Питання виникнення філософії хортингу

Питання виникнення філософії хортингу, як бойового мистецтва, пов'язане з розвитком бойової та спортивної виховної практики, яка направлена на становлення світогляду спортсменів, що займаються і тренуються, вихованням в них засобами та методами хортингу загальнолюдських якостей, які допоможуть їм впродовж всього життя бути гідними членами суспільства та використовувати надбанні навички на користь собі і людям. Також питання виникнення та розвитку філософії хортингу на пряму пов'язане з розвитком виховної системи і вдосконалення програми підготовки даного виду спорту, розвитком та ускладненням суспільних відносин завдяки індустріїї і прогресу. Принципи хортингу співпадають з принципами моралі та нормами поведінки взагалі, та у спортивному житті, зокрема. Питання виховання вольових якостей засобами хортингу вирішується згідно програми підготовки даного виду спорту та на філософських засадах хортингу, як бойового мистецтва. У даній сфері бойове мистецтво хортинг може допомагати дошкільним закладам, шкільним та вищим навчальним закладам залучивши молодь до себе у спортзали та привчаючи їх до занять фізичною культурою і спортом. Вивчення стану проблеми в освітній практиці загальноосвітньої школи показало, що процес формування вольових якостей в учнів старших класів можна характеризувати як безсистемний, стихійний і некерований з боку педагогів. У процесі фізичного виховання функціональне навантаження, засвоєння нових рухових навичок недостатньо узгоджуються з вирішенням виховних завдань з формування вольових якостей.
За останнє десятиріччя в Україні активним суб’єктом соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю стали подібні федерації хортингу неурядові організації. За активної участі таких неурядових організацій фізкультурно-спортивного спрямування вирішуються такі важливі для суспільства питання як підтримка дітей групи ризику, відстоювання їх прав на сприятливе оточуюче середовище, профілактика негативних явищ серед неповнолітніх, організація дозвілля, розробка та впровадження нових освітніх технологій тощо.
Окремі аспекти соціально-педагогічної діяльності неурядових організацій (дитячих, молодіжних об’єднань, благодійних фондів тощо) розглянуті в роботах українських вчених М.Р. Баяновської, О.В. Безпалько, Ю.В. Жданович, Ю.Й. Поліщука та ін.
Зараз на теренах України працює також низка ще й міжнародних організацій, які реалізують різні виховні проекти в інтересах дітей, які також сприяють вихованню моральних та вольових якостей особистості. На даному етапі серед таких організації федерація хортингу займає одне з провідних місць, тому що у виховній роботі керується не тільки принципами педагогики та спортивного етикету, а й глибокими філософськими аспектами, які закладені у бойових та культурних традиціях нашого народу. В чому саме це виражене?
Для початки розкриття теми філософії хортингу, як виховної системи, розглянемо загальні аспекти філософії, як науки. Відомо, що ще в сиву давнину людина почала осмислювати свої дії щодо природи та інших людей, бачила різницю між світом існуючим і бажаним. Люди не хотіли голодувати, помирати, тому й діяли, щоб вижити. Виробляли програми таких дій, які б сприяли їх виживанню, наближенню існуючого світу до бажаного. Та не всі з цих дій були ефективними, не всі вели до успіху. Тому людина почала приписувати природі певні риси, створювати програми, які б запобігли гніву природи, викликали її доброзичливе ставлення до себе. В результаті виникла міфологія. Міфічний тип світогляду грунтувався на уособленні сил природи, приписуванні їм людських рис. Він відображав і закріплював досвід людей первісного суспільства. У міфології не було чіткого розмежування людини й середовища, природного й надприродного, думок та емоцій. Це було недиференційоване, цілісне світорозуміння. Будучи орієнтованою на подолання фундаментальних суперечностей людського існування, міфологія сприяла гармонізації індивіда, суспільства й природи, пояснювала зв'язок між минулим, сучасним і майбутнім; формувала колективні уявлення соціальних спільнот про певну систему цінностей, норм поведінки; забезпечувала духовну єдність поколінь, емоційно-вольову життєздатність людей. У її надрах зародились елементи моралі, релігії, філософії, мистецтва, науки.
Релігія як тип світогляду виростає з міфології і зберігає її в собі як свій власний елемент. Основою міфології та релігії є уособлення, уподібнення зовнішнього світу людині, перенесення в нього людських властивостей. Відмінність релігії від міфології полягає не в тому, що міф визнає панування природи над людиною (в міфологічній свідомості природа ще не відокремлена від людини), а релігія визнає панування Бога. Природа
- це реальність, а Бог - продукт людської уяви. Реальне панування природи і соціальних процесів над людьми, відбиваючись у їхній колективній свідомості, породжує уявлення про панування богів і над природою, і над людиною. До того ж саме уявлення про богів, а тим паче про єдиного Бога, порівняно пізнього походження. Релігія виникає саме тоді, коли в свідомості людей надприродне починає відокремлюватись від природного, тобто коли відбувається роздвоєння світу на природний і надприродний (на ранніх ступенях еволюції міфологічного світогляду такого роздвоєння ще не було).
Лише з появою уявлень про богів як надприродних істот, які мають ознаки особистості,
- творців і володарів світу - формується й система дій, покликаних впливати на богів, установ-лювати з ними "практичні" відносини. На місці первісних магічних культів (а певною мірою переосмислюючи їх) виникають характерні для релігії хвалебні й умилостивлюючі культи. Про ці останні можна сказати, що релігія рекомендує молитися. Молитва - це перенесення на богів тих відносин, які склалися в людському суспільстві після розпаду первіснообщинного ладу.
Та на зміну міфічним, релігійним, розпливчастим уявленням мали прийти сухі й точні поняття, які могли б показати, як одне явище виникає з іншого, породжує його.
З їх появою у формі натурфілософії з'явився матеріалізм. Причиною виникнення натурфілософії було те, що природознавство тоді ще не було виділене в окрему галузь, природа мислено не була розчленована. Проте зароджувався новий спосіб мислення, згідно з яким філософія пояснювала те, як одне явище випливало з іншого, одне знання
- з іншого. Думка заглиблювалась у сутність. З'явилось теоретичне мислення.
Перед людством постало триєдине завдання:
• осягнути й сприйняти світ таким, яким він є;
• пізнати людину
та її внутрішній світ такою, якою вона є;
• визначити місце людини в світі й на цій основі сформувати її цілі та завдання.
Вирішення першого завдання спричинилося до появи природничих наук. Вирішення другого
- до появи суспільних наук. Вирішення третього - до визначення основної мети людини, обгрунтування її ідеалів, оцінок, практичної й теоретичної діяльності. Останній блок питань належав і належить філософії. Сюди ж зараховують ще й проблеми методології та ін.
Вже у рабовласницькому суспільстві чітко окреслилася тенденція, відповідно до якої предмет сприймали таким, яким він є, без усіляких вигадок. У XVII ст. з'явилась тенденція, згідно з якою прагнули "розкласти предмети по поличках", створювалась "застигла" картина світу. Проте існувала й протилежна тенденція, формувався діалектичний метод дослідження. За його допомогою людська думка проникала "вглиб" предмета. Річ розглядалася в її відношеннях і розвитку, з різних сторін та граней. Удосконалювався його апарат: формувалися наукові та філософські категорії. У межах філософії як "науки наук" паралельно з філософськими виникали й розвивались наукові знання. Вони були єдиною формою теоретичного осягнення дійсності, рухалися від емпіричного до теоретичного рівня.
У XVII ст. почався процес виокремлення з філософії наукових знань. її предмет змінився, хоч у своєму розвитку вона продовжувала перебувати в постійному зв'язку з науковими знаннями. Процес впливу на науку з боку філософії й навпаки завжди був плідним.
У процесі виникнення й розвитку філософія тлумачилась як знання, позбавлене чуттєвої конкретності (знання про сутність, про загальне). Як і наука, вона виражає свої знання в теоретичній формі, хоч і відрізняється від неї. Відрізняється й від релігії, яка орієнтується на непізнавальне осягнення сфери надприродного буття, фіксує його лише в актах віри.
З появою філософії виникають "зацікавлені", "небайдужі" знання. Тому філософія як світогляд відрізняється від інших типів світогляду. Вона реалізує світоглядну функцію на основі теоретичного ставлення до дійсності, протиставляючи антропоморфізму міфології уявлення про світ як про сферу дії об'єктивних неперсоніфікованих сил, а традиційності й безпосередності міфу
- свідомий пошук і вибір своїх відносин і тверджень на основі особливих логічних і гносеологічних критеріїв. Теоретичне ставлення до дійсності у філософії передбачає зіставлення суб'єкта й об'єкта та з'ясування взаємовідношень між ними.
Визначення філософських аспектів бойового мистецтва хортинг грунтується на усвідомленні світу та його принципів через самовдосконалення і виховання, творчий пошук та відкриття своїх особистих талантів людини, тренування свого духу і тіла не тільки для своєї користі, навіть у самому прекрасному її вираженні, а головне, щоб стати корисним суспільству, людям, які живуть навколо, задля того, щоб робити світ біля себе гармонійним і досконалим, додавати у розвиток суспільства своїх неповторних особистих внесків, а у загальному розумінні цього питання -  стати гармонійною позитивною особистістю, яка живе у гармонії з природою та своїм внутрішнім світом.
 

Анимашки ЗвездыАнимашки ЗвездыАнимашки ЗвездыАнимашки ЗвездыАнимашки ЗвездыАнимашки ЗвездыАнимашки ЗвездыАнимашки ЗвездыАнимашки ЗвездыАнимашки ЗвездыАнимашки ЗвездыАнимашки ЗвездыАнимашки ЗвездыАнимашки ЗвездыАнимашки ЗвездыАнимашки ЗвездыАнимашки Звезды