителю: наприклад, сприяння в проведенні екскурсій (надання транспорту, забезпечення путівками), організація зустрічей з цікавими людьми, комплектування класної бібліотеки, клубу аматорів книги тощо;

— участі у зміцненні матеріальної бази школи, вирішенні господарських питань (допомога в обладнанні кабінетів, виготовлення обладнання, приладів, ремонт школи тощо).

В організації такої роботи з батьками важливо знайти їх можливості (чим вони можуть допомогти школі), коректно висловити свої пропозиції у письмовій формі (найкраще це робити на класних батьківських зборах).
Взаємодія з батьками

Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, учитель повинен враховувати важливість таких чинників:

1. Запрошення батьків до співробітництва. Часто вчитель вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Намагаючись запобігти можливим запереченням з їх боку, він починає розмову в директивному тоні замість того, щоб зрозуміти їх почуття, виявивши стриманість, відкритість. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками — перший крок до співпраці з ними.

2. Дотримання позиції рівноправності. Об'єднання зусиль учителя та сім'ї школяра можливе за взаємного визнання ними рівноправності. Перший крок має зробити вчитель, оскільки до цього його зобов'язує професійний обов'язок.

3. Визнання важливості батьків у співпраці. Учитель повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини.

4. Вияв любові, захопленості їх дитиною. Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки вчитель виявляє розуміння дитини, симпатизує їй, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість учителя, більш охоче спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю.

5. Пошук нових форм співпраці. Учитель може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши їх тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.

Процес налагодження взаємодії з батьками ефективний за дотримання педагогом психолого-педагогічних правил та вимог. До них належать:

— використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі. Цінність їх полягає у розвитку почуття власної відповідальності, вимогливості, громадянського обов'язку як учителів, так і батьків;

— довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури й активності у вихованні. Психологічно батьки готові підтримати потреби школи. Навіть ті батьки, які не мають педагогічної підготовки й освіти, з розумінням і відповідальністю ставляться до виховання дітей;

— педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім'ї. Класний керівник — особа офіційна, але за специфікою своєї роботи може стати свідком стосунків, які приховуються від сторонніх. Якою б не здавалася йому сім'я, учитель повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім'ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини;

— життєстверджуючий, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості. Формування особистості дитини передбачає подолання труднощів, протиріч у її житті. Важливо, щоб це сприймалося як вияв закономірностей розвитку (нерівномірність, стрибкоподібний характер, причинно-наслідкова обумовленість, вибіркове ставлення дитини до виховних впливів), тоді складнощі, протиріччя, несподівані результати не викликатимуть розгубленості у педагога.