Святилища та кургани острова Хортиці - колиски Запорозької Січі

Протягом тисячоліть острів Хортиця сприймався людиною як сакральне місце, де можна відчути благодатний вплив вищих сил, духів далеких предків. Хортиця має свою особливу ауру, яка притягувала до себе наших пращурів для молитовних дій, для урочистого здійснення поховальних обрядів.



Із глибини століть на території Національного заповідника «Хортиця» збереглися різноманітні культові пам'ятки, стародавні монументальні скульптури, які розкривають дивовижний світогляд минулих поколінь.

За доби бронзи на Хортиці виникли святилища, які окрім культового призначення, використовувалися для здійснення астрономічних спостережень. Одне з таких святилищ знаходиться на висоті Брагарня, яка здіймається над Дніпром на 31 метр. Науковці та археологи називають його «Українським Стоунхеджем» і ця назва справедлива.

 

 

 

 



Пам’ятка досліджувалася протягом 1993-1999рр. За результатами досліджень виявлено складний кромлех (діаметр основного поля близько 5 м). З нього виходила друга дуговидна викладка. З цією ділянкою пов’язано, щонайменше, 4 менгіроподібні кромлехи. Камені та дві культові ями, в яких знайдено ліпний горщик (банкоподібний), ліпна курильниця на ніжках, крем’яне вістря на стрілу та ніж, вальки вохри. Під час робіт у 1998 р. виявлено кромлех з двома викладеними округлими закладками (жертовниками) та великими стелоподібними каменями. Діаметр центрального кромлеху близько 11-12 м по зовнішньому контуру. В північно-східному секторі кромлеха утворено прохід шириною 1,5 м, який поєднує досліджені об’єкти в єдиний великий комплекс. В кромлесі утворено дві округлі закладки діаметром 2,0 та 2,5 м. Найбільші камені стелоподібного вигляду знаходяться біля кам’яних закладок – жертовників. З територією святилища пов’язано 20 цілих та фрагментованих горщиків доби бронзи.

Основою, від якої почалося формування всієї кам’яної споруди, виступає великий кромлех. Він розташований у південно-західній частині споруди і займає найвищу точку висотки. До моменту розкопок місце кромлеха виглядало курганоподібним підвищенням, але пізніше з’ясувалося, що це було викликано особливостями мікрорельєфу та великою кількістю каміння, що затримувало ерозію даної ділянки.

Кромлех діаметром 12 м, викладений з середнього та крупного каміння в 5-7 рядків в 1-3 шари. В північно-східному секторі утворено прохід шириною близько 2 м, одна із сторін якого зафіксована масивною плитою. Практично в центрі кромлеху розташована округла закладка, викладена із каміння середнього та великого розміру. Над закладкою лежали дві великі брили (стели) із слідами штучної обробки.

В межах кромлеху в районі проходу виявлено кремнієве вістря на стрілу ямного типу, а під камінням кромлеху траплялися фрагменти кераміки ранньобронзового часу з грубими розчосами на внутрішній та зовнішній поверхні.

В південно-західний сектор кромлеху вписана велика кругла закладка діаметром 4 м, що викладена із щільно підігнаних каменів середнього розміру, викладених у два шари. Зверху закладку було посипано великою кількістю дрібних сколів діабазу, на окремих помітні сліди штучної обробки. Навкруги закладки лежало п’ять стеблоподібних каменів довжиною 1-1,2 м. Один із них старанно оброблений, мав у верхній частині штучне поглиблення – жертовник.

При розчистці каміння закладки та навкруги нього виявлено три розвали великих горщиків сабатинівського типу, прикрашених наліпним валиком, а також фрагменти ще восьми посудин.

Під закладкою зафіксоване вогнище овальної форми, обкладене камінням. Вогнище перекривало округлу яму, заповнення якої – гумусовий супісок. В середині вогнища знайдено ліпний горщик, прикрашений шнуровим орнаментом, в глину ж було домішано зерна пшениці та проса.

Загалом із цією закладкою можна пов’язати 16 зразків керамічного посуду, серед яких три біконічні чаші, три банки та одинадцять великих кухонних горщиків. Посуд представлений керамікою зрубно-сабатинівського часу, однак більше зрубних рис мають зразки, знайдені під закладкою, а над закладкою посуд мав сабатинівський вигляд.

В межах кромлеху було також виявлено мініатюрну бронзову підвіску у вигляді стилізованого зображення змії (датовано зрубним часом).

Ритуальне значення «південної» закладки не викликає сумнівів, а велика кількість знахідок, прив’язаних до «вівтаря», свідчить про його виняткове значення в межах всієї пам’ятки.

Другим, великим елементом комплексу є подвійний кромлех, що має вигляд двох накладених одне на одне кіл меншого та більшого розміру. Камені меншого кола викладено у один-два рядки. До південного сектору кромлеху вписана закладка з великих брил; по центру стояла невелика стела без слідів обробки. Більший кромлех викладено із каміння середнього розміру. Археологічний матеріал представлений великою кількістю дрібних фрагментів ліпного посуду доби бронзи, мініатюрним ножем з кременя, ліпною курильницею на чотирьох ніжках.

Можна зробити припущення, що спочатку було побудовано більший кромлех, а менше коло значно пізніше. Культовий характер споруди не викликає сумнівів.

В 1998 р. територія розкопів була спланована, а кам’яна споруда відтворена на рівні сучасної поверхні.

Неподалік від балки Великої Молодняги знайдено ще три святилища, викладені з каменю у вигляді яйця. Яйце – для прадавніх людей було символом зародження всього живого, символ продовження роду. Окрім цього, архаїчний образ світового яйця пов’язувався з весняними святами. І тому, традиційно, цей символ відігравав важливу роль у календарних ритуалах.

Перше святилище – викладено у формі змія, який оповив яйце. Друге – так зване «велике яйце» завдовжки 7 метрів. У середині цього святилища або у «жовтку» археологи під час його дослідження знайшли поховання людини. Науковці припускають, що похована людина була жерцем. У третьому чотирьохметровому «яйці» знаходилася унікальна глиняна чотирикутна посудина-жертовник.

Під час будівництва історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» археологами заповідника було виявлено ще декілька кромлехів та кам’яних закладок. Кам’яні закладки за матеріалами 2005р. (керівник робіт Ю.Я. Рассамакін) – являють унікальне скупчення кам’яних конструкцій у вигляді кромлеху діаметром 2,5 м з вертикально вкопаних плит, кромлехів 7 шт., діаметром від 1 до 3 м, викладених з валунів та кам’яних закладок. Згідно протоколу Науково-методичної ради НЗХ вирішено питання про консервацію та музеєфікацію на рівні давньої поверхні.

Наразі, всі ці святилища можна побачити під час екскурсії «Сила духів».
 

Скіфський стан на ХОРТИЦІ



На висоті 57 м над рівнем Дніпра, найвищу точку Хортиці, увінчує найбільший курган із тих, що збереглися на острові «Зорова могила». Ще декілька століть тому 80% острова займали степи, серед яких височили кургани. Відомий дослідник Хортиці Я.П.Новицький писав, що на початку ХХ століття на острові було 129 курганів. Стояли вони поодиноко, або ж цілими групами. За словами того ж Новицького, раніше тут існувало шість курганних груп. «Зорова Могила» відноситься до 5-ї.

Археологічні дослідження, які проводилися на цій місцевості, починаючи з часів Якова Новицького повідали, що кургани почали зводити у ІІІ тисячолітті до нашої ери, а поховання в них зафіксовані – від дати створення перших курганів і до середньовіччя.


Нажаль з 28 курганів, що височіли тут колись, збереглось усього три (загальна площа цієї курганної групи – 20,83 га).

У листопаді 2005р. розпочались роботи з відновлення історичного ландшафту, а саме з облаштування п’ятої курганної групи. До трьох «живих» курганів, що були очищені від дерев та чагарникової порослі, додали ще вісім, серед яких один досліджений і відновлений, два відновлені на місці зруйнованих, а решта – кургани-макети і святилище Арея.

Як вже повідомлялось, на території п’ятої курганної групи збереглось три кургани з 28-ми. Один із збережених курганів, в народі має назву “Потьомкінський”.

Після ліквідації у 1775 році Запорозької Січі Катерини ІІ подарувала острів Хортицю Григорію Олександровичу Потьомкіну. І, з притаманним йому розмахом, фаворит цариці задумав створити на Хортиці фруктовий сад, палац і розкішний парк, що не поступався паркам Петергофа. Але дуже швидко він охолов до цієї витівки і передав Хортицю державній казні “за так”. У 1790 році на острові поселилися німці-меноніти.

Другий уцілілий курган, дістав назву «Зорової могили», тобто, «Зорити», зирити (спостерігати за місцевістю) російською «обозревать».

Є припущення, що така назва виникла від того, що звідси можна було побачити степові простори, адже курган розташований на найвищий точці Хортиці, про що повідомляв геодезичний охоронний знак, встановлений у 1922 р. Він був найстарішим охоронним знаком в Україні. А зараз курган, з 10 жовтня 2006 р., увінчує скіфський воїн – точна копія стародавньої скульптури (УІ –У ст.. до н. е) знайденої біля села Нововасилівки на Миколаївщині. Скульптура дуже виразна, має при собі не лише відповідне озброєння, а й ознаки статі, як свідчення чоловічої сили і спроможності. Автор копії – запорізький скульптор Сергій Каніщев.




Цей курган ніколи не досліджували. Виходячи з розмірів кургану, а також того факту, що навколо нього було ще 27, це дає підстави припускати, що тут поховано якусь визначну особу.

Під час відновлення п’ятої курганної групи було вирішено створити музей під відкритим небом. Тут відвідувачі мають змогу побачити жорна - символ добробуту і плодючості, каток або гарман - пристрій для обмолоту зерна, ступи - для товчіння зерна, статуї, антропоморфні стели та багато іншого.

Цей комплекс буде в майбутньому частиною туристичного маршруту “Скіфський шлях” і простягатиметься від балки Наумової до плавневої частини острова.