Григорій СКОВОРОДА: АФОРИЗМИ


Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той нiколи не припиняє вчитися, хоча б зовнi вiн i здавався бездiяльний.
*
Нi про що не турбуватися, нi за чим не турбуватися - значить не жити, а бути мертвим, адже турбота - рух душi, а життя - це рух.
*
Що може бути солодше за те, коли любити прагне до тебе добра душа.
Надмiр породжує пересит, пересит - нудьгу, нудьга ж - душевну тугу, а хто хворiє на це, того не назвеш здоровим.
*
Любов виникає з любовi; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
*
Хiба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ходi не дотримує мiри?
*
Як купцi вживають застережних заходiв, аби у виглядi добрих товарiв не придбати поганих i зiпсутих, так i нам варто якнайретельнiше пильнувати, щоб, обираючи друзiв, цю найлiпшу окрасу життя, бiльше того, - неоцiненний  скарб, з  недбальства не натрапити на щось підроблене.
*
Не все те отрута, що неприємне на смак.
*
Добрий розум робить легким будь-який спосiб життя.
Як черевик i ступня не оберненi врiзнобiч, так i нахил душi створює вiдповiдне до себе життя.
*
Бери вершину i матимеш середину.
*
Кожного вабить до себе своя пристрасть.
*
Хiба свiт i народ - не лiпше видовище, ще й дармове, подiбно до вiдомого Пiфагорового торжища? Ти бачиш, як один стогне пiд тягарем боргiв, другий карається честолюбством, третiй - скнарiстю, четвертий - хворобливим бажанням споглядати безглуздi речi.
*
Мудрi люди, плаваючи на кораблi, вивчають для свого пожитку нещастя iнших i позирають на них згори, як гомерiвськi боги.
*
Коли ти не озброїшся супроти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не зiпхнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти у моральне зло.
*
То навiть добре, що Дiоген був приречений на заслання: там вiн узявся до фiлософiї.
*
Так само, як боязкi люди, захворiвши пiд час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть на невеликого човна, а звiдти знову переберуться у тривесельник, але нiчого не досягають цим, бо разом iз собою переносять жовч i страх,- так і життєвi змiни не усувають з душi того, що завдає прикростi і непокоїть.
*
Безумцевi властиво жалкувати за втраченим i не радiти з того, що залишилося.
*
Ти не можеш вiднайти жодного друга, не нашукавши разом з тим i двох-трьох ворогiв.
*
Бiльше думай, а тодi вирiшуй. Спiши повiльно!
*
Як музичний iнструмент, коли ми чуємо його здалеку, видається нашому вуховi приємнiший, так i бесiда з вiдсутнiм другом буває звичайно набагато любiшою, анiж iз присутнiм.
*
Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати - це наполовину завершити.
*
Скiльки зла криється всерединi за гарною подобою: гадюка ховається в травi.
*
О коли б змога писати так само багато, як i мислити!
*
Майбутнiм ми маримо, а сучасним гордуємо: прагнемо того, чого немає, i нехтуємо те, що є, так нiби минуле зможе вернутись назад або напевно мусить здiйснитися сподiване.
*
Кожен народжений, який усiм серцем шукав, безперечно знайде i побачить те, що помiтити можуть очi не всiх людей, а лише блаженних.
*
У тих, хто душею низький, найкраще з написаного i сказаного стає найгiршим.
*
Уподiбнюйсь пальмi; чим мiцнiше стискає її скеля, тим швидше й прекраснiше здiймається вона догори.
*
Повiльна постiйнiсть накопичує кiлькiсть, бiльшу вiд сподiваної.
*
О коли б ми в ганебних справах були такi ж соромливi i боязкi, як це часто буваємо ми боязкi i хибно соромливi у порядних учинках!
*
Визначай смак не а шкаралупою, а за ядром.
*
Розум завжди любить до чогось братися, і коли вiн не матиме хорошого, то звертатиметься до поганого.
*
Воiстину, моя самотнiсть вiдкрила менi небо!
*
Одне менi тiльки близьке, вигукну я: о школо, о книги!
*
З видимого пiзнавай невидиме.
*
Щасливий, хто мав змогу знайти щасне життя. Але ще щасливiший той, хто вмiє ним користуватися.
*
Не досить, щоб сяяло свiтло денного сонця, коли свiтло голови твоєї затьмарене.
*
Сповiрившись на море, ти перестаєш належати сам собi.
*
Похибки друзiв ми повиннi вмiти виправляти або зносити, коли вони не серйознi.
*
Я знайшов гавань, прощайте, надії i щастя, досить ви грали мною, тепер грайте iншими.
*
Немає нiчого небезпечнiшого, нiж пiдступний ворог, але немає нiчого отруйнiшого вiд удаваного друга.
*
Мудрець мусить i з гною вибирати золото.
*
Коли велика справа - панувати над тiлами, то ще бiльша - керувати душами.
*
Збери всерединi себе свої думки i в собi самому шукай справжнiх благ. Копай всерединi себе криницю для тiєї води, яка зросить твою оселю, i сусiдську.
*
Для шляхетної людини нiщо не є таким важким, як пишний бенкет, особливо коли першi мiсця на ньому займають пустомудрi.
*
Хiба не любов усе єднає, будує, творить, подiбно до того, як ворожiсть руйнує.
*
Природа прекрасного така, що, чим бiльше на шляху до нього трапляється перешкод, тим бiльше воно вабить, на зразок того найшляхетнiшого і найтвердiшого металу, який чим бiльше треться, тим чудовiше вилискує.
*
Неправда гнобить протидії, але тим дужче бажання боротися з нею.
*
Чи знаєш ти, яких лiкiв заживають ужаленi скорпiоном? Тим-таки скорпіоном натирають рану.
*
Чим бiльше гальмуєш природу, тим бiльше її збуджуєш.
*
Зi змiною сутi одне стає іншим за своїм буттям.
*
Слiпi очi, коли затуленi зiницi.
*
Як лiки не завжди приємнi, так i істина буває сувора.
*
Все минає, але любов після всього зостається.
*
Кому душа болить, тому весь свiт плаче.
*
Тодi лише пізнається цiннiсть часу, коли вiн утрачений.
*
Хто дочекаеться кiнця у вiчноплинному джерелi!
*
Свiт напочатку тiшить, а потiм мучить i карає.
*
Все - трава i лушпиння, все - прах i тiнь, все минає; серцем же людина вiчна.
*
Ти робиш найкращу i для тебе рятiвну справу, коли твердо йдеш шляхом доброго глузду.
*
Як нерозумно випрощувати те, чого можеш сам досягти.
*
Коли твердо йдеш шляхом, яким почав iти, то, на мою думку, ти щасливий.
*
Подiбне до подiбного веде Бог.
*
Вiнець хвали - старiсть.
*
Коли не можу нiчим любiй Вiтчизнi прислужитися, в усякому разi з усієї сили намагатимуся нiкому нi в чому не шкодити.
*
Всяка їжа i пиття смачнi й кориснi, але треба знати час, мiсце, мiру й особу.
*
Немає нещасливiшого, коли душа болить. Вона болить тодi, коли золять думки.
*
А я як був, так i тепер - подорожнiй.
*
Лiд на те й родиться, аби танути.
*
Демон проти демона не свiдчить, вовк вовчого м'яса не їсть.
*
Без ядра горiх нiщо, так само, як i людина без серця.
*
Краще голий та правий, нiж багатий та беззаконний.
*
Тiлом ми нiщо, але думкою щось, та ще й велике.
*
Облиш забобони, обмий совiсть, а потiм одежу, залиш усi свої хиби i пiдiймайся!
*
Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.
*
Наступний, весело освiтлений день - плiд учорашнього, так само як добра старiсть - нагорода хорошої юностi.
*
Солодке пізнає пізнiше той, хто може проковтнути неприємне.
*
Не любить серце, не бачачи краси.
*
Що вподобав, на те й перетворився.
*
Не за обличчя судiть, а за серце.
*
Кожен є той, чиє серце в нiм: вовче серце - справдешнiй вовк, хоч обличчя людське; серце боброве - бобер, хоч вигляд вовчий; серце вепрове - вепр, хоч подоба бобра.
*
Чи може людина, слiпа у себе вдома, стати зрячою на базарi?
*
Пiзнаєш iстину - ввiйде тодi в кров твою сонце.
*
Хiба може говорити про бiле той, котрому невiдоме, що таке чорне?
*
Свiтло вiдслонює нам те, про що ми в темрявi лише здогадувалися.
*
Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.
*
I нiхто не може вбити в собi зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши того в себе, як можна взнати й вигнати у iнших.
*
На новий путівець шукай новi ноги.
*
Що з того, коли листок зовнi зелений, та корiнь позбавлений життєвого соку.
*
Чи не дивина, що один у багатствi бiдний, а інший у бiдностi багатий?
*
Як послухаєш і втримаєш поза собою, що писане на паперi, коли зневажаєш те, гримить усерединi твого дому?
*
В усякому разi будьмо незлобивi!
*
Звичайно, з нового поняття у головi мандрiвника повинно виникати бажання.
*
Іншого шляху для нього і вiдмiнного вiд першого простування.
*
Не називай солодким те, що породжує гiркоту.
*
Вiрю, що бiльше єлею має в своїй гладкостi улесник, нiж батько, коли карає, i що фальшива позолота блищить краще вiд самого золота... Але згадай приказку: “Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли пiд нею голови нема”.
*
Не роби благим зла, а плотi - Богом.
*
Одна iстина солодка i стара, все iнше - сiно та гриб.
*
Вода без риби, повiтря без пташок, час без людей бути не можуть.
*
Не все те недiйсне, що недосяжне дитячому розумовi.
*
Тiнь яблунi не заважає.
*
Iстина спалює i нищить усi стихiї, показуючи, що вони лише тiнь її.
*
Шукаємо щастя по кражах, столiттях, а воно скрiзь завжди  з нами; як риба у водi, так i ми в ньому, i воно бiля нас шукає нас самих. Нема його нiде вiд того, що воно скрiзь. Воно схоже до сонячного сяяння - вiдчини лише вхiд у душу свою.
*
Математика, медицина, фiзика, механiка, музика зi своїми сестрами - чим глибше їх пiзнаємо, тим сильнiше палять серце наше голод i спрага.
*
Невже ти не чув, що сини вiку мудрiшi вiд синiв дня?
*
Не розум вiд книг, а книги вiд розуму створилися.
*
Скiльки ми накидали в наш шлунок священних слiв!
*
Не дивина дорогу вiднайти, але нiхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та iншого веде - в цьому i важкiсть.
*
Коли хто мандрує по планетах, блукає весь вiк по iсторiях, чи може  взнати, що дiється у серцi?
*
Сiється гниле - виростає запашне, сiється жорстке - виростає нiжне, сіється гiрке - виростає солодке, сiється нiсенiтниця та дурiсть - виростає премудре й прозірливе.
*
Перш за все батька і матір шануй і служи їм. Вони ж бо видимі портрети тієї невидимої сили, якiй ти стiльки зобов'язаний.
*
Люблю джерело i початок - вiчнi струменi, що течуть вiд випарiв серця свого. Рiки стiкають, потоки висихають, струмки зникають, тiльки джерело вiчно дихає випаруваннями, оживляє i прохолоджує. Одне джерело люблю.
*
Хто швидко прилiпляється до нової думки, той швидко вiд неї i вiдпадає. Що швидко запалюється, те раптово й гасне.
*
Чи може щось ширше розлитися, як думки!
*
Посудина для води, а не вода для посудини. Через те й душа моя, думки та серце мої кращi мого тiла.
*
Не кожен горiх iз ядром, i не кожна стеблина iз зерном.
*
Не уподiбнюйся кроту, що в землю закопався. Як тiльки ненароком прориється на повiтря - ох яке воно йому противне!
*
Свiтло бачиться тодi, коли свiтло в очах є.
*
Той розумiє юнiсть, хто розумiє старiсть.
*
Нова людина має i мову нову.
*
Яка користь бачити, не маючи смаку!
*
Не кiнець те, пiсля чого ще щось має бути. Пiсля справжнього кiнця нiчого бути не може.
*
У низьких та похмурих зовнішностях, як у ветхiй одежi, часом ховається премудрiсть, якої не знало людське серце, i то така, що її жодна коштовнiсть недостойна.
*
Бачити гаманця i не знати, шо в ньому,- це значить, бачивши, не бачити. Очевидно, треба скрiзь дивитися подвiйно: одне брати в душу, а друге у розум.
*
I мудрий часто спотикається.
*
Чи є щось необхiднiше людинi, як дихати. I на те повсюди є повiтря...
О глибина премудрої благоти, що сотворила потрiбне неважким, а важке непотрiбним.
*
Одна слава - тiнь, другу приймають божi дiти в Авраамовiй пристанi. Суєтна слава, потяг до набуткiв, отруйна пристрасть - це i в пекельнi лихоманки i дочки-ахидницi на опалення нечестивого серця.  Але iстинна слава, шукання iстинного набутку, свята пристрасть - це нареченi високого духу, якi осолоджують у своїх обiймах чисту душу.
*
Серце, запалене пристрастю до золота, яке любить мудрувати про самi лише гаманцi, мiки, валiзи, - це верблюд, що любить пити каламутну воду i який за в'юками не може пролiзти через тiснi дверi в країну вiчностi.
*
Зрозумiй одне тiлъки яблучне зерно, i досить тобi. Коли в нiм сховалося дерево з коренем, гiлками, листям та плодами, то можна в ньому вiднайти незчисленнi мiльйони садiв, осмiлюся сказати, i незчисленнi світи.
*
Лiлея не знає фабрик - вона i без них красна.
*
До яких порокiв призводять здоров'я  з багатством? Цiлi республiки через те пропали. Чому ж ти багатства бажаєш як щастя? Щастя нещасливим не ро6ить. Чи не бачиш i тепер, скiлькох багатство, як навiдь свiтового потопу, пожерло, а душi їхнi вiд надмiрних затiй, як млинове камiння, самi себе з'їдаючи, без зерна крутяться.
*
Бути щасливим - це значить пiзнати, знайти самого себе.
*
Збери перед собою живописцiв та архiтекторiв i пізнаєш, що живописна iстина мало де iснує, а найбiльшу юрбу їхню посiло невiгластво i немистецтво.
*
Без бажання все важке, навiть найлегше.
*
Землеробство вдесятеро лiпше всiх кручених наук, тому що воно для всiх найпотрiбнiше.
*
Що там веселощi й солодощi, коли нема свiтла? Що там мир, коли нема життя i веселощiв!
*
Як полум'я i рiка, так думка повнiстю не вiдпочиває. Вогонь гасне, рiка спиняється, а безтiлесна і безстихiйна думка рух свiй припинити (чи в тiлi вона, чи поза тiлом) не може анi на мить і продовжує своє стрiмке лiтання через необмеженi вiчностi.
*
Думки, наче повiтря; його годi побачити, але воно твердiше землi i сильнiше води: ламає дерева, руйнує будiвлi, жене хвилi й кораблi, їсть залiзо i камiнь, гасить і роздуває полум'я. Так i думки сердечнi - начебто немає їх, але вiд цiєї iскри пожежа, хвилювання i руїна, вiд цього зерна залежить цiле дерево нашого життя.
Коли зерно добре, добрими насолоджуєшся плодами.
*
Фарби на картинi кожен бачить, але щоб побачити малюнок і живопис, потрiбне друге око. Хто ж його не мав, той слiпий у живописi. Гру музичного iнструменту кожне вухо чує, але щоб вiдчути смак схованої у грi гармонi, треба мати вухо таємного розумiння, а хто позбавлений того, цей нiмий у музицi.
*
Бути пророком чи фiлософом - це прозрiти над пустелю, над стихiйне бродiння щось нове, котре не cтарiє, дивне i вiчне, i вiстити про те.
*
Не тiло, а душа є людиною.
*
Глупiсть тисячi нерозумних живописцiв не може примусити нас зневажати живописне мистецтво, а научає, що ця наука многотрудна, i тiльки дехто з величезної кiлькостi любителiв її осягає.
*
Серце тодi насичується, коли освiчується.
*
З лиця людину можна примiтити, а не з підошви.
*
Зовсiм мертва душа людська, позбавлена природного свого дiла, вона подiбна каламутнiй та смердючiй водi, в тiснотi умiщенiй.
*
Що хочеш, шукай, але не згуби миру.
*
Будь ласка, вiдчуй, що розумним i добрим серцям набагато милiший   i шанованiший природний i чесний швець, нiж  безприродний статський радник.
*
Так як в органi одне повiтря через рiзнi трубки рiзнi голоси витворює, отак у людському тiлi один розум по-рiзному діє, розкладаючись на рiзнi складники.
*
Схильнiсть до дружби нi куплею, нi проханням, нi насиллям не досягається...
*
Дружать тiльки з тими, до  кого вiдчувають особливе духовне ваблення.
*
Коли вовк грає на свирiль, ведмiдь танцює, а лошак носить поноску, годi не смiятися. Кожна нешкiдлива невiдповiднiсть смiшить. А  коли вже вовк став пастухом, ведмiдь ченцем, а лошак радником - це не  жарт, а бiда. О коли б ми пiзнали, як це суспiльству шкiдливо.
*
Довго сам учись, коли хочеш учити iнших. В усiх науках та мистецтвах  плодом є правильна практика.
*
Годi побудувати словом, коли те саме руйнувати дiлом.
*
Буття i слава iменi нероздiльнi, як добре зерно iз гiлками, як джерело із потоками, як сонце з промiнцем. Марнославство ж, як трава, що росте на покрiвлях, передчасно мусить засохнути.
*
Роби те, до чого народжений, будь справедпивий і миролюбний громадянин, i досить iз тебе.
*
Розум гострий у багатьох, але не всi навчилися мислити.
*
Життя наше - це подорож, а дружня бесiда - не вiзок, що полегшує мандрiвниковi дорогу.
*
Чисте небо не боїться блискавки та грому.
*
Видно, що життя оживає тодi, коли думка наша, люблячи iстину, дослiджує стежини й, а зустрiвши око її, торжествує й веселиться цим незаходимим свiтлом.
*
Легенький повiтряний шум - випущене з вуст слово, але воно часто чи смертю разить, чи у веселiсть уводить i оживляє душу. Мала птиця півень лева лякає, а миша - слона.
*
Коли зачинається курча, тодi псується яйце.
*
Звичайно, кожного свiту машина має своє небо з пливучими в нiм планетами.
*
Здоровий та чистий смак усiм задоволений, а засмiчене горло без мiри i смаку жере.
*
Частки розбитого дзеркала всi однаково лице вiдбивають.
*
Коли любиш неправду, ненавидиш свою душу.
*
Насiння лихих справ - лихi думки.
*
Бачиш, що свiтло премудростi тодi входить у душу, коли чоловiк два єства пізнає: тлiнне та вiчне.
*
Не будь нахабний i не вважай недостатнiм те, що тобi незрозумiле.
*
Веселiсть - це здоров'я гармонiйної душi. Душа, вражена якимсь пороком, не може бути весела.
*
Дуже правильно сказано: той, хто не має ворогiв, не має також і друзiв.
*
Як глупота є матiр усiх порокiв, так мудрiсть є справжня мати як наших чеснот, так i скромностi.
*
Очевидно, такий свiт: якщо сам чогось зробити не може, заздрить іншим.
*
Хiба коли-небудь була дружба помiж скупими?
*
Де ти знайдеш жар, коли весь вогонь чеснот загас?
*
Що в кого болить чи радує - те в кожного в головi та на язицi.
*
Коли повз тебе проходить п'яний, ти так думай: Бог дав тобi видовище, щоб ти на чужому прикладi усвiдомив, яке велике зло пияцтво - бiжи вiд ньoго!
*
Не буде тверезий той, хто перевантажує себе їжею, хоча б вiн i не пив вина.
*
Не той убиває коня, хто годує його простим кормом, а той, хто дає багато вiвса i не дотримує мiри в їздi.
*
О солодкий шлях життя, коли совiсть чистa!
*
На звивистих шляхах, по горбах i через глибокi рови мчить недосвiдчений вершник, якщо вiн погано править конем.
*
Не той щасливий, хто бажає кращого, а хто задоволений тим, чим володiє.
*
Як хто посiє в юностi, так пожне в старостi.
*
Найкраща помилка та, якої допускаються у навчаннi.
*
Блаженство буде там, де є приборкання пристрастей, а не їхня вiдсутнiсть.
*
Шляхетна душа ненавидить явно, не прикриваючи  приязним лицем своєї нехотi, - чинять так лише рабськi серця, що народилися на лицемiрство та брехню.
*
Добра слава краще м'якого пирога.
*
Коли є червiнець, навiщо бажати, щоб i гаманець був золотий.
*
Плаває нещасливо той, хто не вмiє досягти гаванi.
*
Не той дурний, хто не знає (ще такий, котрий усе знає, не народився), але той, хто знати не хоче. Зненавидь глупоту: тодi хоч i дурний, а будеш у числi блаженних.

...істина є безначальна.

...немає смертельнiшої для  суспільства виразки, як  марновiрство -  сховок лицемiрам, прикриття шахраям, затiнок  дармоїдам, стрекало і піджога недоумкуватим.

Природа є першопочаткова всьому причина  i саморухома пружина.

...правдиве начало скрізь  живе. Через те воно не частка і не складається з  часток, але ціле..., єдине, безмірне, надійне.

Нi про що не турбуватися, ні за що не переживати - значить не жити, а бути мертвим,  адже  турбота  - рух  душі, а  життя - це рух.

Наскiльки трудне все те, що непотрiбне дурне! Наскiльки легке і солодке все, що істинне і потрiбне.

Не знайдеш дня  без темряви  і свiтла,  а року без  зими і  тепла. Не  знайдеш і  стану, щоб iз  гiркого та солодкого не був змiшаним. Так весь світ складається.  Протилежнi протилежному сприяє.

Видно, що  життя живе тоді, коли  думка наша,  люблячи  істину, любить висліджувати стежинки її, і, зустрівши око її, торжествує і радіє з цього незаходимого свiтла.

Існування  означає:  родитися, годуватися, рости і зменшуватися,  а життя  є плодопринесення, яке проросло вiд зерна істини,  що царить в серці їх.

Правильно використав час той, хто пізнав, чого треба уникати i чого домагатися.

Поглядаєш  на  тінь,  не  пам’ятаючи  про  саму  яблуню,  дивишся  на  слід,  а не  думаєш про лева,  куди  цей слід  веде? Задивляєшся  на райдугу,  а  забуваєш про  сонце, яке  утворено барвами  її. Це  означає: лише  пусте в  собі бачити, а  тому  й не  розуміти і не знати  себе, самого себе.  Розуміти  ж -  означає поверх  видимої речi  прозрівати  умом щось невидиме,  обiцяне видимим...

...не суди лиця, суди слово...

...хто сліпий, тому скрізь нiч. Якщо ти темрява - скрiзь для тебе пекло.

Не хапайся за хвіст, поминувши голову.

Не все те невірне, що тобі незрозумiле.

Не вихваляйся твоєю прозорливістю.

...ти зверни  увагу не  на вишуканість,  а на те, чи мислимо ми благочестиво,  на силу висловлених думок  визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.

Ніхто  не  може  вбити  в  собі зло,  коли не втямить спершу, що таке зло, а що добро. А не взнавши свого у себе, як  можна взнати  і вигнати його в інших.

Я ще  й тепер  не вмiю  користуватися часом, і навіть той час, який  тепер у  моєму розпорядженні,  витрачається  на  дрiбниці або,  що ще гiрше, на смуток...

Довго сам учись, коли хочеш  навчати інших.

Немає години, непридатної для  занять корисними науками, і хто  помiрно, але  постійно вивчає предмети, корисні як в цьому, так і в майбутньому  життi,  тому  навчання  - не  труд, а втіха. Хто думав  про науку,  той любить  її, а хто й любить, той  ніколи не  перестає учитись, хоча б зовні вiн i здавався бездіяльним.

Хворий смак твій - тим поганий і суд твій.

Вiрно, що більше єлею має в своїх гладеньких словах улесник, анiж батько, коли карає,  що фальшива позолота блищить краще вiд самого  золота...  Але згадай  приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з  того, коли під нею голови нема».

[Любов] ... є джерело всього життя...

Для  мене  нема  нiчого дорожчого чи солодшого, нiж  душа, яка мене  любить, хоч би бракувало всього іншого.

Чисте серце перебуває в любовi, а любов залишаеться в ньому ж.

Хiба не любов все повднуе, будуе, творить, подiбно до того, як ворожiсть  руйнує?
Хiба не мертвою є душа,  позбавлена iстинної любові?..

Що дає основу? - Любов. Що творить? -  Любов.
Що зберiгає? - Любов, любов. Що дає насолоду? - Любов, любов, початок, середина кінець, альфа і омега.

Любов  ніяким  чином  не може  бути вiчною і мiцною, якщо породжується  тлiнними речами, тобто багатством...

Все минає, любов же нiколи, все тебе облишить, крiм любого, в тобi сущого.

...хороша любов є та, яка є iстинною, міцною і вічною.

...я буду з тобою в пам’яті, в думці, в мовчазнiй  бесiді: до  такого ступеня  любов сильнiша самої смерті!

...людська душа і друг, безсумнівно, цiннiш а все інше.

Любов виникає з любові, коли хочу, щоб  мене любили, я сам першим люблю.

Всiх подарункiв дружніх миліше сам друг  тому, хто взаємно є друг.

Я належу  до тих,  хто настiльки  цінує друга, що ставить його над усе і вважає друзів... найлiпшою прикрасою життя.

...як  гниле  дерево  не склеюється з іншим гнилим  деревом,  так  і мiж  негідними людьми не виникає дружби.

Без ядра горiх ніщо, так само як і людина без серця.

...нам треба найретельнiше   дбати про   те, щоб,  обираючи   друзів,  цю   найліпшу  окрасу життя,  більше  того  -  неоцiненний  скарб, по недбальству  не  потрапити  на  щось пiдроблене i мниме, що називається пiдлесником.

...я люблю тривожитися душею  за благополуччя друзiв,  щоб коли-небудь  зазнати також і втіхи... Бо що  може бути  приємнішим, ніж любов друга?

Я зневажаю Крезів, не заздрю Юлiям, байдужий до Демосфенiв, жалiю  багатих [...]. Я ж, якщо  маю друзів, вiдчуваю себе  не лише щасливим, але й найщасливішим.

Коли в тебе людське серце  - спiвчувай, а якщо хочеш - ревнуй  і гнiвайся,  та уникай ворогування і злобної зарозумiлостi  з ядучою насмiшкою.

Нащо ж мені докоряти,
Що в селі родила мати?
Нехай у тих  мозок рветься,
Хто високо в  гору дметься.

Немає іншого і бiльшого нещастя,  як коли душа  болить.  Вона  болить тоді,  коли болять думки.

Живуть на землі й тi, хто ні про що  не думає, як  лиш розбагатіти,  нажертися, напитися, нарядитися. Тікайте від  розмов з цими пожадливими до наживи. В серці їх погане  сім’я виплоджує жовч і зміну отруту, що вбиває душу.

Щасливий  той,  хто  мав змогу  знайти щасливе життя. Але  щасливіший  той,  хто  вміє користуватися ним.

...розумним і добрим серцям  набагато миліший і поважнiший  природжений  чесний швець, ніж неприроджений статський радник.

Найбільша справа, коли вона без природженостi робиться, втрачає свою честь і вартiсть.

Правда,  що наука робить довершеною природженiсть. Та коли  немає природженостi, що тодi  наука  може  зробити?  Наука є практика і звичка і є дочка  природи. Птах  може навчитися літати - не черепаха.

Ніхто не пожне  мiцної слави  від будь-якого покликання,  якщо  працю  за  цим  покликанням не вважатиме за  найсолодшу, більшу  вiд самої слави втiху.

...найнижча посада буває людинi причиною щастя, коли до неї є природний нахил.

Хто спотворює і  розтлiває всяку  справу? - Неприродженiсть. Хто  умертвляє науки  i мистецтва? -  Неприродженiсть... Вона  всякiй посадi внутрiшня отрута і вбивця.

Без смаку страва, без очей погляд, без керма корабель, без толку мова, без  природи справа... є те саме, що без розмiрiв будувати, без закрою шити..., а без такта танцювати...

Будь  вовк   кухарем,   ведмiдь  м’ясником, а  лошак  пiд  верхівцем.  Це справа  чесна. Коли ж  вовк грає  на сопілцi,  ведмiдь танцює, а лошак носить поноску,  не можна  не сміятись. Всяка нешкiдлива непристойність смiшить. А  коли  вже став  вовк пастухом,  ведмiдь ченцем, а лошак радником, це вже не жарт,  а біда.

...найгірша хвороба - хворіти духом.

Якщо важливо лiкувати тiло,  то чи  не найважливiше разом з тілом зберiгати і душу людини цілою, здоровою, незiпсованою?

Коли  хто  не мае  нового серця,  тому весь світ є старе лахмiття.  Коли чия  душа тужить, тому весь свiт плаче. Коли чие  серце мучиться i страждає,  тому весь  рiк без  свята... Коли чий розум  мертвий, тому  весь вiк  без життя.

Так  само  як  боязкi люди,  захворівши під час плавання на  морську хворобу,  гадають, що вони  почуватимуть  себе  краще, коли  i великого  судна  пересядуть на  невеличкого човна, а вiдти знову переберуться у тривесельник, але нiчого  сим  не  досягають,  бо разом  i собою переносять жовч і страх,- так і життєві змiни не усувають з душі того, що  завдав прикростi і непокоїть.

Якщо  ти  здоровий, радiю;  якщо ти  до того ще й веселий. радiю ще  бiльше, бо  веселiсть - це  здоров’я  гармонiйної  душi.  Душа, вражена яким-небудь  пороком,  не  може  бути  веселою.

Немає бiльшоi  муки,  як  хворiти думками, мучитись  серцем,  мерзнути  душею  вiд холодного  скрежету і  відчаю. О,  коли б  ми цього морозу хоча б вполовину боялись!

...коли хто веселий, той і в  хворобi здоровий.  Не  всякий,  тілом здоровий,  весело живе. Тож видно, що одна  річ здоров’я  й інша  річ - веселість душi.

О, якби у мене  був духовний  меч! Я  б знищив у тобi скупість, убив розкiш і дух нетверезості,  вразив  би  честолюбство,  розтрощив би марнолюбство...

З плодiв та i того, який кiнець, суди всяку справу.

...соколи i орлами вгору, в простiр чистого неба  нехай пiдносяться,  залишивши трясовину для низького невiгластва.

Якщо  ти  вважаєш,  що  це погано,  не роби цього; якщо ж нi, то  переможи в  собі поганий сором i страх, якi тебе вiдвертають вiд порядних  справ...  О, якби  ми в  ганебних справах були  такими   ж  соромливими,   боязкими,  як часто  ми  буваємо  боязкими з хибно соромливими в порядних вчинках.

3атiнок тіні милий,  а нiч  темряві люба. Близьке до близького  схильне, а  приязнь обох зливає воєдино. І  сам ти  такий, яке  те, що любиш і осягаєш.

...охота - мати праці, праця все перемагає.

Уникай товариства поганих людей!

Я не люблю ніякого дару, якщо він не пов’язаний з любов’ю і доброзичливiстю.

У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгiршим.

...помилки друзів ми повинні уміти виправляти або зносити, якщо вони не серйозні.

Добра, тобто справжня людина, завжди виносить добре із доброго скарбу серця.

Немає нічого небезпечнiшого, нiж пiдступний ворог, але  немає нічого більш отруйного вiд удаваного друга... Жоден диявол ніколи не приносить бiльше, нiж такі удавані друзi.

Побiльше думай і тоді вирiшуй.

Соловей вчить спiвати дiтей своїх [...] Батьки суть нашi кращі вчителi.

Смерть людинi - спокiй.

О книги, найкращі порадники, найвірнiші!

...найкраща помилка та, яку допускають при навчаннi.

Правильно використав час той, хто пізнав, чого треба уникати i чого домагатися.

...як хто посiє в юності, так пожне в старості.

Де серце повне вагань, там огида i нудьга.

...сміх є рідний брат радості...

...з усіх втрат втрата часу найтяжча...

Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати - це наполовину завершити.

Надмiрність  породжує  пересиченість,  пересиченiсть  -  нудьгу, нудьга  ж -  душевний смуток, а хто хворіє на це, того не можна назвати здоровим.

Справдi всяка страва i пиття корисні і добрi є, але знати треба час, мiсце, міру i особу.

Я...  дуже  задоволений  тим,  що   не  подобаюсь...  мерзотникам....похвально   не  подобатись поганим.

...ситість тілесна не дасть бадьоростi серцю, позбавленому своєї їжі.

Збери всерединi  себе свої думки і в собi самому  шукай  справжнiх благ.  Копай  всерединi  себе  криницю для  тії води,  яка оросить i твою оселю, і сусiдську.

Духовна зброя сильніша за тілесну...

Немає нiчого кращого, як хороше виховання...

...Все те не наше, що нас покидає.

В усіх науках і мистецтвах плодом є вірна практика.

Життя не те означає, щоб тільки їсти та пити, але й бути веселим та бадьорим.

...хто дочекається кiнця у вічноплинному джерелі?

Істинна дружба, правдиве щастя і пряма юність ніколи не зiстаряться.

Не можна збудувати словом, коли те ж саме руйнувати ділом.