Доброчинність мудрості у вікових народних традиціях

Анимашки Трехмерные 3DСвідомість є не тільки породженням матерії, а й її відносною протилежністю, у певному сенсі навіть її подоланням. Це виражається в тому, що за способом свого буття свідомість не ма-теріальна, а ідеальна. Матеріальне - це те, що існує як об'єктивна реальність. Матерія має якість субстанціональності, тобто самобуття. Вона існує в просторі й часі, перебуває в постійному русі, нескінченному процесі змін і розвитку, сама з себе породжує все розмаїття своїх властивостей.
Свідомість
- це не об'єктивна, а суб'єктивна реальність. Вона є тим кінцевим відчуттям, яке виникає на найвищому рівні розвитку матерії. Це не означає, що свідомість замкнута в собі, як це трактує суб'єктивний ідеалізм. Навпаки, вона є тим "внутрішнім світом", який відкритий світові зовнішньому. Вона відображає цей зовнішній світ і у своїй творчій діяльності так чи інакше "відштовхується" від нього, саме в ньому знаходить свій вихідний матеріал. Але те, що становить зміст свідомості і є її продуктом - відчуття, сприйняття, уявлення, думки, ідеї, мрії - саме по собі позбавлене будь-яких речовинних і загалом матеріальних характеристик.
Для справді наукової, діалектико-матеріалістичної філософії неприйнятною є позиція так званого вульгарного матеріалізму, типовими представниками якого в XIX ст. були німецькі природодослідники Л. Бюхнер, К. Фогт, Я. Молепіот, які не бачили якісної відмінності ідеального від матеріального, зводили перше до другого. Зазвичай як суть цієї позиції наводять ви-словлення К. Фогта: "Думка перебуває майже в такому ж відношенні до головного мозку, як жовч до печінки". Суть вульгарного матеріалізму полягає в тому, що відношення між матерією й свідомістю мисляться на зразок відношень між нею й іншими її властивостями
- фізико-хімічними, біологічними; робляться спроби пояснити думку, відштовхуючись тільки або переважно від складу, структури, функціонування мозку. Прояви такого вульгарно-матеріалістичного підходу трапляються і в наш час, коли, наприклад, уподібнюють людське мислення з операціями, виконуваними комп'ютерною технікою. В певних, точно визначених межах така аналогія може бути проведена, бо, як було вже сказано, можливе моделювання математичних і формально-логічних операцій, але поза цими межами ана-
логія між людиною та машиною є неправомірною. Адже мислить не мозок сам по собі, а людина за допомогою мозку, та й не ізольована людина, а як член суспільства. Людина ж має не тільки здатність мислити, а й різноманітні потреби, інтереси, бажання, прагнення, емоції, переживання
- і все це включається в структуру її свідомості. Найскладніша машина - комп'ютер - цього позбавлена, в неї немає суб'єктивності, їй не властиві душевність і духовність. Комп'ютери - це техніка, і треба вміти правильно, ефективно нею користуватися, подбати про те, щоб вона не була спрямована проти людства.
Свідомість звичайно визначається як особлива властивість високоорганізованої матерії. Як така, вона суттєво відрізняється від інших властивостей матерії й є навіть її (матерії) відносною протилежністю. Цю протилежність не потрібно зводити в абсолют, відривати свідомість від матерії. Це було б помилкою, протилежною тій, яку робить вульгарний матеріалізм, котрий ототожнює свідомість з матерією, ідеальне з матеріальним.
Ідеальне, як і взагалі свідомість, не має самобуття, не є субстанцією. Воно породжується матеріальним началом, залежить від нього, "вписується" в матеріальну єдність світу.
Залежність ідеального від матеріального виявляється в трьох відношеннях:
1) ідеальне (образи, думки, ідеї тощо) є продуктом діяльності матеріального органа (людського мозку); воно будується на основі нервово-фізіологічних процесів, нейроди-намічних структур, які утворюються в мозку;
2) ідеальне має своїм початком відображення об'єктивного, матеріального світу;
3) ідеальне відображення дійсності виникає і функціонує на основі чуттєво-предметної, матеріально-практичної діяльності й спілкування між людьми, причому воно відіграє роль суттєвої ланки в цій діяльності.
Залежність психіки, включаючи найвищий її прояв — свідомість, від центральної нервової системи, від процесів вищої нервової діяльності неспростовно доводиться величезною су-купністю фактів, даних спостережень і експериментів.
Грунтовні дослідження закономірностей і механізмів вищої нервової діяльності тварин і людини провели відомі вчені І. М. Сеченов, І. П. Павлов, О. О. Ухтомський, М. О. Бернштейн, І. С. Беріташвілі та ін. Вивчення структури й діяльності головного мозку триває, відкриваючи нові й нові їхні сторони.

Головною метою створення та діяльності Української Федерації Хортингу є сприяння розвитку хортингу, популяризації та підвищенню ролі фізичної культури та спорту, зміцненню здоров’я, досягненню високих спортивних результатів, пропаганді здорового способу життя, вихованню морально-етичних, вольових та інтелектуальних здібностей людей, спільної реалізації та захисту законних соціальних, економічних, соціально-культурних, спортивних та інших інтересів своїх членів. Федерація є неприбутковою громадською організацією спортивно-оздоровчого напрямку.

Слово «Хортинг» походить від назви славетно відомого в світі острова Хортиця, де була розташована і діяла Запорізька Січ, яка відіграла прогресивну роль в історії українського народу.

Ідея виникнення Хортингу, як комплексної системи самовдосконалення особистості, заснованої на фізичному, морально-етичному та духовному вихованні, пов’язана з відродженням давніх народних традицій, що передавались з покоління в покоління.

В період між походами на Січі проводилися змагання в майстерності та умінні самозахисту, які дозволяли козаків вдосконалювати практичні навички.

Система підготовки, виховання характеру, вдосконалення майстерності та надбання змагального духу українських козаків лягли в основу хортигу, як виду спорту, народженого в Україні.

Основна мета хортингу – популярізація та підвищення ролі фізичної культури і спорту, патріотичне виховання, залучення дітей та юнацтва до здорового способу життя, відволікання від шкідливих звичок, виховання особистості в дусі добропорядності, патріотизму та любові до Батьківщини.

       У пошуках витоків українського національного єдиноборства хортинг загляньмо у глибину століть. Наскільки глибокі наші традиції? Ким були наші пращури? Відомо, що в дохристиянські часи нашу землю населяли войовничі скіфи й сармати. Такими їх описували античні історики. Сарматів і нині вважають одними з найвправніших воїнів в історії людства. Можна сміливо припустити, що традиції бойового виховання нашого народу тягнуться ще від скіфів і сарматів. Цікавим є той факт, що навіть на багатьох географічні картах уже ХVІ – ХVІІ століть територію України позначали назвою SARMATIA.

       У Київській Русі фізичне виховання розвивалося й грунтувалося на основі багатовікових народних традицій. Найбільшого поширення набули народні ігри, кулачні бої та боротьба. Оскільки нашим пращурам доводилося багато воювати, то й ігри мали відповідне забарвлення. Вони забезпечували давньоруському населенню відновлення фізичних і моральних сил, активний відпочинок, належний стан здоров’я та фізичної підготовки. З історії відомо, що польська, литовська і українська шляхта, а згодом і московське дворянство часто віддавали своїх синів для виховування на Запорізьку Січ: вважалося, що тільки там, у середовищі відважних воїнів, можна отримати спеціальну фізичну підготовку й загартувати дух.

       Виховання фізично та морально досконалих чоловіків великою мірою забезпечувала доволі ефективна система фізичної підготовки, яка включала: початковий відбір молоді; її фізичне виховання в січових школах і школах джур. За часів козацтва українськими землями мандрували молоді хлопці (борці) і мірялися силою із сільськими парубками. Перемога в таких поєдинках дуже високо цінувалась у селян, а переможець на тривалий час ставав героєм парубочої громади.

       Аналізуючи наукову літературу, історичні документи, фольклорні та етнографічні матеріали можна констатувати, що на Запорозькій Січі існував культ фізичної досконалості людини. Це було зумовлене тим, що:

       – запорізькі козаки ніколи не обирали старшинами фізично недосконалих людей;

       – свій вільний час практично всі запорожці присвячували виконанню фізичних вправ;

       – одним з основних критеріїв переходу молодика в ранг “істинного” запорожця була його фізична підготовленість;

       – у січових школах і школах джур боло запроваджено посилене фізичне виховання дітей;

       – існувала велика кількість легенд і переказів про надприродні можливості козаків.

       Поєднання культу фізичної досконалості і високої моралі та духовності створило справжніх лицарів, еліту й гордість українського народу. Його фізична культура, розвиваючись на власній національній основі, не мала замкнутого й обмеженого характеру. Водночас, вбираючи в себе найкращі зразки європейської культури, фізична культура українців за своїм соціальним значенням та спрямованістю грунтувалася передусім на звичаях і традиціях свого народу.

       У період між походами на Січі проводили змагання з майстерності самозахисту, що давало змогу козакам удосконалювати практичні навички. Система підготовки, виховання характеру, вдосконалення майстерності та надбання змагального духу українських козаків лягли в основу хортигу, як виду спорту.

       Хоча від часів козацтва минуло багато літ, в Україні й досі відроджуються і розвиваються традиційні українські єдиноборства. Найвагомішу роль у цьому відіграє генетична пам'ять народу. На жаль, тих, хто перейняв козацьке бойове мистецтво від батьків, майже не залишилося. Тому сьогодні група заслужених тренерів і майстрів спорту з контактних видів єдиноборств, керуючись власними відчуттями й віковими традиціями, створила національний вид спорту під назвою «хортинг».

       І в наші дні слово Хортиця асоціюється з лицарством, відвагою та вихованням могутніх чоловіків. Саме тому спортивне єдиноборство «Хортинг» названо на честь Хортиці – сакрального центру український козаків. Розвиток хортингу має на меті спортивне виховання сильного й здорового суспільства на основі традиційних духовних цінностей українського народу.

Мої величнії Карпати і хвилі сивії Дніпра,
і люди добрі та завзяті, і небо - зоряна ковдра!
Хай квітне наша Україна, І пам'ять пращурів свята,
Мій хортинг кожную родину з веселим святом привіта!
І підійма спортивну славу від Запорозьких козаків
Сучасним хортингом по праву назвали "Шлях у глиб віків",
Гартуймо дух, залізну волю, тренуймо силу молоду,
Щоб нашу українську долю тримати в правді і ладу!