Хортиця: Територія Вольностей - колиска Запорозької Січі


Національний заповідник "Хортиця".
Січ була колискою української державності, контролюючи значні території, утримуючи багатотисячну армію й адміністративний апарат. Січовики мали свою символіку: прапори, гімн, герб. Столицею Запорозької Січі була могутня фортеця, оточена частоколом, в заборолах якого виставлено гармати. На центральній площі стояли церква, скарбниця, військовий арсенал, майстерні. Навколо них – курені-казарми, в яких жили запорожці. Збройні сили складалися з піхоти, кінноти, артилерії та флоту.


Запорозька Січ

...Імператор Візантії Костянтин VII Порфірородний (ІХ ст.) був хитрим політиком і дипломатом, а ще дослідником та публіцистом. У спадок сину він лишив не лише Візантію та фразу «Розділяй та владарюй», а й трактат «Про управління імперією». Саме в цьому творі, в розділі про шлях «із варяг у греки», вперше в історії згадана Хортиця, найбільший з дніпровських островів і символ запорізького козацтва.

Щоправда, імператору острів був відомий під іменем святого Георгія. І в слов’янських літописах Хортиця теж фігурувала під різними іменами: Хортич, Хорчик, Хіртиця, Кортицький, Ортинський чи Інстрський острів, нарешті, на карті венеційця А.Біанки в 1436 р. вперше зафіксовано: Хортиця.

Походження назви «Хортиця» — ринг для версій істориків, і переможця в цій битві ще немає. Чи то давньослов’янський бог Хорс позичив острову ім’я, чи серединне положення Хортиці відобразилося через тюркське слово «орта» («середній») — невідомо.

Хортиця — своєрідна Україна в мініатюрі. Ці 12 з половиною кілометрів суші містять всі ландшафтні зони країни: від степу і лісостепу до гір і пустель. З понад тисяч видів місцевих рослин є 105 ендемічних і 33 рідкісних. 12 видів хребцевих і 33 види безхребетних тварин занесено до Червоної книги України. З історією схоже. Хоча прославилася Хортиця в часи Запорізької Січі, на скелях острова, які піднімаються над Дніпром на 35-метрову висоту, знайдені поселення скіфів, сарматів, хозарів, кіммерійців, печенігів, половців та слов’ян. А у балці Велика Молодняга виявлено поселення доби палеоліту. Це, на хвилинку, 35 тисяч років тому. Справжній підручник історії у камені!

Що дивуватися: саме на Хортиці перетиналися сухопутні на водні торгові шляхи. На півночі знаходилася Крарійська, на півдні — Протолча переправи через Дніпро. Нижче починалися пороги, а отже, і дракари вікінгів, і козацькі чайки далі плисти не могли. Кордон. І для древніх греків, для яких це була крайня північ, теж, тільки сини Еллади подорожували з півдня на північ.

Про історію острова все знають, та мовчать кургани. Ще сто років тому їх нараховувалося 129, зараз древніх могильників залишилося менше. На Хортиці розташовувалися навіть древні астрономічні обсерваторії!

Ну і куди ж такому стратегічному місцю без оборони. Вже скіфи (VI-V ст. до н.е.) звели на скелі Совутиній першу фортецю. В часи Київської Русі острів був місцем збору руських дружин, що йшли воювати з кочівниками — про це свідчать літописи за 1103, 1190 і 1223 роки. Боротьба не завжди увінчувалася перемогами — понад сто років Хортиця була залежною від золотоординських ханів.

В кінці XV ст. запорожці звели своє укріплення-«засіку». Зручно: тут і оборонитися можна, і порибалити, і займатися бджолярством і скотарством в степовій та мисливством в лісовій частині Хортиці. Оспіваний в піснях Дмитро Байда-Вишневецький будує на Малій Хортиці замок у 1552-56 рр., звідки ходив на турецьку фортецю Іслам-Кермень. Хвацький Байда витримав на Хортиці осаду кримського хана Девлет-Гірея (1557), та посоромлений хан повернувся за рік з турецькими «колегами» — і Вишневецький змушений був залишити Хортицю, а укріплення острова були зруйновані. Вже багато років острів, де стояла фортеця, називають Байдою.

Козаки знову влаштували на Хортиці кіш у 1618-1620 рр. Звідси вирушали бити турків загони гетьмана І.Сулими. Острів бачив повстання гетьмана Тараса Трясила (1630), а з часів Хмельниччини і до зруйнування Січі (5 червня 1775) Хортиця була козацькою вотчиною.

Новий власник острова, князь Потьомкін, заклав на спустілій Хортиці сад, а потім повернув Хортицю в казну. 1796 р. адмірал де Рібас заснував тут корабельню і Царську пристань, з 1790 р. протягом 130 років на острові хазяйнували німці-колоністи. Гірко іронізував Тарас Шевченко: німець «на Січі... картопельку садить». Старе кладовище біля ЗОШ № 43 пам’ятає німецьких господарів Хортиці. Під час Громадянської війни Хортия стала полем бою між військами Врангеля та Червоною армією. 

Останні років 50 острів збирає регалії та звання. З 1963 р. Хортицю визнано пам’яткою природи республіканського значення. З 1965 р. діє Державний історико-культурний заповідник. З 1994 р. Хортиця з прилеглими скелями та островами має статус Національного заповідника. Через 10 років тут починається будівництво історико-культурного комплексу «Запорозька Січ». Стилізоване козацьке містечко XVI-XVII століть вже встигло розпочати кінокар’єру: в 2007 р. на Хортиці російський режисер Володимир Бортко фільмував «Тараса Бульбу». В травні 2008 р. Хортиця приймала гостей фестивалю «Козацький острів». Шумів ярмарок народних ремесел, змагалися ковалі і гончарі, виступав кінний театр «Козацька залога». 

Навіть якщо відроджена під час дійства Січ здається комусь не надто історично-достовірною, вона формує міф про Україну, сучасну і колишню. І міф цей — завзятий, вільний і сміливий. Такий, якими були запорізькі козаки.


На території Запорізького краю люди жили ще за сивої старовини. У VII столітті до н.е. Північним Причорномор'ям володіли скіфи. На берегах Дніпра вони заснували велике Кам'янське городище - столицю Скіфії. У IV столітті н.е. ці землі захопили гуни, в VI столітті - авари, в VIII столітті - хазари. Після розгрому Хазарського каганату в 966 році київським князем Святославом найнебезпечнішими тут стали печеніги. Вважають, що саме тут в 972 році в нерівному бою із віроломними кочовиками поліг київський князь Святослав...
Із середини XI століття приазовські степи захопили половці. Об’єднавшись на острові Хортиця, на початку XII століття руські князі на річці Молочній розбили половців. Але незабаром давньоукраїнська держава зазнала монголо-татарської навали. Знову зібралися князі на Хортиці і відправилися в похід. 16 червня 1223 року на річці Калка їх війська були розбиті. Частину населення приазовських степів поневолили Золота Орда та Кримське ханство.
Протягом XV-XVIII століть на землях, що за порогами Дніпра, повновладними господарями були запорізькі козаки - грізна озброєна сила в боротьбі проти татаро-турецьких загарбників і могутня опора українського народу в боротьбі проти всіляких поневолювачів. У нижній течії Дніпра козаки будували укріплені «засіки», від яких і пішла назва «Січ». Одним з осередків формування запорізького козацтва був острів Хортиця. Ця своєрідна природна фортеця стала не лише основною базою козаків, а й важливим центром української державності. У 1554-55 роках Д. Вишневецький (Байда) спорудив на острові Мала Хортиця замок, який згодом увійшов до системи козацьких укріплень Запорізької Січі - "вільної козацької республіки". Січові ворота, Совутинна скеля, урочище Сагайдачного - німі свідки воїнської слави запорізького козацтва. Героїчно-романтичне минуле Хортиці невіддільно від славних імен гетьмана Богдана Хмельницького, відважного кошового отамана Івана Сірко, легендарного народного героя Байди-Вишневецького...


о. Хортиця. Пам’ятний знак Б. Хмельницькому.
Напис на камені:
"У січні 1648 р. біля о. Хортиця запорізькі козаки на чолі з Б. Хмельницьким вперше розгромили загін польських гнобителів"
Після цієї перемоги розпочалася визвольна війна під проводом гетьмана Б. Хмельницкого проти Польщі. За участю козаків було здобуто вирішальні перемоги під Жовтими Водами, Корсунем і в інших битвах.


Краєвид з найвищого пагорба Хортиці
Here, on the Island of Khortytsya the legendary Cossack capital-fortress Zaporozhian Sich was located

Запорізька Січ була ключовим центром на перехресті важливих торгових шляхів: "Із варягів у греки", Муравського, Чорного, Чумацького. Та уряд Російської імперії не міг змиритися з оплотом козацького вільнодумства. У липні 1775 року російські війська під командуванням генерала Текелія, повертаючись із турецького фронту, зруйнували Запорізьку Січ.

Долина р. Дніпро нижче дамби ДніпроГЕС - єдиний фрагмент всесвітньо відомої системи порожистої течії цієї ріки, що зберігся. До різкого підвищення рівня води у зв'язку з будівництвом ДніпроГЕСу, русло Дніпра на відрізку між нинішніми містами Дніпропетровськ і Запоріжжя перетинали дев'ять порогів, кожен з яких мав свою назву: на півночі, трохи нижче за Дніпропетровськ, розташовувався Старокодацький поріг, за ним слідували Сурський, Лоханський, Звонецький, Ненаситецький, Вовнігський, Буділовський і Зайвий пороги. Завершував цей каскад Гадючий або Вольний поріг, який розташовувався вище за острів Хортиця. Крім цього, русло Дніпра перетинали 7 так званих "забір" (Монастирська, Стрілецька, Тягинська, Вороняча, Крива, Скубова), які, як і пороги, були ланцюгами підводних скель, але не повністю перегороджували русло ріки, залишаючи протоки.
У руслі р. Дніпро безпосередньо біля Хортиці не було суцільної кам'яної гряди (порогу), проте вся місцевість дуже нагадувала ту, яка була біля порогів: над водою здіймалися, як і у наш час, численні скелі, які відвіку мали власні імена: "Два Брати", "Стовпи". "Запорізька миска" тощо. Круті кам'яні береги утворювали каньйон, дуже схожий на каньйон біля Вовнігського порогу, вершини якого можна бачити і зараз.
Складені пороги були з тих же самих гірських порід, які зараз відшаровуються у вигляді величезних скель у північній частині Хортиці та на правому березі Дніпра напроти острова. Таким чином, район острова Хортиці з повним правом можна розглядати як релікт або своєрідний геологічний пам'ятник Порожистого Придніпров'я, який чудом зберігся після такого масового втручання людини в природу. Ця унікальна місцевість, що включає острів Хортиця і прилеглі скелясті утворення, в 1974 році була оголошена геологічним заповідником "Дніпровські пороги".

 
Хортиця. Копія надгробка Петра Кольнишевского - кошевого Запорозької Січі.
Напис на камені:
"Г-дъ нашъ Ійсъ Хр-тос положил д-шу свою на Крестђ за всђх насъ, не хочет смерти грђшника.
Здђсь погребено тђло въ Б-зђ почившаго Кошевого бывшей нђкогда запорожской грозной Сђчи Казаковъ Атамана Петра Кольнишевскаго Сосланнаго въ сію Обитель по Высочайшему повелђнію въ 1776 году, на смиреніе. Онъ въ 1801 году по Высочайшему повелђнію снова былъ освобожденъ, но уже самъ не пожелал оставить Обитель, въ коей обрђлъ душевное спокоиствіе, смиреннаго Христіанина искренно познавшаго свои вины.
Скончался 1803 года, Октября 31, дня въ Суб. 112 лђтъ отъ роду смертію благочестивою, доброю.
Блаженни мертвіи умирающіи о Господђ! Аминь
1856. А.А."

Хортиця. Колекція «кам’яних баб»


Хортиця. Пам'ятний камінь з написом:
«Ми були, є і будемо, бо у нашому родоводі –
Святослав Хоробрий
Ярослав Мудрий
Іван Вишенський
Настя Лісовська (Роксолана)
Іван Сірко
Пилип Орлик
Олекса Довбуш
Григорій Сковорода
Іван Котляревський
Устим Кармалюк
Тарас Шевченко
Леся Українка
Михайло Грушевський
Володимир Симиренко
Роман Шухевич
Петро Шелест
Василь Стус
Олесь Гончар
Борис Мозолевський
Вадим Гетьман
В’ячеслав Чорновіл»


Хортиця, козацька фортеця



Великая история Запорожской Сечи в легендах и мифах через фотографии острова Хортица


























 




 







 

Хортиця. Охоронний знак.











Козацька чайка