Історична присяга 20 червня 1657 року: "Обіцяєм, що ніколи не будем думати ані про зраду, ані про розірвання злуки нашої з Військом Запорозьким"

Подається за книгою Вячеслава Липинського «Україна на переломі. 1657—1659». (Відень, 1920. — С. 11—17).
I. Присяга їх милостивих панів шляхти пінської, дана гетьману Богдану Хмельницькому 20 червня 1657 р.
Во ім’я Пресвятої Тройці, Отця, Сина і Св. Духа. Амінь.
Великі війни з двояким бувають для кожної держави допущені наслідком. Або для повнішого і безпечнішого потім, на довгі людські літа, миру,— або для остаточного в заїлості і непокірності занапащення та ізкорінення. Дізнало такого допусту на собі й Велике князівство Литовське, котре, руйноване ріжними військами, ледве одплакалось від остаточного знищення, даючи тим міру своїм гріхам і покутуючи гірко за їх число велике. Особливо в тім загальнім пожарищі покараний був повіт Пінський. Порадившись між собою, щоби запобігти близькій і вже над людьми видимій Божій карі, через висланих з-поміж себе честі достойних людей такий обговорили з Його Милістю Паном Гетьманом Запорозьким і всім Військом союз, який,скріпивши присягою, тими словами заключать:
Ми, Лукаш Єльський, маршалок, Адам Спитек Бжеський, стольник, урядники повіту Пінського, яко прислані посли своїм і всієї братії (шляхти) повіту нашого іменем присягаємо Богу, в Тройці Святій Єдиному, Найсвятішій Матері Божій і всім Святим, згідно з обрядом і наукою віри нашої, нам через Апостолів даної і нами визнаваної — що то все, що ми з Й. М. П. Гетьманом Військ Запорозьких від імені і по дорученню всієї братії постановили, відносно вічного і нерозривного союзу — ми самі й ті, котрих іменем ті речі становимо, здержимо у всіх до нашого союзу належних умовах та пунктах і потомки наші — під обов’язком присяги, тепер нами даної, — здержати будуть повинні.
Обіцяєм, що ніколи не будем думати ані про зраду, ані про розірвання злуки нашої з Військом Запорозьким. Не будем також таємно під’юджувати проти нього ніяких сторонніх ворогів, ані входити з ними, на шкоду того Війська, в ніякі порозуміння. Натомість проти всяких його ворогів — хоч би й найближчих нам — ми разом з тим Військом стояти будемо, не вимовляючись близьким родством з ними. До того, всієї братії іменем, зобов’язуємось про всякі ворожі заходи проти Війська Запорозького, які б нам на нашім погряниччю стали відомі, завчасу повідомляти і про все, що на шкоду Україні й всьому Війську мало б готовитись, маємо перестерігати, ні в чим вірності союзницької не порушуючи.
Віри як Православної Грецької, так і Римської Католицької свобід і границь наших обопільних — коли б хто з ворогів на них наступати мав — одностайно з Військом нашим Запорозьким ми й нащадки наші боронити будемо.
Старшинства, уряди й зверхності, так земські, як і військові, з рук Й. М. Пана Гетьмана Запорозького одержувати маємо. Одначе ті уряди, які здавна були виборні, так само будуть вільно всією шляхтою повіту Пінського вибиратись, але затвердження їх по виборі у Й. Милості просити будем зобов’язані. Так само уряди й власті військові — у Війську, коли тільки того треба, будучи — від його ж самого одержувати маємо, і повинні ми ждати приказу чи його самого, чи того, кого він над урядами нашими військовими захоче мати начальником. І нікому, без його відома, самі не можем об’являти війни ані нападів робити на чужі краї, без його на те дозволу, важитись ви не повинні.
Через нього (Гетьмана), Царю Й. Милості, при Війську Запорозькім маємо вважати себе в вічнім підданстві, нічого неприятелям царським не дораджуючи ані їм явною чи таємною піддержкою не помагаючи.
Позаяк нас Й. М. Пан Гетьман заховав при давніх, даних нам Королями Польськими, правах, прероґативах, вільностях, судах і зверхностях, так ленних, як і доживотних здавна наданих, ні в чим їх ваги не нарушаючи — за винятком одібрання королівщин свіжо наданих і до Пінського староства належних, і умови, що надання доживотні по смерті особи, що на них має право, до Пінського староства мають бути прилучені — то і ми, яку мали для попередніх Панів наших (Королів Польських), таку ж і для Й. М. Пана Гетьмана теперішнього і будучих, і для всього Війська Запорозького приязнь і зичливість ми і нащадки наші заховаємо, в часах щастя та нещастя взаємно і непорушне на віки вічні заховати будем повинні, не йдучи за чужими лукавими листами та намовами.
Навпаки, коли б ми знали о таких, сусідніх з нами, краях польських та литовських, котрі вперто не хочуть пристати до союзу й злуки з Й. М. П. Гетьманом і всім Військом Запорозьким, то ми обіцяєм їx нашою намовою від тієї упертості одводити, пильнуючи того, чого союз наш взаємний з Військом Запорозьким вимагає.
Надто у всім тільки від Й. М. Пана Гетьмана Запорозького, тепер і на потім будучого, маємо заховати залежність, ніяких урядів собі, помимо Його волі, не присвоюючи. Тобто ані соймиків скликувати, ані стягання хоругв задумувати, без особливого від Й. М. Пана Гетьмана оповіщення ми не повинні, хіба б в наглій і гарячій пригоді.
Унію і всякі інші чужі віри, нам і Війську Запорозькому противні й неприязні, ізкоріняти одностайно ми зо, всією братією нашою повинні, не бажаючи для тих душам християнським зараз в повіті нашім місця і принади. Наколи б одначе хто з осіб духовних (уніатів), повершувши до належного Митрополиту Київському послушенства, дістав від Митрополита свідоцтво про спокутування за своє відступництво і коли б за його гаряче духовенство просило, то для такого буде мати Й. М. Пан Гетьман свою панську увагу.
Врешті всі обов’язки, союзові присущі, хоч би тут про них і не згадалося, виконати обопільно й заховати ми повинні вічно. Так нам поможи, Господи Боже і невинна Мука Господа Христа.
А по виконанню присяги пойменовані Й. М. посли — Й. М. пан Лукаш Єльський маршалок, пан Адам Спитек Бжеський стольник повіту Пінського з братією нашою на той час будучою, для більшого ґрунтовного забезпечення союзу при печатках своїх руками власними підписалися, обіцюючи, що те саме всі Й. М. панове шляхта Пінська не зволікаючи учинити мають.
Діялось в Чигрині д. 20 червня 1657 року.

II. Ubezpieczenie dane Przez Hetmana Bohdana Chmielnickiego szlachcie powiatu Pińskiego 28 czerwca r. 1657
W Imię Pańskie. Amen. Na wieczną rzeczy pamiątkę
My Bohdan Chmielnicki Hetman
Generalny Wojsk Jego Carskiej Mci Zaporoskich. Oznajmujemy tym listem, wiarą naszą i Wszystkiego Wojska stwierdzonym, każdemu, komu by o tem wiedzieć należało. Przedwiecza mądrość, sama drogi pospolitego rządząc [rozdając] pożycia, dobrze czyniącym źle zadziaływać [ 1 Złem odpłacać.] gdy zakazała, przyjaznych — sercem ustanowiła przyjmować przyjacielskim, dawszy jego [tego] należne podobieństwo, że nie rzecz słuszna, aby za rybę wężem, za chleb kamieniem i inszemi złemi rzeczoma miał kto za dobre oddawać uczynki. Gdy tedy Najwyższy świata podsłonecznego Twórca i Rządca takowych do obejścia z ludźmi nauczał sposobów, najpewniejsze takie szczyrości i przyjaźni wzajemnej fundując ustawy, dobrym oddawać za dobre — dlategoż ani żadnemu, Jego łaską stworzonemu, z bliźnim swoim niesłusznie obchodzić się inaczej, życzy li sobie ujść, za uchybienie drogi zbawiennej, Boskiej kary i ludzkiego posądzenia. Zkąd i My, zachowanych dawno nie odstępując zwyczajów, gdy Powiatu Pińskiego Bóg skłonił uprzejme ku zjednoczeniu z nami wole i serca, Posłów od nich, na upewnienie wiecznej przyjaźni przysłanych, Jego Mci Pana Łukasza Jelskiego Marszałka i JMci Pana Adama Spytka Brzeskiego Stolnika, Dygnitarzów Pińskich, przyjacielsko i wdzięcznie przyjąwszy, namowy i obowiązki, należne przyjaźni, postanowiliśmy, onych zupełnie niewątpliwie i pod sumieniem ubezpieczając — Iż odtąd z nimi, ani sami przez się nieprzyjacielsko obchodzić się, ani nasyłać na ich majętności wojska osobliwego, prócz osobnych załóg bezpieczeństwu służących, ani kogo obcego na ich zgubę, tak sami przez się, jako i przez namówione osoby, poduszczać będziewa [ 2 W «Pamiatnikach» tu i niżej: będziemy.]. Owszem, jeśliby kto z nienawiści ku nim, dla uczynienia z nami przyjaźni i zjednoczenia, albo z jakiejkolwiek inszej przyczyny zawziętej, chciał onym szkodzić, z wojskiem i ich kraj wtargnąwszy i mieczem i ogniem ich pustoszyć majętności, bronić i posiłkować, i by też wojskiem wszystkim oganiać nieprzyjaciołom na nie następującym, by też blizkim naszym, rady jednak naszej o poniechanie ich niesłuchającym, obiecujemy. W Rzymskiej zaś wierze, z którą do nas przystępują, obrzędach najmniej nie [im] przeszkadzać z potomkami naszymi i wszystkim Wojskiem Zaporoskim nie będziewa, ani żadnego z nich do Prawosławnej Greckiej gwałtem przymuszać, ani funduszów dawnych i świeżych na kościoły — którebu jedno nie z wydzierstwa majętności cerkiewnych i ukrzywdzenia ubogich prawosławnych stanęły — zniszczać i znosić powinniśmy. Obce jednak sekty i Unią, jako wiele złego podniety, wykorzeniać zobopólnie stanowimy, nie zagradzając do łaski naszej przystępu, jeśliby który z duchownych ku uznaniu prawdy przyszedszy, i przy oddaniu należnemu Metropolicie kijowskiemu posłuszeństwa, porządną uczyniwszy pokutę, miał za sobą gorącą duchownych naszych zalecenie i przyczynę [ 1 Ostatniego słowa w «Pamiatnikach» niema.]. W prerogatywach, swobodach i sądach, stanowi swemu należnych, w używaniu i odprawowaniu, nie inakszym, jeno jako za Królów polskich byli, onych ubezpieczamy. To jedno warując, aby, skróciwszy postępków prawnych, do ubóstwa i zbytniej pieni szlachcie ubogiej zagrodzić drogę. Dygnitarstwa i godności, eminentie tak ziemskie jako i wojskowe, które jeno teraz nadane sobie mają od Króla Polskiego JchMci PP. obywatele Powiatu Pińskiego, każdego przy nim do żywota trwać będą. Jeśliby jednak wyrokiem Boskim który miał z Urzędnikó w z świata tego ustąpić, wolne mają mieć inszego na miejsce zmarłego według zwyczaju obranie, których jeno przez electią z starego zachowania nastawiać zwykli. Lecz Confirmatią obranego przy sobie zostawujemy. Inszym zaś, któreby zdaniu i woli naszej należeli starszeństwa, disponować będziewa, mając respekt i baczenie zasłużonych, za zaleceniem Starosty Waszego Pińskiego. Prócz tego wojskowe przełożeństwa wszystkie, które teraz i napotym znajdować się będą, upewniamy władzą zupełną, zostawiwszy wolne pułkownikowi na ten czas będącemu i całe Rotmistrzów i Poruczników podawanie. Ci wszyscy jednak bez ordinansu naszego nikomu wojny zapowiadać nie powinni, jako ani nowych przyjaźni stanowić z kimkolwiek bez osobliwego naszego dołożenia. Majętności dziedzicznych w powiecie Pińskim, Mozyrskim i Turowskim, jako i inszym trakcie, którychkolwiek najdujących się — któryby jeno wykonał przysięgę wierności—wolno zażywać onemu ze wszelkiemi przychodami dopuszczamy. Lenne także prawa, którebykolwiek z dawnego mieli sobie nadania od Królów, zupełnie przy każdym zostaną i zostawać będą za nas i potomków naszych assecurujemy z Wojskiem Zaporoskim. Same tylko królewszczyzny, Starostwu Pińskiemu jako i insze przychodowi naszemu należące, od ich używania wyjęte będą. Dożywotne zaś każdemu do śmierci służyć powinne nadania, a po zejściu każdego possessora do naszej wrócą się dispozycyi. Nabożeństwa, Processyi zwykłe odprawowanie, dzieci szlacheckich wolna nauka, duchownych Rzymskich wszelkie poszanowanie przy nich zostawić My i Potomkowie nasi z Wojskiem Zaporoskim zupełnie, z słowem chrześciańskim przyrzekamy, niwczym ich ćwiczeniu najmniejszej nie czyniąc ujmy i przeszkody. Zgoła we wszystkich innych należnych wolnościach krzywdy żadnej nie czynić submittujemy się, któreby jeno nowo wymyszlone na oszukanie nasze nie były. Także w kondicyach, do przyjaźni należących, wytrzymać statecznie i tę naszą Assekuratię przez osobliwe posły nasze i ich przysięgę stwierdzić podejmujemy się, obowiązując odtąd samych siebie z potomkami swymi i wszystkim Wojskiem Zaporoskim, że spólnych będziewa mieli przyjaciół i nieprzyjaciół i trwać wiecznie będzie 1 w przyjaźni i nienaruszenie. I obiecując sobie po Ich Mściach PP. Obywatelach Pińskich, że i oni takowychże, na jakie się obowiązali, dotrzymają cale condicij, sumienia swe przez przysięgę do skutku [dostatku] w przyjaźni każdej [każdy] nam oświadczywszy. Co wszystko, aby tym ważniejsze i gruntowniejsze być mogło, ręką własną te nasze Ubezpieczenie przy pieczęci wojskowej podpisujemy. Działo się w Czyhrynie dnia 28 Junij według starego kalendarza Roku Pańskiego 1657.

Bohdan Chmielnicki Hetman Woysk Jego Carskiey Mści Zaporoskich
L. S.
Przyjęty do xiąg Kiiewskich 7 Julij według starego kalendarza 2.
 1 Tego słowa w «Pamiatnikach» niema.
2 Drukujemy z kopii, znajdującej się w Arch. Czartoryskich, cdx 2105 f. 31. Cenny ów kodeks pochodzący z Bibl. Pułaskiej, zatytułowany: «Autentyczne pisma podczas buntu Chmielnickiego», zawiera same prawie oryginały z pół. XVII w. Kopia powyższego «Ubezpieczenia» zrobiona jest niewątpliwie bezpośrednio z samego oryginału natychmiast po jego napisaniu. Wskazuje na to przedewszystkiem jej forma: jest to duży arkusz (do kodeksu wklejony brzegiem zewnętrznym, a następnie złożony we dwoje; w linii złamania od starości rozerwany) zapisany w całą szerokość. U góry zaczyna się od słów: W imię Pańskie etc.; następnie w osobnym wierszu, w formie tytułu, ogromnemi literami: My Bohdan Chmielnicki — i dopiero potem zwykłem pismem rozpoczyna się tekst, pisany jednym ciągiem, od słów: Generalny woysk etc., jak wyżej. Tekst przechodzi następnie na drugą stronę arkusza i kończy się podpisem Hetmana po stronie lewej. W środku zaznaczone kółkiem miejsce pieczęci, а potem ze strony lewej następuje dopisek innym atramentem i charakterem: Wpisany do xiąg Kiiewskich etc. Wreszcie u dołu z prawej strony dopisana jest: Rota przysięgi P. Suryna Woyskiego Żitomirskiego [pierwsze trzy litery ostatniego słowa niewyraźne]; następnie słowa od «P. Suryna» do końca przekreślone piórem, a natomiast u góry nadpisano: wykonaney przed P. Hetmanem Woyska Zaporoskiego. Tekst jej brzmi jak następuje: «Ja N. przysięgam P. Bogu Wszech, w Trójcy S. jedynemu, najświętszej Pannie i wszystkim świętym według obrzędu i upodobania wiary mojej przez Apopstoły mnie podanej, Iż to wszystko cokolwiek z JMścią P. Hetmanem Woysk Zaporowskich strony wiecznej i nierozerwanej Ich MPP. Posłowie Powiatu Pińskiego i Możyrskiego imieniem wszystkiej braci umówili.

ПЕРЕКЛАД
II. Забезпечення, дане гетьманом Богданом Хмельницьким шляхті повіту Пінського 28 червня 1657р.
Во ім’я Господнє. Амінь. На вічну річі пам’ятку.
Ми, Богдан Хмельницький Гетьман
Ґенеральний Військ Й. Царської Милості Запорозьких. Ознаймуємо тим листом, вірою нашою і всього Війська ствердження, кожному, кому би про се відати належало. Предвічна мудрість, сама вказуючи шляхи суспільного життя, заборонила роблячим добро відплачувати злом і приятелів серцем установила приймати приятельським, давши таке для цього порівняння, що не єсть річ слушна за рибу гадюку, за хліб каміння й інше за добрі вчинки віддавати зло. Коли, отже, найвищий світу підсонячного Творець і Правитель так учив обходитись з людьми, установляючи найпевнішу взаємної щирості й приязні підставу: добром віддавати за добро — то не личить нікому, Його ласкою сотвореному, з ближнім своїм поводитись інакше, наколи хоче він, з дороги спасенної не сходячи, кари Божої і людського уникнути суду. Тому й Ми, від давніх не одступаючи звичаїв, коли Господь прихильні до злуки з нами серця й волю повіту Пінського склонив, послів од них, для ствердження вічного союзу присланих, Й. М. П. Лукаша Єльського маршалка і Й. М. П. Адама Спитка Бжеського стольника, диґнитарів пінських, по-приятельськи і вдячно прийняли та установили обов’язки і умови, до того союзу належні, невонтпливе і сумлінням своїм твердо їх забезпечуючи:

Що віднині ані самі поводитись з ними по-неприятельськи, ані якогось на їх маєтності особливого війська насилати не будемо, крім окремих залог, для порядку призначених, і не будем ані самі, ані через намовлені до того особи проти них на їх згубу кого-небудь чужого під’юджувати. Навпаки, коли б хто-небудь з ненависті до них за те, що вони союз і злуку з нами учинили або для якоїсь іншої причини хотів їм шкодити, наскочивши на їхній край з військом та огнем і мечем його руйнуючи, то ми їх боронити та запомогати і, якби треба було, то й усім Військом неприятеля, на них наступаючого, віддгоняти обіцюєм, навіть якби се був і близький нам, але поради нашої — їx не зачіпати — не слухаючий.

В обрядах Римської віри, в котрій до Нас пристають, ніякої перешкоди, Ми, й потомки Наші, і все Військо Запорозьке їм чинити не будемо, ані нікого з них примусом до віри Православної Грецької навертати, як і записів давніх і свіжих на костели відбирати й нищити не повиннисьмо, крім тих, які видерті з маєтків православних і які з кривди убогих православних повстали. Чужі, одначе, секти й унію яко причини великого зла постановляємо обопільно ізкореняти, не відмовляючи, одначе, доступу до ласки Нашої тим духовним (уніатам), котрі, правду пізнавши і при відданню належного Митрополитові Київському послушенства добру покуту учинивши, будуть мати за собою гарячу нашого духовенства просьбу і рекомендацію.

Прероґативи, вільності і суди шляхетські, станові їхньому належні, так як за Королів Польських бувало, їм забезпечаємо. Одного тільки вимагаємо, щоб скорочена була процедура правна і тим шляхті убогій до зубожіння й лишньої тяганини по судах була загороджена дорога. Уряди, чини й почесті, як земські, так і військові, які мають тепер панове шляхта повіту Пінського собі від Короля Польського надані, за кожнім до смерті його залишаються. Коли б, одначе, присудом Божім хто з урядників з цього світу зійшов, мають іншого на його місце по своєму звичаю вільно обрати на ті уряди, котрі звикли з давніх-давен, по вибору настановляти. Але затвердження вибору при собі заховуємо. Іншими урядами, котрі від нашої волі й розсуду залежать, самі диспонувати будемо, маючи респект і увагу для заслужених, за рекомендацією сторости нашого пінського. Крім того, військові уряди всякі, котрі тепер і потім істнувати будуть, забезпечуємо повною владою, оставляючи полковникові, на той час будучому, вільне та повне ротмистрів і поручників представлювання. Всі вони, одначе, без Нашого наказу нікому війни об’являти ані нових союзів з ким-небудь заключати без особливою нашою дозволу не повинні.

Маєтностями дідичними в повіті Пінськім, Мозирськім, Туровськім і інших, де б вони не находились у тих, хто склав присягу вірності, дозволяємо їм володіти вільно зо всіма доходами. Також ленні права, кому вони здавна за Королів надані, мають в цілості за тими оставатися, в чім їх за Нас і потомків Наших асекуруємо разом з Військом Запорозьким. Одні тільки королівщини, до староства Пінського, також і інші, до доходів Наших належні, мають бути від користування їхнього виключені. Але доживотні надання кожному до смерті служити повинні, а по смерті держателя до нашої повертаються диспозиції.

Службу Божу, звичайні процесії, дітей шляхетських вільну науку, повне пошанування духовних віри Римської — за ними в цілості оставити і ніяких хоч би найменших перешкод у ціх речах не чинити Ми й Потомки Наші з Військом Запорозьким під словом християнським прирікаємо.

Загалом у всіх інших належних їм вільностях кривди ніякої чинити не будемо, під умовою, щоб чогось нового в них для ошукання Нас видумано не було. Так само всі умови, до союзу належні, статечно додержати, і це Наше Забезпечення через надзвичайних послів присягою ствердити беремося, забов’язуючи від нині Самих Себе, і потомків Наших, і все Військо Запорозьке, що одних будемо мати друзів та ворогів і вічно та непарушно в союзі жити будемо. Покладаємось на Й. М. Панів шляхту пінську, що й вони додержать у цілості ті умови, до котрих зобов’язалися, склавши Нам на це свою, для затвердження союзу, присягу.

То все, щоб більшу вагу і ґрунтовність мало, рукою власною це Наше Забезпечення при печаті військовій підписуємо. Діялось в Чигрині д. 28 червня по старому календарю року Божого 1657. Богдан Хмельницький Гетьман Військ Його Царської Милості Запорозьких. Прийнято до книг київських 7 липня по старому календарю.