«Бригантина» та Козацький човен XVIII ст.

 


На початку XVIII ст. В Придніпров’ї відбувалися драматичні події, які переросли в 1735 році в першу російсько-турецьку війну. В результаті цих та двох наступних війн Україна, яка входила на той час у склад Російської імперії, отримала до 1/3 нинішньої своєї території та вихід до Чорного моря. Згідно архівних джерел, Дніпровська флотилія, заснована наприкінці XVII ст., в розпалі війни (1736-1739рр.) повинна була забезпечити вихід до Чорного моря і оволодіти турецькими фортецями вздовж його узбережжя. Кораблі флотилії успішно діяли в боях за Очаків, здійснювали походи на Крим, але через вплив зовнішньополітичних факторів та невдалих у цілому для Росії підсумків війни, головної стратегічної мети достигнути не вдалося. Не дивлячись на це, Дніпровську флотилію потрібно розглядати як праобраз майбутнього Чорноморського флоту.

 

 Узяття Очакова, 1737 р.

 

В 1737 році кораблям, які були побудовані на Брянській та Київській верфях, і які направлялися до Очакова, довелося долати Дніпровські пороги. Для значної кількості суден ці проходження виявилися фатальними, тому командуючий флотилією віце-адмірал Наум Сенявін вирішив закласти верф нижче порогів біля острова Хортиця.

 


 

План верфі, 1740 г.

 

Архівні джерела свідчать, що на верфі велося активне будівництво галер, бригантин, прамів, дубель-шлюпок, козацьких човнів, байдаків та дубів. Більшість кораблів були козацького типу, добре пристосовані до бойових дій в лиманах та гирлі Дніпра.

 

По закінченню війни в 1739р. частина суден Дніпровської флотилії повернулася до Хортиці. На той час тут базувалося близько 400 кораблів. Під час сильної повені 1739р. затонуло близько 40 суден. Деякі кораблі, занесені мулом та піском, збереглися до нашого часу та доступні для гідроархеологічних досліджень.

 

З кінця 1960-х років ці пам’ятки вивчає Експедиція підводних археологічних робіт (ЕПАР). Головною метою цих робіт на сьогодні є рятувальні дослідження об’єктів, які знаходяться  у стані руйнування.

 


 Місце проведення гідроархеологічної експедиції у 1999р.

 

 


Острів Байда – місцерозташування верфі в 1736-1739 рр.

 

Під час таких робіт на поверхню було піднято два судна «Бригантина» та Козацький човен XVIII ст.

 

Бригантина – палубне одномачтове вітрильно-гребне судно періоду російсько-турецької війни 1735-1739рр. побудоване на Брянській (Запорізькій) верфі в 1738 році.

 


Довжиною близько 20 метрів судно мало артилерійське озброєння та призначалося для ведення бойових дій на Чорному морі. Конструкція і теоретичні креслення бригантини розроблялися в 1710 р. при безпосередній участі Петра І. На даний час корабель представляє собою єдину пам’ятку суднобудівництва петровської епохи, яка доступна для повного дослідження та реставрації. Така бригантина «русского манира» розроблена талановитим галерним майстром Петром Меншиковим. Нові бригантини були спробою синтезу європейської суднобудівельної школи та досвіду російських корабелів часів Північної війни.

 

Унікальність даного судна полягає в тому, що подібних пам’яток на території Європи на сьогоднішній день не знайдено. Збереженість корпусу складає 70%, що робить його доволі перспективним для подальшої реставрації та музеєфікації.

 


 Креслення розташування бригантини після повені 1999 p.

 
Для дослідження, підйому і реставрації пам’ятки діє спільний  україно-російський проект «Запорозька Бригантина» (президент – Андрій Макаревич). Проект розроблено за участю спеціалістів Інституту Археології Національної Академії наук України. Він включає в себе повномасштабні розкопки, підйом та транспортування до місця консервації, а також підготовку корпусу судна до експонування разом з козацьким судном в павільйоні на о. Хортиця.

 

Козацький човен 1736-1739 рр.

В травні 1998 року керівник Експедиції підводних археологічних робіт в руслі Старого Дніпра поблизу берегів Хортиці виявив корпус гребного судна. Аналіз конструкції та артефактів дозволили з впевненістю віднести корабель до періоду російсько-турецької війни 1736-1739рр. та ідентифікувати його як «новоманерную казачью лодку», сконструйовану за прикладом традиційного запорозького дуба галерним майстром Андрієм Алатчаніновим. Як свідчать архівні джерела, подібні судна складали основу козацьких флотилій XVIIIст.

В результаті зусиль громадськості та вчених, в 1999 році реалізовано проект з дослідження та підйому знахідки.

13 жовтня 1999 року човен було піднято на поверхню. Для реставраційних робіт було збудовано спеціальний павільйон, в якому судно перебуває й донині.
Довжина судна становить 18м, ширина – 3,62м, висота щогли – 10,4м. Козацький човен мав 6 пар весел, був безпалубним та вміщував до 50 чоловік. На кораблі стояли 4 двофунтові гармати, які встановлювалися на фальконетних тумбах - 2 на кормі та 2 на носу. Дане судно збудовано з сосни та дубу на кільовій основі набірним способом.

Роботи з консервації та реставрації корабля, які тривали майже 10 років, в основному були завершені в кінці 2008 року, і вже в січні 2009-го козацький човен прийняв перших відвідувачів. Проект «Запорозька чайка» є єдиним реалізованим проектом з підйому, консервації та реставрації старих суден на території СНД.

В майбутньому чайка та бригантина стануть головними експонатами Музею дніпровського судноплавства, який планується побудувати в північній частині острова Хортиця.