Податкові пільги

 

Не менш суттєвою е система податкових пільг, що веде до зменшення оподатковуваного об'єкта. Вона має різно­манітні форми і будується для кожного податку з ураху­ванням пріоритетів національної фіскальної політики.

Пільги — це надання переваги, часткове або повне звільнення від виконання встановлених правил, обов'язків або полегшення умов виконання їх. Податкові пільги — це звільнення від податків згідно з чинним законодавством. Вони є одним із елементів податкової політики і пересліду­ють як економічну, так і соціальну мету. Використовуючи податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси і забезпечує соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення. Перелік податкових пільг визначається законами України та інструкціями Міністерства фінансів України про порядок нарахування і сплати тих чи інших податків.

Залежно від того, на зміни якого з елементів структури податку — об'єкта оподаткування, податкової бази чи став­ки податку — спрямована пільга, роблять поділ пільг на три групи:

— вилучення;

— знижки;

— податкові кредити.

Вилучення — це податкові пільги, спрямовані на вик­лючення з оподатковуваного доходу окремих предметів (об'єктів оподаткування).

Вилучення можуть надаватись як усім платникам по­датку, так і окремим їхнім категоріям; як постійно, так і на визначений строк.

Знижки — це пільги, спрямовані на скорочення подат­кової бази. Вони пов'язані не з доходами платника податків, а з видатками. Так, платник податків має право зменшува­ти оподатковуваний прибуток на суму перерахованих ним коштів у благодійні фонди, підприємствам освіти, охорони здоров'я, культури тощо.

Податкові кредити — це пільги, спрямовані на зменшен­ня податкової ставки або податкового окладу. Об'єктом в даному випадку виступає обчислена сума податку, а не до­ходи або видатки платника.

Політика України має стимулювати вітчизняне вироб­ництво з метою підвищення купівельного попиту "і конку­рентоспроможності окремих видів товарів (продукції) на внутрішньому ринку. Одним із аспектів такого стимулю­вання при оподаткуванні і є надання пільг та інших заохо­чень. При наданні пільг оподаткування розглядається не як бар'єр на шляху розвитку і не як безповоротна втрата більшої частки доходів, а як усвідомлена необхідність відра­хувань на розвиток охорони здоров'я, страхування, соцза­безпечення власне платників податків.

Законодавством України передбачено особливі пільги, які можна поділити на дві групи:

— перша включає відносно традиційні і сталі звільнення від податку незалежно від обставин (звільнення від сплати податку окремих груп платників);

— друга характеризується певною короткотривалістю стосовно конкретних об'єктів.

Відповідно до статті Закону України «Про систему опо­даткування» встановлення і скасування пільг платникам податків здійснюється Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сіль­ськими, селищними, міськими радами згідно із законами про оподаткування.

Серед найбільш поширених є такі види податкових пільг:

— повне або часткове звільнення від сплати деяких по­датків;

— податкові скидки для окремих підприємств, галузей, регіонів;

— неоподатковуваний мінімальний рівень прибутків;

— виключення з оподатковуваних прибутків деяких ви­трат платників податків;

— повернення раніше сплачених податків (податкова амністія) та ін.

Податкові пільги завжди були і залишаються об'єктом особливої уваги та зацікавленості всіх платників податку, оскільки - наявність комплексу податкових пільг означає повне або часткове звільнення юридичних і фізичних осіб від обов'язкових платежів. В умовах ринкових відносин вони виступають необхідною передумовою для активного використання всіх податкових інструментів з метою еконо­мічного і правового регулювання соціальних процесів, стиму­лювання розвитку виробництва тощо. Передбачені законо­давством пільги надаються залежно від об'єктів та суб'єктів оподаткування і значення їх для розвитку народного гос­подарства країни. Пільги мають носити постійний, сталий характер і не бути амністією для неплатників податків.

На думку деяких економістів, податки повинні сплачу­вати всі, в кого виникає той чи інший об'єкт оподаткуван­ня. Пільги можливі й потрібні, якщо вони мають цілеспря­мований характер — стимулюють інвестиційну та іннова­ційну діяльність, сприяють виконанню загальнодержавних програм і мова може йти тільки про пільгові податкові ставки, встановлені на якийсь термін. Причому, по-перше, надання таких пільг має бути виваженим процесом, а по-друге, — водночас вирішувати питання про компенсаційні заходи щодо доходної частини бюджету.

Інші вважають, що окремі пільги в оподаткуванні мож­ливі лише з трьох позицій: щодо експортних операцій, інве­стицій і новостворених підприємств.

З наведеними доказами не можна не погодитися, тому що, коли немає чіткої концепції податкової політики, пільги до недавнього часу надавалися широкому колу суб'єктів підприємницької діяльності на шкоду інтересам держави.

Пільги мають встановлюватися лише стосовно об'єкта, а не суб'єкта оподаткування.

Всупереч вимогам ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», якою передбачається, що встановлення і скасування податків та пільг здійснюється Верховною Ра­дою України, а ставки податків та пільги не можуть вста­новлюватися або змінюватися іншими законодавчими ак­тами України, крім законів про оподаткування. Президент і Кабінет Міністрів України протягом останніх років вида­вали нормативні акти, якими встановлювали або скасо­вували пільги суб'єктам підприємницької діяльності. Ча­сто такі нормативні акти не кореспондувалися між собою, а іноді просто суперечили один одному, що призводило до всіляких порушень як з боку платників податків, так і пра­цівників податкових адміністрацій.

Нині дещо упорядковано надання податкових пільг. Ряд їх скасовано.

Природно виникає запитання: які пільги залишилися в системі оподаткування і якими нормативними актами вони регулюються?

Так, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не визначає прямих пільг для платників по­датку, але згідно із статтями 7, 11 передбачено ряд особли­востей при оподаткуванні підприємств та організацій.

Ці особливості полягають в тому, що:

— не підлягають оподаткуванню виграші у державній грошовій лотереї. Під державними грошовими лотереями слід розуміти лотереї, які передбачають наявність призового фонду в розмірах не менш як 50 відсотків від суми отрима­них доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України в розмірі не менш як 30 відсотків від доходів, що залишаються у розпорядженні після виплат призового фонду;

— випуск і проведення лотереї, які відповідають зазначе­ним вимогам, підлягають реєстрації в Міністерстві фінансів України, яке встановлює вимоги щодо порядку фінансового контролю над діяльністю агента з проведення лотереї.

Від оподаткування звільняються доходи неприбут­кових організацій.

Неприбутковими організаціями є:

а) органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів;

б) благодійні фонди та благодійні організації, створені в порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі громадські організації, створені з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчі спілки та політичні партії;

в) пенсійні фонди, кредитні спілки;

г) інші, ніж визначені в абзаці «б» цього підпункту, юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів;

д) спілки, асоціації та інші об'єднання юридичних осіб, житлово-будівельні кооперативи, створені для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників і не проводять підприємницької діяльності, за винятком отримання пасивних доходів;

е) релігійні організації, зареєстровані в порядку, перед­баченому законом.

Доходи неприбуткових організацій становлять:

— кошти або майно, які надходять безоплатно або як безповоротна фінансова допомога чи добровільні пожертву­вання;

— пасивні доходи;

— кошти або майно, які надходять до таких неприбут­кових організацій як компенсація вартості отриманих дер­жавних послуг.

З метою оподаткування центральний податковий орган веде реєстр всіх неприбуткових організацій. У разі ліквідації неприбуткової організації її активи мають бути передані іншій неприбутковій організації відповідного виду або за­раховані до доходу бюджету.

Звільняється від оподаткування прибуток підпри­ємств, заснованих всеукраїнськими громадськими ор­ганізаціями інвалідів, і майно яких є їхньою власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім при­бутку, одержаного від грального бізнесу. Протягом попе­реднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, котрі мають там основне місце роботи, в цих організаціях має становити не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, а фонд оплати праці таких інвалідів — не менш як 25 відсотків від суми витрат на оплату праці, що належать до складу валових витрат.

Перелік всеукраїнських громадських організацій інвалідів, на які поширюється ця пільга, затверджується Кабі­нетом Міністрів України.

Також звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування влас­ного виробництва, спрямований на збільшення обсягів ви­робництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів.

Перелік спеціальних продуктів дитячого харчування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Оподатковується в розмірі 50 відсотків від діючої ставки прибуток від продажу інноваційного продукту, заявленого під час реєстрації в інноваційних центрах, створених відповідно до закону. Ці пільги діють перші три роки після державної реєстрації продукції як інноваційної.

Не включаються до валових доходів при оподаткуванні прибутку кошти, отримані Державною адміністрацією за­лізничного транспорту України (Укрзалізницею), а також залізницями від підприємств, організацій та їхніх структур­них підрозділів, які перебувають у функціональному підпо­рядкуванні Укрзалізниці і залізниць. Ці кошти перерахо­вуються ними за рахунок чистого прибутку, що залишаєть­ся в розпорядженні таких підприємств за результатами звітного періоду після сплати всіх зобов'язань, у тому числі податків, зборів (обов'язкових платежів), строк погашення яких настав.

До 1 липня 1997 року прибуток підприємств з інозем­ними інвестиціями, зареєстрованих до 1 січня 1995 року, не оподатковувався протягом п'яти років з моменту внесення кваліфікаційної інвестиції.

Такі пільги поширювалися на підприємства з іноземни­ми інвестиціями, якщо кваліфікаційна іноземна інвестиція не відчужувалася протягом пільгового періоду.

З 1 липня 1997 року оподаткування прибутку спільного підприємства з іноземними інвестиціями здійснюється в загальновстановленому порядку, оскільки в новій редакції Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 p. окремі пільги підприємствам з іноземними інвестиціями не передбачено.

При оподаткуванні нерезидентів не підлягають опо­даткуванню доходи, отримані нерезидентами як проценти або доход (дисконт) на державні цінні папери, продані (роз­міщені) нерезидентам за межами території України через уповноважених агентів — нерезидентів, чи проценти, спла­чеш нерезидентам за отримані Україною позики (кредити або державні зовнішні запозичення), які відображаються в Державному бюджеті України чи кошторисі Національно­го банку України.

Суми доходів нерезидентів, що виплачуються резидента­ми як оплата вартості фрахту транспортних засобів, оподат­ковуються за ставкою 6 відсотків до джерел виплати цих доходів за рахунок таких виплат, а суми доходів нерезиден­тів, отримані (нараховані) як страхові внески, страхові плате­жі або страхові премії від перестрахування ризиків, у тому числі страхування ризиків життя на території України та ризиків резидентів за межами України, оподатковуються за ставкою 15 відсотків у джерела виплати їх за рахунок таких виплат.

Доходи нерезидентів, отримані (нараховані) як страхові внески, страхові платежі або страхові премії від страхуван­ня ризиків та страхування ризиків життя на території України, а також у формі надання рекламних послуг на території України, оподатковуються за ставкою ЗО відсотків до джерел виплати їх за рахунок таких виплат.

Підприємства, основною діяльністю яких є вироб­ництво сільськогосподарської продукції, сплачують по­даток на прибуток у порядку і в розмірах, передбачених Законом «Про оподаткування прибутку підприємств», за підсумками звітного податкового року.

Валові доходи і витрати підприємств-виробників сіль­ськогосподарської продукції, утримані (понесені) протягом звітного податкового року, підлягають індексуванню за офі­ційним індексом інфляції за період від місяця, наступного за місяцем понесення таких витрат (отримання доходів), до кінця звітного податкового року.

Сума нарахованого податку зменшується на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

Якщо за результатами звітного податкового року такі підприємства мали балансові збитки, то ці збитки перено­сяться на зменшення валових доходів майбутніх податко­вих років.

Це оподаткування не поширюється на підприємства, ос­новною діяльністю яких є виробництво, продаж продукції квітково-декоративного рослинництва, дикорослих рослин, диких тварин і птахів, риби (крім риби, виловленої в річках та закритих водоймах), хутряних товарів, лікеро-горілча­них виробів, пива, вина та виноматеріалів (крім виноматеріалів, що продаються для подальшої переробки), які опо­датковуються в загальному порядку.

Сільськогосподарські підприємства звільняються від сплати авансових внесків податку на прибуток.

Валові доходи від страхової діяльності (крім стра­хування ризиків життя) страховиків-резидентів оподат­ковуються за ставкою 3 відсотки від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності. Для цілей опо­даткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності слід розуміти суму страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, за винятком суми валових внесків, переданих у перестрахування, отриманих (нарахованих) страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування та перестрахування ризиків на те­риторії України або за її межами.

Про податок на додану вартість

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 p. від податку на додану вар­тість звільняються операції:

— з продажу вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазина­ми і куточками, які виконують функції роздавальних пунктів, у порядку і за переліком продуктів, встановлени­ми Кабінетом Міністрів України;

— з продажу (передплати) і доставки періодичних ви­дань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва; з продажу книжок вітчизняного виробницт­ва; з продажу учнівських зошитів, підручників та навчаль­них посібників;

— з надання згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, послуг з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти закладами освіти, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг і послуг з виховання та освіти дітей будинками культури в сільській місцевості, дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв;

— з продажу товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

— з послуг з доставки пенсій та грошової допомоги на­селенню;

— з надання послуг з реєстрації актів громадянського стану державними органами, уповноваженими здійснюва­ти таку реєстрацію згідно із законодавством;

— з продажу лікарських засобів та виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому законодавством порядку, в тому числі надання послуг з та­кого продажу аптечними установами;

— з надання послуг з охорони здоров'я згідно з пере­ліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, закла­дами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл (ліцен­зію) на надання таких послуг;

— з продажу путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок дітей у закладах за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України. Зазначена пільга не поши­рюється на продаж путівок нерезидентам;

— з надання в порядку та в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, послуг:

а) з утримання дітей у дошкільних закладах, школах-інтернатах, кімнатах-розподільниках установ Міністерства внутрішніх справ України;

б) з утримання осіб у будинках для престарілих та інвалідів;

в) з харчування та облаштування на нічліг осіб, які не мають житла, у спеціально відведених для цього місцях;

г) з харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров'я;

д) з харчування, забезпечення речовим майном, кому­нально-побутовими та іншими послугами, що надаються спецконтингенту в установах пенітенціарної системи згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

— з надання послуг державними службами зайнятості України за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

— з надання послуг архівними установами України, по­в'язаних з наданням документів Національного архівного фонду України юридичним і фізичним особам, а також з продажу архівним установам України документів Націо­нального архівного фонду України, які перебувають у влас­ності юридичних або фізичних осіб відповідно до законо­давства України;

— з надання послуг з перевезення пасажирів міським і приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району, тарифи на які регулюються у встановленому законом порядку, за винятком операцій з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат);

— з надання культових послуг та продажу предметів культового призначення релігійними організаціями за пе­реліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

— з надання послуг з поховання будь-яким платником податку;

— з передачі конфіскованого майна, знахідок, скарбів або майна, визнаних безхазяйними, у розпорядження дер­жавних органів або організацій, уповноважених здійснюва­ти збереження їх або продаж згідно із законодавством;

— з передачі земельних ділянок, що знаходяться під об'єктами нерухомості або незабудованої землі, коли така передача дозволена згідно з положеннями Земельного ко­дексу України;

— з безкоштовної передачі рухомого складу однією за­лізницею або підприємством залізничного транспорту за­гального користування іншим залізницям .або підприєм­ствам залізничного транспорту загального користування державної форми власності в порядку, встановленому Кабі­нетом Міністрів України;

— з приватизації державного майна в обмін на прива­тизаційні папери або компенсаційні сертифікати, а також із безоплатної приватизації житлового фонду, присадибних земельних ділянок та земельних паїв відповідно до законо­давства;

— з виконання робіт (вартість робіт) з будівництва жит­ла, що здійснюються за рахунок коштів фізичних осіб, та передачі такого житла у власність таким фізичним особам;

— з подання благодійної допомоги, а саме безоплатна передача товарів (робіт, послуг), у тому числі при ввезенні (пересиланні) їх на митну територію України, закладам науки, фізкультури і спорту, що утримуються за рахунок бюджетів; закладам дошкільної, початкової, середньої, про­фесійно-технічної та вищої освіти, закладам охорони здо­ров'я, культури; релігійним, благодійним організаціям, за­реєстрованим у порядку, встановленому законодавством, а також операції з безоплатної передачі таких товарів (робіт, послуг) набувачам (суб'єктам) благодійної допомоги відпо­відно до законодавства України.

Також звільняються від оподаткування операції:

— з продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підак­цизних товарів, грального бізнесу, підприємствами, що за­сновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів та майно яких є їхньою повною власністю, коли кіль­кість інвалідів, котрі мають там основне місце роботи, ста­новить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до скла­ду валових витрат виробництва (обігу). Перелік всеукраїн­ських громадських організацій інвалідів, на підприємства яких поширюється ця пільга, затверджується Кабінетом Міністрів України. Підприємство, що підпадає під дію цьо­го пункту, реєструється в податковому органі в порядку, передбаченому для платників податку, і отримує право ви­писки податкової накладної без нарахування податку на додану вартість. Податкова звітність таких підприємств здійснюється в порядку, встановленому центральним по­датковим органом України;

— з виконання робіт за рахунок коштів інвесторів з бу­дівництва житла для військовослужбовців, ветеранів війни та членів сімей військовослужбовців, котрі загинули під час виконання службових обов'язків;

— з безкоштовної передачі продукції (робіт, послуг) влас­ного виробництва допоміжними сільськими господарства­ми і лікувально-виробничими трудовими майстернями (це­хами, дільницями) будинків-інтернатів та територіальних центрів з обслуговування самотніх громадян похилого віку (пенсіонерів), за умови, що така передача здійснюється для забезпечення власних потреб зазначених закладів;

— з надання в сільській місцевості сільськогосподар­ськими товаровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкіль­них закладів, інтернатів, закладів охорони здоров'я та по­дання матеріальної допомоги (в межах одного неоподатко­вуваного мінімуму доходів громадян на місяць на одну осо­бу) продуктами харчування власного виробництва та по­слуг з обробки землі багатодітним сім'ям, ветеранам праці і війни, реабілітованим громадянам, інвалідам праці, інвалідам дитинства, одиноким особам похилого віку, особам, котрі постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та школам, дошкільним закладам, інтернатам, закладам охорони здоров'я;

— з надання в сільській місцевості сільськогосподар­ськими товаровиробниками в період проведення польових робіт послуг з харчування механізаторів і тваринників про­дуктами власного виробництва в польових їдальнях.

Звільняються від оподаткування операції з продажу товарів (робіт, послуг), передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іно­земних держав та представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання дипломатичним пер­соналом цих дипломатичних місій та членами їхніх сімей, котрі проживають разом з особами цього персоналу. Поря­док звільнення та перелік операцій, що підлягають звільнен­ню, встановлюються Кабінетом Міністрів України за прин­ципом взаємності стосовно кожної окремої держави.

Звільняються від оподаткування операції з ввезення (імпортування) в українські порти риболовецькими підпри­ємствами необробленого вилову морської риби, безхребет­них, ракоподібних або мушлей чи зазначеного вилову, підго­товленого до реалізації до моменту його продажу. Порядок митного контролю берегових підприємств, що зберігають або переробляють продукти такого вилову, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про податок з влас­ників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів» із змінами і доповненнями від сплати податку звільняються:

а) підприємства автомобільного транспорту загального користування — щодо зайнятих на перевезенні пасажирів транспортних засобів, на які в установленому законом по­рядку визначено тарифи оплати проїзду в цих транспорт­них засобах;

б) установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, а саме — установи та організації Міністерства оборони України, Національної гвардії Украї­ни, Прикордонних військ України, Цивільної оборони Укра­їни, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Прокуратури України за умови цільового вико­ристання цих транспортних засобів у службових справах та в межах встановлених лімітів кількості транспортних засобів;

в) особи, визначені Законом України «Про статус і со­ціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чор­нобильської катастрофи», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», щодо одного легкового автомобіля з об'ємом циліндрів двигуна до 2200 см куб. (ГАЗ-24 до 2500 см куб.), а також інваліди І і II груп — щодо одного автомобіля з ручним керуванням;

г) особи, визначені Законом України «Про статус і соці­альний захист громадян, які постраждали внаслідок Чор­нобильської катастрофи», — щодо одного легкового авто­мобіля з об'ємом циліндрів двигуна до 2200 см куб. (ГАЗ-24 до 2500 см куб.) до відселення та протягом трьох років після переселення їх із зони гарантованого добровільного відселення і зони посиленого радіоекологічного контролю;

д) на 50 відсотків — сільськогосподарські підприємства — товаровиробники за трактори колісні, автобуси та спе­ціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше десяти.

У той же час відповідно до статті 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 1995 рік» передбачено додаткову пільгу щодо звільнення підприємств та госпо­дарських організацій незалежно від підпорядкованості їх та форм власності від сплати до Фонду для здійснення захо­дів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення внесків від витрат на оплату праці їхніх працівників, віднесених до категорії 1 і 2 осіб, котрі постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи.

Звільняються також від сплати збору відповідно до За­кону України «Про формування Фонду для здійснення за­ходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастро­фи та соціального захисту населення» від 20.06.1997р. (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15 січня 1998 року):

   підприємства вугільної промисловості;

— підприємства, що здійснюють видобуток залізної, мар­ганцевої та уранових руд підземним способом і будівниц­тво шахт;

   підприємства (об'єднання) та організації Українського товариства сліпих і Українського товариства глухих, в яких інваліди становлять більш як 50 відсотків загальної чисель­ності працюючих на основному виробництві. Перелік під­приємств (об'єднань) та організацій Українського товариства сліпих і Українського товариства глухих, які звільняються від сплати збору, затверджує Кабінет Міністрів України.

Продовжує діяти пільга з прибуткового податку (в ме­жах п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів на кожний повний місяць) учасникам бойових дій, інвалідам війни, особам, котрі мають особисті заслуги перед Батьків­щиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», передбачена ст. 23 Закону України «Про Держав­ний бюджет України на 1994 рік».

Слід відмітити, що Законом «Про внесення змін і до­повнень до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розширено коло пільг та осіб, на яких поширюється дія цього Закону.

Відповідно до ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» громадянам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи і відне­сені до 1 та 2 категорій, сукупний оподатковуваний доход зменшується до 10 неоподатковуваних мінімумів, а грома­дянам, віднесеним до 3 та 4 категорії, — до 5 неоподаткову­ваних мінімумів. Сукупний оподатковуваний доход інвалідів з дитинства, інвалідів І і II груп (крім інвалідів, на котрих поширюється чинність Закону України «Про статус вете­ранів війни, гарантії їх соціального захисту»), в тому числі інвалідів І і II груп із зору, зменшується за кожний місяць до 5 неоподатковуваних мінімумів.

Закон України «Про плату на землю» передбачає пільги для певної категорії землекористувачів. Відповідно до статті 11 цього закону від земельного податку звільняються:

   заповідники, національні, дендрологічні і зоологічні парки, ботанічні сади;

— заказники (крім мисливських), дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільсько­господарського профілю;

— державні сортовипробувальні станції та сортоділь­ниці, а також землі радгоспів, що використовуються цими станціями і дільницями для випробування сортів сільсько­господарських культур;

— заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соці­ального забезпечення, спеціалізовані санаторії з реабілітації хворих згідно із списком Міністерства охорони здоров'я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади, а також навчально-виховні заклади, підприємства, об'єднан­ня та організації товариства сліпих і глухих, громадські. організації інвалідів та їхні об'єднання;

   заклади фізичної культури та спорту, за винятком кооперативних і приватних;

  благодійні фонди;

— інваліди І та II груп, учасники Великої Вітчизняної війни і прирівняні до них особи, вдови військовослуж­бовців, які загинули при виконанні державних обов'язків, пенсіонери;

— громадяни, котрим у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали від чорнобильської катастрофи, а також громадські об'єднання осіб, які пост­раждали внаслідок чорнобильської катастрофи.

Не справляється плата за радіоактивне і хімічно за­бруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства, за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сіль­ськогосподарського освоєння, а також на землі кладовищ.

Новостворювані селянські (фермерські) господарства звільняються від плати за землю протягом трьох років з часу передачі їм у власність або надання у користування земельної ділянки.

Додаткові пільги щодо плати за землю, а саме — частко­ве звільнення на певний строк, відстрочення сплати, зни­ження ставки земельного податку можуть встановлювати Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київ­ська і Севастопольська міські Ради народних депутатів.

Підприємства, установи та організації, які здають в оренду іншим юридичним особам чи громадянам приміщення, підвали і т. п., сплачують податок на земельні ділянки, зай­няті ними, на загальних підставах.

Пільга із земельного податку надається безпосередньо тій особі, котрій земельна ділянка надана у власність або передана в користування і котрій видано державний акт на право користування цією ділянкою.

Декретом KM України «Про державне мито» від 21.01.1993 року (із змінами та доповненнями) встановлено також пільги на сплату державного мита. Від його сплати звільняються:

— позивачі (робітники, службовці, члени колективних сільськогосподарських підприємств, працівники селянських (фермерських) господарств) за позовами про оплату праці та за іншими вимогами, пов'язаними з трудовою діяльні­стю, а також за позовами, що випливають з авторського права, а також з права на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та промислові зразки;

— позивачі — за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю годувальника;

  позивачі — за позовами про стягнення аліментів;

— сторони — із спорів, пов'язаних із відшкодуванням збитків, заподіяних громадянинові незаконним засуджен­ням, незаконним притягненням до кримінальної відпові­дальності, незаконним застосуванням такого заходу, як взят­тя під варту, або незаконним накладенням адміністратив­ного стягнення у формі арешту чи виправних робіт, а та­кож пов'язаних з виплатою грошової компенсації, повер­нення майна або відшкодування його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілі­тацію жертв політичних репресій в Україні»;

— органи соціального страхування та органи соціально­го забезпечення — за регресними позовами про стягнення з особи, котра заподіяла шкоду, сум допомоги й пенсій, вип­лачених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соці­ального забезпечення — також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій;

— позивачі — за позовами про відшкодування матері­альних збитків, завданих злочином;

— громадяни — за видачу або засвідчення вірності копій документів, необхідних для призначення та одержання дер­жавних допомоги та пенсій, а також у справах опіки та усиновлення (удочеріння);

— державні й громадські органи, підприємства, устано­ви, організації та громадяни, котрі звернулися у випадках, передбачених чинним законодавством, із заявами до суду про захист прав та інтересів інших осіб, а також споживачі

— за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав;

— органи місцевого та регіонального самоврядування

— за позовами до суду або арбітражного суду про визнання недійсними актів інших органів місцевого та регіонально­го самоврядування, місцевих державних адміністрацій, підприємств, об'єднань, організацій і установ, які ущемля­ють їхні повноваження; органи місцевого та регіонального самоврядування — за позовами до суду або арбітражного суду про стягнення з підприємства, об'єднання, організації, установи і громадян збитків, завданих інтересам населен­ня, місцевому господарству, навколишньому середовищу їхніми рішеннями, діями або бездіяльністю, а також у ре­зультаті невиконання рішень органів місцевого та регіо­нального самоврядування;

— органи місцевого та регіонального самоврядування — за позовами до суду або арбітражного суду про припи­нення права власності на земельну ділянку;

— місцеві державні адміністрації — за позовами до ар­бітражного суду про визнання недійсними актів органів місцевого та регіонального самоврядування, що суперечать чинному законодавству;

— громадяни — за реєстрацію народження, смерті, уси­новлення (удочеріння) та встановлення батьківства, за ви­дачу їм свідоцтв про зміну, доповнення й виправлення за­писів актів про народження у випадках встановлення бать­ківства, усиновлення (удочеріння), а також у зв'язку з по­милками, допущеними при реєстрації актів громадянсько­го стану органами запису актів громадянського стану;

— громадяни — за посвідчення їхніх заповітів і дого­ворів дарування майна на користь держави, а також на ко­ристь державних підприємств, установ та організацій;

— фінансові органи та державні податкові інспекції — за видачу їм свідоцтв та дублікатів свідоцтв про право дер­жави на спадщину і документів, необхідних для одержання цих свідоцтв, за вчинення державними нотаріальними кон­торами виконавчих написів про стягнення податків, пла­тежів, зборів і недоїмок;

— фінансові органи та державні податкові інспекції — позивачі й відповідачі — за позовами до суду та арбітраж­ного суду;

— громадяни — за видачу їм свідоцтв про право на спадщину: на майно осіб, котрі загинули при захисті СРСР і України, у зв'язку з виконанням інших державних чи громадських обов'язків або у зв'язку з виконанням обов'яз­ку громадянина з врятування життя людей, з охорони гро­мадського порядку та боротьби із злочинністю, охорони влас­ності громадян або колективної чи державної власності, а також осіб, котрі загинули або померли внаслідок захворю­вання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою; на майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку; на житловий будинок, на пай у житлово-будівельному кооперативі, на квартиру, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності, якщо вони проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця; на жит­лові будинки в сільській місцевості за умови, що ці громадя­ни постійно проживатимуть у цих будинках і працювати­муть у сільській місцевості; на вклади в установах Ощад­банку та в інших кредитних установах, на страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, на облігації державних позик та інші цінні папери, на суми заробітної плати, на авторське право, на суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід, раціоналізаторську пропози­цію та промислові зразки; на майно осіб селянського (фер­мерського) господарства, якщо вони є членами цього госпо­дарства;

— неповнолітні й військовослужбовці — за видачу їм вперше паспорта громадянина України та неповнолітні — за видачу їм свідоцтва про право на спадщину;

— громадяни, віднесені до першої та другої категорій, котрі постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; громадяни, віднесені до третьої категорії, котрі постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і постійно живуть до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обо­в'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відсе­лення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровіль­ного відселення — не менше трьох років; громадяни, віднесені до четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи, котрі постійно працюють і живуть або постійно живуть на території зони посиленого радіоекологіч­ного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чоти­рьох років; інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), котрі загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; інваліди І та II груп;

— місцеві державні адміністрації, виконкоми місцевих Рад народних депутатів, підприємства, установи, організації, колективні сільськогосподарські підприємства, що придбавають житлові будинки з надвірними будівлями (крім м. Киє­ва та курортних місцевостей), квартири для громадян, котрі виявили бажання виїхати з території, що зазнала радіо­активного забруднення внаслідок Чорнобильської катастро­фи, а також громадяни, котрі виявили бажання виїхати з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та власники цих будинків і квартир;

— громадяни України — за видачу дипломатичних і службових паспортів України та посвідчень особи моряка;

— громадяни України та особи, котрі їх супроводжують, — за видачу їм документа на право виїзду за кордон для лікування у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із Чор­нобильською катастрофою, а дітям, які потерпіли від Чор­нобильської катастрофи, — також на оздоровлення;

— громадяни України — за видачу їм документів на право виїзду за кордон, якщо виїзд пов'язаний із смертю або відвідинами могил близьких родичів, а також за вида­чу документів про запрошення в Україну осіб у зв'язку із смертю або тяжкою хворобою близьких родичів;

— громадяни України та іноземні громадяни — за ви­дачу документів для в'їзду в Україну та виїзду з України, якщо на умовах взаємності передбачено звільнення від спла­ти державного мита відповідними міжнародними угодами, укладеними між Україною та іншими державами, а також громадянами інших держав, котрі виконують функції по­чесних консулів України;

  особи, котрі не досягли 16-річного віку, — за видачу їм документа на виїзд за кордон;

  іноземні туристи — за реєстрацію іноземних пас­портів;

— позивачі — Міністерство охорони навколишнього при­родного середовища України, Міністерство лісового госпо­дарства України та їхні органи на місцях, підприємства Укр­залізниці, що здійснюють захист лісонасаджень, органи рибо­охорони — у справах стягнення коштів на покриття шкоди, заподіяної державі забрудненням навколишнього середови­ща, порушенням лісового законодавства та нераціональним використанням природних ресурсів і рибних запасів;

— всеукраїнські та міжнародні об'єднання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що мають місцеві осередки у більшості областей України;

  Національний банк України та його установи, за ви­нятком госпрозрахункових;

  Генеральна прокуратура України та її органи — за позовами, з якими вони звертаються до суду або арбітражно­го суду в інтересах громадян і державних юридичних осіб;

— Центральна виборча комісія та виборчі комісії з ви­борів народних депутатів — із заяв про давання висновку з питань наявності підстав для скасування рішення про реє­страцію кандидата в депутати;

— Українська державна страхова комерційна організа­ція та її установи — за позовами, з якими вони звертають­ся до суду та арбітражного суду, в усіх справах, пов'язаних з операціями обов'язкового страхування;

— Пенсійний фонд України, його підприємства, устано­ви й організації; Фонд України соціального захисту інвалідів і його відділення;

— державні органи приватизації — за позовами, з яки­ми вони звертаються до суду та арбітражного суду, в усіх справах, пов'язаних із захистом майнових інтересів дер­жави, а також за проведення аукціонів, за операції з цінни­ми паперами;

— органи Антимонопольного комітету України — за позовами, з якими вони звертаються до суду або арбітраж­ного суду у зв'язку з порушенням антимонопольного зако­нодавства;

— громадяни — за позовами про відшкодування збитків, завданих неповерненням у терміни, передбачені договора­ми або установчими документами, грошових та майнових внесків, які було залучено до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридич­них осіб, котрі залучають кошти та майно громадян;

— державні замовники та виконавці державного замов­лення — за позовами, з якими вони звертаються до суду у справах про відшкодування збитків, завданих при укладенні, внесенні змін до державних контрактів, а також невиконан­ням або неналежним виконанням зобов'язань за держав­ним контрактом на поставку продукції для державних потреб;

— Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю — за позовами, з якими він звертається до арбітражного суду у справах про скасування державної реєстрації страхо­вика як суб'єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених статтею 8 Закону України «Про підприєм­ництво »;

— Державний комітет України з матеріальних резервів та підприємства, установи і організації системи матеріально­го резерву — за позовами, з якими вони звертаються до суду, арбітражного суду у справах щодо виконання договір­них зобов'язань суб'єктами господарської діяльності, що випливають із Закону України «Про державний матеріаль­ний резерв».

Законом України «Про єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 року із змінами та доповненнями встановлено, що від сплати мита звільняються:

а) транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжна­родні перевезення вантажів, багажу та пасажирів, а також предмети матеріально-технічного постачання і спорядження, паливо, продовольство та інше майно, необхідні для нормаль­ної експлуатації їх на час перебування в дорозі, в пунктах проміжної зупинки, або придбані за кордоном у зв'язку з ліквідацією аварії (поломки) даних транспортних засобів;

б) предмети матеріально-технічного постачання та спо­рядження, паливо, сировина для промислової переробки, продовольство та інше майно, що вивозяться за межі мит­ної території України для забезпечення виробничої діяль­ності українських та орендованих (зафрахтованих) україн­ськими підприємствами і організаціями суден, які ведуть морський промисел, а також продукція їхнього промислу, що ввозиться на митну територію України;

в) валюта України, іноземна валюта та цінні папери;

г) товари та інші предмети, що підлягають оберненню у власність держави у випадках, передбачених законами України;

д) товари та інші предмети, що стали в результаті по­шкодження до перетинання ними митного кордону України непридатними для використання як вироби або матеріали;

е) предмети, що ввозяться в Україну для офіційного і особистого користування або вивозяться за кордон органі­заціями та особами, котрі відповідно до міжнародних дого­ворів України і законів України користуються правом без­митного ввезення в Україну та безмитного вивезення з України таких предметів;

є) товари та інші предмети, які походять з митної тери­торії України і ввозяться знову на цю територію без оброб­ки або переробки, а також товари та інші предмети інозем­ного походження, які вивозяться назад за межі митної те­риторії України без обробки або переробки;

ж) товари та інші предмети, що знову ввозяться на мит­ну територію України і походять з іншої території, які було оплачено митом при первісному ввезенні на митну терито­рію України і тимчасово вивозились за її межі;

з) товари та інші предмети, що знову вивозяться за межі митної території України і походять з цієї території, які було оплачено митом при первісному вивезенні за межі митної території України і тимчасово ввозились на цю те­риторію;

й) товари (крім підакцизних), що імпортуються всеук­раїнськими та міжнародними об'єднаннями громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у ста­тутній діяльності котрих передбачено надання соціальної та медичної допомоги потерпілим внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи, підприємствами та організаціями, заснов­никами яких є ці об'єднання, за умови, що особи, котрі пост­раждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, становлять не менше 75 відсотків загальної чисельності членів об'єд­нань і працюючих на цих підприємствах;

і) інші товари та інші предмети, що визначаються Кабі­нетом Міністрів України;

Допускається також зниження ставок мита при ввезенні на митну територію України та вивезенні за межі цієї те­риторії товарів та інших предметів:

а) відремонтованих та раніше ввезених на митну тери­торію України або вивезених за межі цієї території;

б) пошкоджених до перетинання ними митного кордону України, але придатних для використання як вироби або матеріали;

в) в інших випадках, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про звільнення від обкладення ми­том предметів, які вивозяться (пересилаються) громадяна­ми за митний кордон України» від 5 травня 1996 року вста­новлено, що у разі вивезення (пересилання в несупроводжуваному багажі), а також пересилання в міжнародних поштових відправленнях громадянами України, іноземни­ми громадянами та особами без громадянства (далі — громадяни) за митний кордон України товарів та інших пред­метів, придбаних в Україні, в кількості, що не перевищує товарну партію (визначається Кабінетом Міністрів Украї­ни), мито та митні збори не сплачуються.

Декретом Кабінету Міністрів «Про порядок обкладен­ня митом предметів, які ввозяться (пересилаються) грома­дянами в Україну» від 19 листопада 19-93 року визначено, що від сплати мита звільняються такі предмети, які вво­зяться (пересилаються) на митну територію України гро­мадянами:

а) товари (крім вино-горілчаних і тютюнових виробів) загальною вартістю, еквівалентною 1400 доларам США включно;

б) предмети особистого користування (за винятком транспортних засобів індивідуального користування та за­пасних частин до них), що тимчасово ввозяться на митну територію України;

в) речі, що ввозяться (пересилаються) при переселенні на постійне місце проживання в Україну;

г) горілчані вироби у кількості 1 літр, вино — 2 літра, тютюнові вироби — 200 цигарок (або 200 грамів цих ви­робів) на одну особу.

Слід зазначити, що чинна система пільгового оподатку­вання в Україні не поширюється на діяльність малих підприємств і не стимулює податковими пільгами їхнього розвитку.

Зарубіжна практика показує, що формування ринкової економіки відбувається тим швидше, чим швидше ство­рюється значний прошарок малих підприємств. У провідних країнах світу малі й середні підприємства становлять 95 % загальної кількості господарських організацій і забезпечу­ють при цьому значну частину зайнятості. Наприклад, на початку 90-х років сукупна частина малих та середніх підприємств в економіці Німеччини дорівнювала 99,8 %.

Значною є роль малих підприємств у формуванні сукуп­ного національного продукту, в забезпеченні виробництва товарної маси і національного експорту. В США малі та середні підприємства забезпечують три чверті доходу. Успіх малого та середнього бізнесу в названих країнах в загальній мірі визначається рівнем сприяння йому з боку держави. У ряді країн їхня діяльність регулюється спеціальними законами. Законодавче визначено коло підприємств, які вважаються середніми або малими і відповідно працюють у пільгових умовах. Діють структури, які підтримують роз­виток малих та середніх підприємств.

В Україні для підвищення активності малих підпри­ємств та стимулювання їхньої діяльності доцільно було б на державному рівні здійснити ряд практичних заходів щодо організації цієї справи. Перш за все необхідно прийняти закон про державну підтримку малих підприємств, норми якого визначали б пільги для малого бізнесу. Пільги не­обхідно цілковито надавати малим підприємствам з чисель­ністю у виробничій сфері до 50 чоловік та в невиробничій сфері до 15 чол. Тому що, як показує вітчизняний і зарубі­жний досвід, коли немає спеціального закону про малий бізнес і чітких критеріїв визначення його, податковими пільгами малого бізнесу можуть користуватися великі фірми, які складаються з малих фірм і часто є монополіста­ми на ринку нових технологій.

Слід відмітити, що Державною податковою адміністра­цією впроваджено, починаючи зі звіту за І квартал 1997 p., Державну статистичну звітність за формою №1-ПП «Про суми пільг по оподаткуванню в розрізі окремих видів податків і пільг щодо кожного виду податку» та складено Довідник пільг, наданих чинним законодавством юридичним особам із сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів.